Справа № 826/4959/16 Суддя першої інстанції: Шевчук А.В.
12 червня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Бабенка К.А., Літвіної Н.М.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалене у відкритому судовому засіданні рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Бучанської міської ради Київської області (далі - Відповідач, Бучанська міськрада) про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 24.09.2015 року №2526-78-VI «Про розгляд заяв громадян» в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_2 згідно графічного матеріалу до клопотання (заяви) НОМЕР_2, зареєстрованого у Бучанській міськраді за вх. №М-1313 від 22.07.2015 року, у власність (площею 0,1000 га) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- зобов'язання Бучанської міськради повторно розглянути клопотання (заяву) НОМЕР_2 (графічний матеріал: земельна ділянка НОМЕР_2) ОСОБА_1 (зареєстроване у Бучанській міськраді за вх. №М-1313 від 22.07.2015 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (площею 0,1000 га) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- вирішення питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з місцевого бюджету Бучанської міськради на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 4 409,60 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2016 року відкрито провадження у даній справі №826/4959/16.
Крім того, у березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Бучанської міської ради Київської області (далі - Відповідач, Бучанська міськрада) про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 24.09.2015 року №2526-78-VI «Про розгляд заяв громадян» в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_1 згідно графічного матеріалу до клопотання (заяви) НОМЕР_1, зареєстрованого у Бучанській міськраді за вх. №М-1319 від 22.07.2015 року, у власність (площею 0,1000 га) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- зобов'язання Бучанської міськради повторно розглянути клопотання (заяву) НОМЕР_1 (графічний матеріал: земельна ділянка НОМЕР_1) ОСОБА_1 (зареєстроване у Бучанській міськраді за вх. №М-1319 від 22.07.2015 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (площею 0,1000 га) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- вирішення питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з місцевого бюджету Бучанської міськради на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 4 409,60 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2016 року відкрито провадження у даній справі №826/4964/16.
Крім іншого, у березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Бучанської міської ради Київської області (далі - Відповідач, Бучанська міськрада) про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 24.09.2015 року №2526-78-VI «Про розгляд заяв громадян» в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_1 згідно графічного матеріалу до клопотання (заяви) НОМЕР_1, зареєстрованого у Бучанській міськраді за вх. №М-1318 від 22.07.2015 року, у власність (площею 0,1000 га) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- зобов'язання Бучанської міськради повторно розглянути клопотання (заяву) НОМЕР_1 (графічний матеріал: земельна ділянка НОМЕР_1) ОСОБА_1 (зареєстроване у Бучанській міськраді за вх. №М-1318 від 22.07.2015 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (площею 0,1000 га) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- вирішення питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з місцевого бюджету Бучанської міськради на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 4 409,60 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2016 року відкрито провадження у даній справі №826/4965/16.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2016 року об'єднано в одне провадження справи №826/4959/16, №826/4964/16 та №826/4965/16, а також присвоєно ним загальний №826/4959/16.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2016 року об'єднану адміністративну справу №826/4959/16 передано на розгляд Оболонського районного суду міста Києва.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.02.2018 року позов задоволено. Крім того, стягнуто з Бучанської міськради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міськради.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, як учасник бойових дій, має право на першочергове отримання у власність земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, до заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою Позивачем були надані графічні матеріали з відміткою земельних ділянок, бажаних для відведення, а тому відмова у наданні згоди на розробку проекту землеустрою з підстав ненадання графічних матеріалів є протиправною, що тягне за собою скасування оскаржуваних ОСОБА_1 рішень.
Вирішуючи питання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міськради на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що право на компенсацію витрат на таку допомогу не є абсолютним та може бути обмеженим з урахуванням вимог розумності та справедливості. При цьому, суд підкреслив, що, оскільки позовні вимоги є однорідними, підстави позовів аналогічними, а предмет відрізняється лише номером земельної ділянки, розумним розміром компенсації витрат на правову допомогу є 5 000,00 грн. замість 13 227,00 грн., на відшкодуванні яких наполягав ОСОБА_1
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить:
- скасувати його в частині стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (витрати на правову допомогу), у розмірі 5000,00 грн.;
- змінити рішення в частині розподілу судових витрат на правову допомогу та стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи (витрати на правову допомогу), у розмірі 13 228,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міськради;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду по суті даної апеляційної скарги шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міськради на користь ОСОБА_1 документально підтверджених судових витрат на правничу допомогу, які складають 5 600,00 грн.
При цьому посилається на безпідставне застосування судом першої інстанції принципу розумності та справедливості при вирішенні питання про відшкодування судових витрат, оскільки це, на думку Апелянта, не відповідає приписам ст. 94 КАС України у редакції, яка діяла до 15.12.2017 року. Наголошує, що закон не має зворотної дії у часі і не може обмежувати право Позивача на компенсацію витрат на правничу допомогу. Крім того, звертає увагу, що Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах» втратив чинність 15.12.2017 року, однак діяв станом на час укладення договорів про надання правової допомоги. Підкреслює, що процесуальні норми не наділяють суд повноваженнями на зменшення розміру належних до відшкодування судових витрат у випадку задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.05.2018 року.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 року та від 29.05.2018 року були задоволені заяви про самовідвід суддів - членів колегії, у зв'язку з чим розгляд справи призначено на 12.06.2018 року у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19.02.2018 року в частині задоволених позовних вимог по суті спору не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник Позивача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги з викладених у ній підстав.
Представник Відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) укладені договори про надання правової допомоги від 15.03.2016 року №15/03-3 (т. 1 а.с. 29), від 17.03.2016 року №17/03-1 (т. 1 а.с. 113), від 16.03.2016 року №16/03-4 (т. 1 а.с. 155).
Зі змісту замовлень до вказаних договорів вбачається, що ОСОБА_1 доручає ФОП ОСОБА_2 скласти позовну заяву до адміністративного суду стосовно:
- визнання протиправним рішення Бучанської міськради №2526-78-VI від 24.09.2015 року «Про відмову в наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах міста Буча Київської області» (клопотання (заява) НОМЕР_2 (графічний матеріал: земельна ділянка НОМЕР_2) до Бучанської міської ради Київської області вх. №М-1313 від 22.07.2015 року), та зобов'язання вчинити певні дії (т. 1 а.с. 30);
- визнання протиправним рішення Бучанської міськради №2526-78-VI від 24.09.2015 року «Про відмову в наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах міста Буча Київської області» (клопотання (заява) НОМЕР_1 (графічний матеріал: земельна ділянка НОМЕР_1) до Бучанської міської ради Київської області вх. №М-1319 від 22.07.2015 року), та зобов'язання вчинити певні дії (т. 1 а.с. 114);
- визнання протиправним рішення Бучанської міськради №2526-78-VI від 24.09.2015 року «Про відмову в наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах міста Буча Київської області» (клопотання (заява) НОМЕР_1 (графічний матеріал: земельна ділянка НОМЕР_1) до Бучанської міської ради Київської області вх. №М-1318 від 22.07.2015 року), та зобов'язання вчинити певні дії (т. 1 а.с. 156).
Згідно актів виконаних робіт від 23.03.2016 року (т. 1 а.с. 31, 115, 157) вартість усіх робіт за витрачені вісім годин роботи за виконання замовлення за кожним з вищезгаданих договорів складає 4 409,60 грн.
На підтвердження оплати наданих ФОП ОСОБА_2 послуг ОСОБА_1 надано оригінали квитанції ПАТ «КБ «Приватбанк» від 15.03.2016 року №0.0.520611395.1 (т. 1 а.с. 32), від 17.03.2016 року №0.0.522335648.1 (т. 1 а.с. 116), від 16.03.2016 року №0.0.521467191.1 (т. 1 а.с. 158) на суму 4 409,60 грн. кожна.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз ст. ст. 132, 134 КАС України, прийшов до висновку, що з урахуванням принципу співмірності, розумним розміром компенсації Позивачу витрат на правову допомогу є 5 000,00 грн., оскільки за своїм змістом позовні заяви є тотожними та відрізняються виключно реквізитами земельних ділянок.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, приймаючи рішення у лютому 2018 року суд першої інстанції обґрунтовано керувався приписами Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року. При цьому, на переконання судової колегії, Оболонський районний суд міста Києва обґрунтовано не застосовував при ухваленні рішення положення Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах», оскільки даний нормативно-правовий акт втратив чинність 15.12.2017 року.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У свою чергу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Наведеним спростовується твердження Апелянта про відсутність у суду повноважень на зменшення розміру належних до відшкодування судових витрат.
При цьому, на переконання судової колегії, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, адміністративні позовні заяви (т. 1 а.с. 4-20, 88-104, 130-146) є тотожними та різняться між собою лише реквізитами земельних ділянок (НОМЕР_2, НОМЕР_1 та НОМЕР_1), номерами клопотань (заяв), поданих до Бучанської міськради (НОМЕР_2, НОМЕР_1 та НОМЕР_1), а також їх вхідними реєстраційними номерами (№М-1313, №М-1319 та №М-1319).
Виконавець наданих Замовнику за згаданими договорами про надання правової допомоги послуг, є ФОП ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 33-55), магістр права за спеціальністю «правознавство» (т. 1 а.с. 37).
Наведене, на переконання судової колегії, свідчить про наявність правових підстав для виникнення об'єктивних сумнівів щодо дійсного витрачання ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якої є діяльність у сфері права, по вісім годин на написання трьох аналогічних позовних заяв, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції, присуджуючи до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міськради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Такий висновок, на переконання колегії суддів, повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, визначення розміру витрат на правничу допомогу здійснюється у тому числі на підставі детального опису робіт (наданих послуг). Водночас, у наданих Позивачем актах виконаних робіт (т. 1 а.с. 31, 115, 157) відсутній детальний опис таких робіт, що вимагається чинним процесуальним законодавством, оскільки складання (написання) позовної заяви потребує, зокрема, вивчення матеріалів, опрацювання нормативної бази, безпосередню підготовку позовної заяви тощо.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що згідно п. 5 договорів про надання правової допомоги вартість однієї години роботи ФОП ОСОБА_2 визначена сторонами у розмірі 551,20 грн., суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що пропорційним, обґрунтованим, співмірним та достатнім розміром витрат на правничу допомогу, які належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міськради на користь ОСОБА_1, є 5 000,00 грн., що відповідає округленому за математичними правилами розміру належної до сплати суми за дев'ять годин роботи Виконавця (551,20 х 9).
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин, оскільки рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції залишено без змін, не підлягає зміні розподіл судових витрат, у зв'язку з чим вимога Апелянта вирішити питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду по суті даної апеляційної скарги шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міськради на користь ОСОБА_1 документально підтверджених судових витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді К.А. Бабенко
Н.М. Літвіна
Повний текст постанови складено « 12» червня 2018 року.