12 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/691/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - до Володимир-Волинське ОУ ПФУ, відповідач) про визнання протиправними дій щодо невиплати надбавки до пенсії як члену політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 16.07.2016 року з врахуванням виплачених сум; зобов'язання проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства, починаючи з 01.10.2017 з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими законодавство пов'язує зміну та припинення таких виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з довідкою про реабілітацію від 05.02.1992 №1/5789-со, позивач визнана реабілітованою на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 та відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» їй передбачена надбавка до пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком. Вважає, що відповідач повинен був обчислити до його пенсії надбавку як реабілітованому громадянину, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 26.04.2018 (а.с.14-16) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 передбачено, що громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячно грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово виселено - 43,52 грн. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині розмірів надбавок та підвищень з 01.01.2004 не діє, оскільки з 01.01.2004 вступив в дію Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Володимир-Волинському ОУПФУ та отримує пенсії за віком, що підтверджується протоколом призначення пенсії, відповідним посвідченням серії ААБ №414232 (а.с.7). 31.10.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (а.с.23).
З протоколу призначення пенсії вбачається, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії і вона отримує надбавку як член сім'ї реабілітованих відповідно до Постанови КМУ від 16.07.2008 №654 п.4.2 в сумі 43,52 грн. з 31.10.2017 (а.с.20-21).
26.12.2017 ОСОБА_1 звернулася до Володимир-Волинського ОУПФУ із заявою про перерахунок пенсії як члену сім'ї реабілітованих у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.22).
Листом від 12.01.2018 №178/05-20-13 відповідач повідомив про те, що підвищення до пенсії як члену сім'ї реабілітованого позивачу встановлено відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 43,52 грн., передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 №654. Зазначена постанова є чинною, неконституційною не визнана, тому її норми підлягають до виконання (а.с.9).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 №962-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною четвертою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Отже, відповідно до чинного законодавства України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, згідно зі статтею 28 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 (далі - Постанова №654) установлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 гривень, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, 43,52 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачу з 31.10.2017 встановлено надбавку до пенсії у розмірі, визначеною Постановою №654, а саме - 43,52 грн., тобто в меншому розмірі, ніж той, що гарантований пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Водночас відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Згідно із пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.
Згідно із частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Виходячи із визначених загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, підлягають застосуванню положення пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не норми постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Отже, відповідач протиправно виплачує позивачу підвищення до пенсії в розмірі, визначеному Постановою №654, що звужує розмір сум, які підлягають виплаті членам сімей реабілітованих громадян та суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.
Таким чином дії відповідача щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як репресованій особі слід визнати протиправними.
При цьому суд зазначає, що вказана надбавка позивачу повинна виплачуватись з розрахунку саме 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум, а не з розрахунку 50 %, як просить позивач, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається і не спростовано сторонами, що згідно з довідкою про реабілітацію від 23.08.1991 №13-1224-91 ОСОБА_2, батько позивача (свідоцтво про народження від 07.03.1958 (а.с.8), був взятий під варту 14.04.1945, засуджений до покарання 20.06.1945 і звільнений від покарання 13.09.1949 (а.с.5).
Відповідно до архівної довідки Управління внутрішніх справі виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 05.02.1992 №1/5789-со, ОСОБА_3 (після одруження - ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 28.02.1978 (а.с.8)) була виселена на спецпоселення в Кемеровську область з конфіскацією майна як член сім'ї учасника ОУН з 21.10.1947 року (а.с.6).
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні інші документи, які б стверджували про реабілітацію позивача на підставі статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», відтак позивач має статус особи, що реабілітована за статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Таким чином, ОСОБА_1 є членом сім'ї реабілітованих, а відтак має право на підвищення до пенсії у розмірі - 25% мінімальної пенсії за віком, тому у позовній вимозі щодо зобов'язання відповідача проводити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 25 мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим суд зазначає, що виходячи із самого визначення поняття «пенсія», щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок).
Кінцевий термін або строк, на який призначається такий вид забезпечення як пенсія не може встановлюватись, бо це суперечить самому визначенню та суті таким виплатам.
Відтак, підвищення до пенсії позивачу як члену сім'ї реабілітованого громадянина, що нерозривно пов'язане з виплатою пенсії, не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання такого підвищення, яке повинне виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати підвищення до пенсії.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачу надбавку до пенсії як члену сім'ї реабілітованих призначено 31.10.2017, з заявою про підвищення такої надбавки ОСОБА_1 звернулась в пенсійний фонд вперше 31.10.2017 року (а.с.23), тому таке підвищення відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути встановлено саме з 31.10.2017 року, тобто з моменту її призначення, а не з 01.10.2017 як помилково просить позивач.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачу надбавка як члену сім'ї реабілітованих повинна виплачуватись у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, тому позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом прийняття судом рішення про: визнання протиправними дій Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо не нарахування та не виплати позивачу підвищення до пенсії, визначеного пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 31.10.2017, з урахуванням виплачених сум.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 11.04.2018 №47 (а.с.2).
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, визначеного пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Володимир-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 31 жовтня 2017 року, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних Володимир-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України (44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Соборна, 1, код ЄДРПОУ 37602528) на користь ОСОБА_1 (44700, АДРЕСА_1, НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_4Плахтій