Справа № 308/6357/18
13 червня 2018 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Малюк В.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про скасування обмеження у праві виїзді за кордон,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що 14 березня 2018 року під час перетину державного кордону України, в контрольно-пропускному пункті «Чоп (Тиса)», йому було відмовлено у перетині кордону та вручено судове рішення - ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 13.10.2008 року (справа №6-349/08). Даною ухвалою задоволено подання державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про встановлення йому обмеження у праві виїзду за кордон до виконання ним зобов'язань, встановлених на підставі виконавчого листа №АЄ-15, виданого 15.04.1992 року Ужгородським районним судом про стягнення з нього - ОСОБА_1 аліментів у розмірі ? всіх заробітків, щомісячно, починаючи з 03.04.1990 року і до повноліття дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
Позивач вказує, що 29 грудня 2008 року його син ОСОБА_2 досяг повноліття, а тому вважає, що відпали обставини, які були підставою у встановлені йому тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон. Крім того, його колишня дружина ОСОБА_3 надала пояснення, в якому вказує, що аліменти він їй сплачував на руки і претензій до нього не має.
За таких обставин, позивач просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1
Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до наступного висновку.
Приписами ч.1 ст.187 ЦПК України визначено, що суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, 13 жовтня 2008 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду по справі №6-349/08 було задовлено подання державного виконавця та встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, та вилучено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії РО №030327 від 30.12.2005 року виданий боржнику ОСОБА_5 - до виконання ним зобов'язань, покладених на нього судом, а саме виконавчого листа №АЄ-15, виданого 15.04.1992 року Ужгородським районним народним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина у розмірі ? частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 03.04.1990 р. і до повноліття дитини.
Відповідно до п.4 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України №512/5 від 02.04.2012 року, (із змінами та доповненнями) тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.
Згідно висновків, викладених Верховним Судом України у «Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01.02.2013 року, у разі виконання боржником зобов'язань, покладених на нього рішенням, та у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі ч.1 п.8, ч.1 ст.49 Закону №606-XIV (на даний час ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року) державний виконавець виносить відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження, копія якої підлягає обов'язковому направленню до Адміністрації ДПС для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.
Тобто, тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.
З огляду на викладене, вважаю, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі.
Беручи до уваги викладені обставини, приходжу до висновку, що у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 про скасування обмеження у праві виїзді за кордон слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 186 ч.1 п.1, 260, 353 ЦПК Україні, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про скасування обмеження у праві виїзді за кордон.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_7