(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)
"06" червня 2018 р. м. Дніпро справа № 201/1305/18
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2018 р. (суддя Ходаківський М.П., м. Дніпро)
у справі № 201/1305/18
за позовом ОСОБА_1
до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2
про скасування постанови, -
встановив:
У лютому 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- задовольнити заяву про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №257213 від 05.12.2017 року;
- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 257213 від 05.12.2017 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1020,00 грн.;
- провадження по адміністративній справі закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2018 р. позов задоволено. Рішення мотивоване недоведеністю суб'єктом владним повноважень правомірності оскаржуваної постанови.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото та кінозйомки, відеозапису не є обов'язковим доказом у справі про адміністративне правопорушення, що випливає зі змісту ст. 251 КУпАП.
Жодна норма чинного законодавства не встановлює для посадових осіб, уповноважених на розгляд адміністративних справ, надавати особі, щодо якої розглядається питання про притягнення до адміністративної відповідальності, доказів вчинення порушення цією особою. Нормами КУпАП встановлено право такої особи знайомитись з матеріалами справи, а не обов'язок інспектора поліції надати порушникові докази вчинення останнім правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до рапорту відповідача та фото, зроблених за адресою: м. Дніпро, вул. Лазаряна, в районі буд. 3, було встановлено, що облаштування майданчика для паркування транспортних засобів не відповідає вимогам схеми організації дорожнього руху, погодженої з відповідним підрозділом Національної поліції.
Отже, позивач, як посадова особа, відповідальна за утримання майданчика для паркування транспортних засобів, розмістивши знак 3.1 "Рух заборонено" у невстановленому місці, а також заблокувавши один з в'їздів/виїздів, порушив вимоги пп. 5, 20 постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утриманні автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", пп. 8, 15 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів, які є правилами, нормами та стандартами при утриманні майданчика для паркування", пп. 5.2.1, 10.2.4, 10.2.9 ДСТУ 4100:2014 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування", а також ст. 18 Закону України "Про автомобільні дороги", так як вище вказаний майданчик є складовою частиною вулиці Лазаряна, яка знаходиться в межах "червоної лінії".
Відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.
Після виявлення факту порушення вимог правил, норм і стандартів при утриманні і обладнанні майданчиків для паркування відповідачем було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини; позивачу були роз'яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи.
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП підтверджується показаннями інспекторів УПП в Дніпропетровській області, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог правил, норм і стандартів при утриманні і обладнанні майданчиків для паркування і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення.
Пояснення позивача, викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях порушень правил, норм і стандартів при утриманні і обладнанні майданчиків для паркування та, відповідно, складу адміністративного правопорушення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Тобто, правила частини 2 статті 77 КАС не є абсолютними і не мають наслідком гарантоване звільнення позивача від обов'язку обґрунтувати заявлений позов та довести порушення свого права.
Отже, враховуючи всі обставини, відповідач обґрунтовано прийняв рішення про необхідність притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 257213 від 05 грудня 2017 року, 30 листопада 2017 року об 11 годині 10 хвилин в м. Дніпрі по вул. Лазаряна, в районі будинку 3, директор ТОВ "Дел-ком" ОСОБА_1 як посадова особа, що відповідальна за утримання та обладнання майданчику для паркування транспортних засобів по вул. Лазаряна, в районі буд. 3, м. Дніпро, допустив встановлення дорожнього знаку 3.1 "Рух заборонено" та гнучкого тросу через всю ширину виїзду з майданчика, таким чином заблокував його, що не передбачено погодженою схемою організації дорожнього руху, чим порушив правила, норми і стандарти при утриманні і обладнанні майданчиків для паркування.
Зазначеною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 140 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 гривень.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки:
- суб'єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, можуть бути виключно посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт;
- відповідач, визнаючи винним директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дел-Ком" ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, не довів того, що останній є суб'єктом даного адміністративного правопорушення, незважаючи на його пояснення;
- суб'єкт владних повноважень повинен був обґрунтувати свої дії фактичними даними та довести, що ОСОБА_1 є суб'єктом конкретного адміністративного правопорушення, однак такі докази відповідачем не представлені.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КУпАП порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення частини 1 статті 140.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015р. №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 2 розділу III зазначеної інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Зі змісту норм ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП колегія суддів доходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 1 ст. 140 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до постанови серії АР № 257213 від 05.12.2017 року позивач допустив встановлення дорожнього знаку 3.1 "Рух заборонено" та гнучкого тросу через всю ширину виїзду з майданчика, таким чином заблокував його, що не передбачено погодженою схемою організації дорожнього руху, чим порушив правила, норми і стандарти при утриманні і обладнанні майданчиків для паркування.
Відповідно до доводів позивача вказана обставина не свідчить про склад правопорушення, передбаченого ст. 140 КУпАП, оскільки майданчики для стоянки транспортних засобів відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги" відносяться до об'єктів дорожнього сервісу і не мають відношення до автомобільних доріг і вулиць та залізничних переїздів. До дорожніх споруд також не відносяться майданчики для стоянки транспортних засобів, тому що відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.07.2009 N 193 дорожні споруди - це мости, шляхопроводи, надземні і підземні переходи, які розташовані на вулично-дорожній мережі. Схема організації дорожнього руху від 27.04.2017 р. № 45/11-1217 не встановлює смуг руху на паркувальному майданчику.
Суд встановив, що відповідно до договору № 379 АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 28 вересня 2016 року, укладеного Комунальним підприємством "МІСЬКАВТОПАРК" Дніпропетровської міської ради в особі директора ОСОБА_3, діючого на підставі Статуту (далі - Балансоутримувач) з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛ-КОМ", в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, (далі - Агент) з іншої сторони (далі - Сторони), Агент зобов'язується:
- обладнати і утримувати майданчик для паркування не гірше ніж вимоги щодо обладнання і утримання майданчику для паркування відповідного типу (виду), які встановлені Правилами паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затвердженими рішенням міської ради від 02.02.11 № 39/8, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 №1306, іншими нормами, нормативами, стандартами з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху (пункт 2.2.2);
- належно обладнати та утримувати майданчик для паркування, а також здійснювані санітарне очищення, збереження та відновлення (здійснювати своєчасний поточний ремонт) його відповідно до законодавства, нормативів, норм, стандартів, порядків і правил з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху (пункт 2.2.3).
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про автомобільні дороги" складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.
Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.
Відповідно до п. 20 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. N 198, у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг забороняється розташовувати будь-які споруди або об'єкти без погодження з власниками автомобільних доріг та уповноваженим підрозділом Національної поліції.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач у справі не заперечує, що є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Позивачем розміщено дорожній знак 3.1 "Рух заборонено" та гнучкий трос через всю ширину виїзду з майданчика у межах "червоної лінії" вулиці, які створюють перешкоди для виїзду, що підтверджується фотографією виїзду з майданчика, наданого суду першої інстанції, та не спростовується позивачем. Доказів надання підрозділом Національної поліції дозволу на розміщення вказаних об'єктів позивач суду не надав.
Також розміщений дорожній знак 3.1 "Рух заборонено" не відповідає вимогам пп. 5.2.1, 10.2.4, 10.2.9 ДСТУ 4100:2014 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування".
Отже, вказані обставини свідчать про наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить до висновку, що скаржник довів суду правомірність рішення відповідача, тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення з прийняттям нового- про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2018 р. у справі № 201/1305/18 скасувати.
В позові відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 06.06.2018 року.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: С.М. Іванов