Справа № 202/3242/18
Провадження № 2-о/202/111/2018
Іменем України
08 червня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючої судді Зосименко С.Г.
при секретарі Герасименко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Індустріальний районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській областіпро встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,
Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України посилаючись на те, що вона є бабусею народженого хлопчика. ЇЇ донька ОСОБА_2 22.09.2012 року у шлюбі не перебуває, виховує самостійно малолітню дитину і має статус одинокої матері, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, м-н 2АДРЕСА_1. 26 лютого 2018 рокуїї донька в МЦКЛ м. Донецьк народила хлопчика, про що 26.02.2018 року було видано медичне свідоцтво про народження дитини № 384. Заявник звернулася до Індустріального районного у м. Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для отримання свідоцтва про народження, однак отримала відмову, у зв'язку із тим, що пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. На даний час дитина не зареєстрована в державних реєстрах, оскільки народилась на тимчасово окупованій території. Встановлення факту народження дитини заявнику потрібно для отримання свідоцтва про народження. Просить суд встановити факт народження дитини ОСОБА_3, дата народження 26 лютого 2018 року, місце народження м. Донецьк, матір'ю якого є громадянка України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Заявник у судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи наявна її заява про розгляд справи без її участі.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявна заява заінтересованої особи про розгляд справи без їх представника.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
За умовами ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
З матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серія I-КИ № 689694 від 05.06.2018 року /повторне/.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі не перебуває, виховує самостійно малолітню дитину, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, м-н 2АДРЕСА_1, що підтверджується паспортом громадянина України серія ЕН 307725.
26 лютого 2018 року в місті Донецьк, Україна народилася дитина (хлопчик), матір'ю якої є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження №384 від 26.02.2018 року.
05 червня 2018 року заявник отримала від Індустріального районного у м. Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відмову у проведенні державної реєстрації народження № 2018/14.4-29, в якій зазначено, що заявником для підтвердження факту народження дитини пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ст. 7 Закону України "Про громадянство України", особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до п. 4 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження дитини, а в разі їх відсутності рішення суду.
Пунктом 2 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 24 грудня 2010 року № 3307/5) встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є: медичне свідоцтво про народження (форма N ЮЗ/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 N 545 ( гі 150-06 ), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - медичне свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи.
Частинами 2, 3, 4 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Стаття 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього ж Закону, у разі порушення його положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Відповідно до ч. 3 ст. 317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Оскільки заявник не має можливості надати для реєстрації народження дитини документи, встановленого законодавством України зразка, з метою захисту законних прав та інтересів заявника як громадянина України та народженої дитини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає за можливе встановити факт народження дитини (хлопчика) - ОСОБА_3, дата народження 26 лютого 2018 року, місце народження м. Донецьк, Україна, матір'ю якого є громадянка України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Керуючись, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, ст. 7 Закону України "Про громадянство України", ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. ст. 1, 4, 9, 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 24 грудня 2010 року № 3307/5), ст. 144 СК України,ст. ст. 12, 81, 263-265, 293, 315, 317 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території Українизадовольнити.
Встановити факт народження дитини (хлопчика) - ОСОБА_3, дата народження 26 лютого 2018 року, місце народження м. Донецьк, Україна, матір'ю якого є громадянка України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення підлягає негайному виконанню (ч. 4 ст. 317 ЦПК України).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 317 ЦПК України).
Суддя С.Г. Зосименко