ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2018 року м. Київ № 826/13565/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Ясинської К.В., позивача, представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
23.10.2017 ОСОБА_4 (ОСОБА_4В.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про:
- визнання незаконним рішення 4-ої сесії восьмого скликання Київської міської ради від 20.04.2017 №196/2418 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 на перетині вулиць ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у Святошинському районі міста Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- зобов'язання прийняти рішення стосовно заяви про передачу ОСОБА_4 безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,04 га, яка розташована у місті Києві у Святошинському районі на перетині вулиць ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (НОМЕР_2) та, відповідно, надати ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,04 га, на перетині вулиць ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у Святошинському районі міста Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
В обґрунтування позову зазначив, що рішення відповідача є незаконним, оскільки прийняте всупереч передбаченого частиною другою статті 118 Земельного кодексу України строку розгляду заяви, без врахування визначеного постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 обов'язку прийняти позитивне рішення, без дотримання черговості вказаних у заяві від 02.07.2016 за вх.№08/К-7894 прохань та головне, без реагування на виявлене в ході огляду безхазяйне майно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2017 відкрито провадження у справі, проведено підготовчі дії та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові та надані у справу докази.
Представник Київської міської ради позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву. Так, зазначив, що оскаржуване рішення правомірне та не підлягає скасуванню, оскільки підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою спірної земельної ділянки є наявність на ній капітальної та тимчасової споруди, що може свідчити про порушення права власності інших осіб.
15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України, за правилами загального позовного провадження.
Так, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов і заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, маючи намір отримати безоплатно у власність земельну ділянку орієнтовною площею 0,04 га, що розташована на перетині вулиць ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у Святошинському районі міста Києві, обліковий номер (НОМЕР_2), звернувся з відповідним клопотанням до Київської міської ради.
Листом Департаменту земельних ресурсів від 04.07.2014 №057028-08/К-1119-2983 ОСОБА_4 повідомлено, що ділянка, на яку він претендує, відводиться іншому громадянину. Вважаючи таку відмову неправомірною, позивач звернувся до суду з позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2015 у справі №826/15843/15 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 рішення суду першої інстанції скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_4 до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо неприйняття рішення стосовно клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в порядку нормативно визначеної процедури. Зобов'язано Київську міську раду прийняти рішення стосовно клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині даного судового рішення. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
02.07.2016 представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 подала до Київської міської ради заяву про передачу ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,04 га, яка розташована у місті Києві у Святошинському районі на перетині вулиць ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (НОМЕР_2) та, відповідно, надати ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту відведення вказаної земельної ділянки.
Додатками до вказаної заяви зазначено: витяг з бази даних державного земельного кадастру від 09.11.2012 та черговий план реєстру земельних ділянок; копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_4; копію витягу із містобудівного кадастру; копію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 у справі №826/15843/15; копію довіреності від 03.02.2016.
За результатами розгляду цієї заяви Київською міською радою прийнято рішення від 20.04.2017 №196/2418 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 на перетині вулиць ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у Святошинському районі міста Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що правовідносини сторін врегульовані положеннями Земельного кодексу України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, який, зокрема, визначає порядок та підстави набуття громадянами права власності на земельні ділянки комунальної власності, підстави надання згоди чи відмови у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних завданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Аналогічна правова норма закріплена в частині першій статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з пунктом «б» статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території, зокрема, належить здійснення передачі у власність земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього Кодексу.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У частині першій статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Відповідно до статті 1 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 №63/9120 дозвіл Київської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - це прийняте за результатами розгляду клопотань фізичних та юридичних осіб рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або у встановлених цим порядком випадках доручення Київського міського голови чи заступника міського голови - секретаря Київради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.
У статті 21 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві, встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки у межах міста Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подають безпосередньо до Київської міської ради клопотання про передачу земельної ділянки у власність, а у разі наміру одержати земельну ділянку для зазначених цілей в оренду - клопотання в довільній формі про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Підставами для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою можуть бути невідповідність ініціативи щодо місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законодавством порядку, подання зацікавленою особою неповного складу пакета документів, необхідних для одержання дозволу на розроблення документації із землеустрою, виявлення в документах, поданих зацікавленою особою, недостовірних відомостей та інші підстави, встановлені законодавством.
З метою визначення відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації Департамент земельних ресурсів надсилає клопотання з доданими до нього документами до Департаменту містобудування та архітектури, який у триденний термін надає Департаменту земельних ресурсів висновок щодо відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації або ситуації та наявним містобудівним умовам і обмеженням, що мають бути враховані при розробленні документації із землеустрою.
Департамент земельних ресурсів за результатами опрацювання клопотання та висновку Департаменту містобудування та архітектури готує проект рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою або проект відмови у наданні такого дозволу, який приймається Київською міською радою в порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради, та у строки, встановлені законодавством.
Отже, зі змісту наведених правових положень вбачається, що єдиним компетентним органом влади, який уповноважений здійснювати надання у власність громадян земельних ділянок у межах міста Києва, є Київська міська рада.
При цьому, законодавством регламентовано процедуру виділення у власність громадян земельних ділянок, початковим етапом якої є прийняття Київською міською радою рішення щодо надання дозволу заявнику на розроблення відповідного проекту землеустрою.
Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №196/2418 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 на перетині вулиць ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у Святошинському районі міста Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» відмовлено у наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_2, яка знаходиться на перетині вулиць ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у Святошинському районі міста Києва.
Підставою для прийняття такого рішення стала наявність на ній капітальної та тимчасової споруди, щодо яких відсутні документи про право власності.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складений проект рішення ПР-11400 від 14.09.2016 до справи К-27327 щодо земельної ділянки НОМЕР_2, який і був покладений в основу оскаржуваного позивачем рішення.
У пояснювальній записці №ПЗ-20278 від 13.09.2016 до цього проекту (а.с. 43-44) містяться відомості про земельну ділянку (кадастровий НОМЕР_2), місце розташування (адреса) - місто Київ, район Святошинський, на перетині вулиць ОСОБА_5 та ОСОБА_6, площа 0,04 га, вид та термін користування - власність, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
А також зазначено, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 18.05.2016 №16-0896-08 ділянка огороджена, на ній розміщено капітальну та тимчасову споруди, власника яких не встановлено. Відповідно до матеріалів Київського бюро технічної інвентаризації земельна ділянка потрапляє у межі користування громадянина ОСОБА_8 (ОСОБА_8). Крім того, на земельну ділянку зареєстровано справу А-2553 щодо відведення земельної ділянки по вулиці Івана Улітіна, 13/7а громадянці ОСОБА_9 (ОСОБА_9), проте, розроблений та погоджений проект землеустрою станом на липень 2016 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надходив. Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 у справі №826/15843/15 Київську міську раду зобов'язано прийняти рішення стосовно клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_2.
Тобто, судом встановлено, що 18.05.2016 на підставі рішення Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890 «Про порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті Києві» посадовими особами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, код НОМЕР_2, за результатами якого складено акт.
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 18.05.2016 №16-0896-08 (а.с. 51), складеного в ході обстеження встановлено, що вказана земельна ділянка площею близько 0,0391 га огороджена, на ній розташована капітальна та тимчасова споруди. Відповідно до даних міського земельного кадастру земельна ділянка обліковується за ОСОБА_8
Отже, перевіряючи відповідність прийнятого Київською міською радою рішення наведеним документам та встановленим обставинам, суд зазначає, що порядок розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України) передбачає наявність у відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування права вибору одного з рішень - надати дозвіл або відмовити у його наданні. Відповідне рішення орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає за результатами такої перевірки та у разі відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а в протилежному випадку - відмовляє у наданні такого дозволу.
Реалізуючи надані повноваження, при вирішенні питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, Київська міська рада керується не тільки положеннями Земельного кодексу України, а й законами та підзаконними нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до статті 21 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві, до клопотання про передачу земельної ділянки у власність або оренду громадяни додають: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали у масштабі не менше 1:2000, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; витяг з містобудівного кадастру; витяг з міського земельного кадастру; нотаріально посвідчена письмова згода землекористувача на вилучення земельної ділянки чи її частини при формуванні нової земельної ділянки (у разі необхідності вилучення земельної ділянки) або припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною при формуванні нової земельної ділянки (у разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (припинення права користування) земельної ділянки та умов її вилучення, а також документи, що посвідчують правонаступництво землекористувача, якщо таке було, або у разі ненадання чи відмови у наданні такої згоди - рішення суду про вирішення цього питання; нотаріально посвідчені копії документів щодо правового статусу об'єктів нерухомого майна (житлового будинку та інших будівель, споруд) та копія матеріалів технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (житлового будинку та інших будівель, споруд), якщо такі розташовані на земельній ділянці; копії рішень уповноважених органів про передачу земельної ділянки в користування (у разі подачі клопотання щодо земельної ділянки, яка надавалась в користування до 15.03.1991 - до введення в дію Земельного кодексу Української РСР) або довідка Департаменту містобудування та архітектури про відсутність в архіві документів щодо відведення відповідної земельної ділянки (крім подачі клопотання щодо передачі сформованої земельної ділянки без зміни її цільового призначення); копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку (за наявності, а у разі подачі клопотання щодо передачі сформованої земельної ділянки без зміни її цільового призначення - обов'язково); копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); копія паспорта громадянина; довіреність або засвідчена в установленому порядку її копія, на підставі якої інтереси заявника (громадянина) представляє його уповноважена особа (у разі якщо клопотання подається представником).
Тобто, як вбачається із наведеного переліку, у випадку наявності на земельній ділянці об'єкта нерухомого майна (житлового будинку та інших будівель, споруд) до клопотання подаються нотаріально посвідчені копії документів щодо правового статусу таких об'єктів нерухомого майна та копії матеріалів технічної інвентаризації об'єктів. Відповідно, уповноваженим на розгляд документів органом досліджується питання наявності чи відсутності на земельній ділянці об'єктів нерухомості та надається оцінка відповідності вимогам закону.
В ході розгляду даної справи, судом досліджено усі викладені як в пояснювальній записці, так і в рішенні Київського апеляційного адміністративного суду обставини та факти. Враховано надані власне позивачем пояснення та покази свідка. Відповідно встановлено фактичне місцезнаходження розглядуваної у даній справі земельної ділянки на перетині двох вулиць ОСОБА_5 й ОСОБА_6 та уточнено посилання суб'єкта владних повноважень на її адресу по вулиці Івана Улітіна, 13/7 виключно як найближче зареєстровану без прив'язки до неї. З'ясовано також і присвоєний кадастровий номер НОМЕР_2 та відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на неї.
Також, оцінивши наявні у матеріалах справи докази встановлено, що наявність зареєстрованої справи щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_9 не слугувала підставою відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки вказана обставина в оскарженому рішенні та в проекті рішення як така не зазначена та міститься лише в пояснювальній записці як інформація, яка стосується вказаної земельної ділянки.
Більше того, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає безумовного позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду) чи перешкоди у наданні дозволу про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншим особам, зокрема ОСОБА_4
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10.12.2013 (справа №21-358а13) та від 07.06.2016 (справа №21-1391а16).
Тобто, судом встановлено, що єдиною підставою для відмови Київською міською радою у наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 стала наявність на ній капітальної та тимчасової споруди, право власності на яку не встановлено.
При цьому, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Тобто, законом встановлено право саме власника нерухомого майна на користування земельною ділянкою, на якій це майно розміщено.
Враховуючи, що позивачем заявлені права на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна без підтвердження наявності права власності на нього, суд вважає, що відповідачем правильно встановлено невідповідність місця розташування об'єкта вимогам вищенаведеної правової норми.
Що ж стосується посилань представників ОСОБА_4 щодо необхідності дотримання Київською міською радою вимог статей 14, 22, 41 Конституції України та відповідно для забезпечення виконання заяви позивача вжити заходів для визнання майна безхазяйним, то суд зазначає, що в межах наданих відповідачу статями 118, 122 Земельного кодексу України повноважень рада розглядає клопотання громадян про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та приймає відповідне рішення. Тобто на стадії розгляду такого клопотання обов'язку вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна законодавством не передбачено.
Також, безпідставними є посилання представників позивача на порушення органом місцевого самоврядування черговості вирішення вказаних у заяві від 02.07.2016 за вх. №08/К-7894 питань, а саме, первинного вирішення питання про передачу ОСОБА_4 безоплатно у власність земельної ділянки та після цього, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Так, відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Тобто, прийняттю рішення про надання земельної ділянки безоплатно у власність передує отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, його розроблення та затвердження в установленому законом порядку.
Що стосується невиконання відповідачем постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 та визначеного у ній, на думку представників ОСОБА_4 зобов'язання прийняти конкретне рішення про надання позивачу згоди, то суд зазначає, що вказаним рішенням зобов'язано Київську міську раду на підставі висновків суду, наведених у мотивувальній частині, прийняти виключно рішення стосовно клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, у пояснювальній записці до проекту рішення Київської міської ради від 13.09.2016 №ПЗ-20278 постанову Київського апеляційного адміністративного суду і зазначено.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем при прийнятті спірного рішення дотримано вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, а відтак вимоги позивача про визнання його незаконним та необґрунтованим є безпідставними.
При цьому слід також зазначити, що порушення Київською міською радою строку розгляду заяви позивача не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки за правилами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України у разі ненадання відповідачем такого дозволу у місячний строк, позивач вправі замовити його у відповідних органів самостійно.
За відсутності підстав визнання рішення Київської міської ради незаконним, суд вважає, що і відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти рішення стосовно заяви про передачу ОСОБА_4 безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,04 га, яка розташована у місті Києві у Святошинському районі на перетині вулиць ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (НОМЕР_2). Та й вимога зобов'язати відповідача надати ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, взагалі свідчить про втручання у дискреційні повноваження колегіального органу, суб'єкта владних повноважень та може бути порушенням Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. При цьому, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, КАС України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_4 вимог.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з Київської міської ради відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М. Чудак