Справа № 307/2842/15-к
Провадження № 1-кп/307/37/18
13 червня 2018 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого
судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю: прокурорів ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
представника потерпілої ОСОБА_8
педагога ОСОБА_9
обвинуваченої ОСОБА_10
розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження за № 12015070160000813,
про обвинувачення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та мешканку АДРЕСА_1 , громадянку України, із базовою загальною середньою освітою, одружену, пенсіонерку, раніше не судиму, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
07.05.2015 р., близько 16-ї год., знаходячись на території дворогосподарства АДРЕСА_1 , обвинувачена ОСОБА_10 , з метою припинення бійки, яка відбувалася між її донькою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , схопила Поп за волосся, вимагаючи щоб та відпустила волосся ОСОБА_13 . Після того як ОСОБА_14 не виконала її вимогу і продовжувала тримати доньку обвинуваченої за волосся, ОСОБА_15 нанесла потерпілій декілька ударів рукою по потиличній частині голови та один удар дерев'яною палицею по руці, чим завдала їй фізичного болю.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала. Пояснила, що 07.05.2015 р., близько 16-ї год., до неї додому, по АДРЕСА_1 , прийшла донька ОСОБА_16 щоб пошити сукню. Поки вона готувала сукню для примірки ОСОБА_13 пішла на двір. Через десять хвилин вона почула крики і вийшовши на подвір'я, позаду літньої кухні, побачила ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які знаходилися на своїх земельних ділянках і через паркан тримали руками одна одну за волосся. Вона попросила потерпілу ОСОБА_7 відпустити ОСОБА_16 , але та не відреагувала. Після цього вона взяла дерев'яну палицю та нанесла їй один удар по руці. Потерпіла покликала свою доньку та сказала їй щоб та знімала конфлікт на камеру мобільного телефону. Вважає, що діяла в стані необхідної оборони, так як захищала доньку. Між ними з потерпілою тривалий час існує конфлікт через межу земельної ділянки.
Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_10 доведена повністю. Це стверджується наступними доказами.
Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що 07.05.2015 р., близько 16-ї год., вона вдома підмітала подвір'я. В цей час на подвір'я сусіднього будинку вийшла ОСОБА_11 і почала кричати чому під їхнім парканом складені піноблоки, а потім стала скидати на землю ті блоки що лежали зверху. Підійшовши до ОСОБА_13 вона попросила її припинити розкидати майно. Між ними почалася сварка в ході якої ОСОБА_13 схопила її за волосся. Вона в свою чергу схопила за волосся ОСОБА_13 . Через деякий час прийшла ОСОБА_10 та почала їх розбороняти, але вони продовжували тримати одна одну за волосся. Подальші дії обвинуваченої вона не бачила, але згодом відчула як її вдарили по голові та нанесли ще декілька сильних ударів по тілу. Коли вони відпустили одна одну ОСОБА_16 нанесла їй удар палицею по спині. Тілесні ушкодження їй наносила як донька, так і мати. Під час конфлікту ОСОБА_16 наносила їй удари по спині, по руках та по ногах. Після цього ОСОБА_16 пішла у середину її дроварні, а вони з обвинуваченою залишилися на дворі. Коли вони також зайшли у середину, то обвинувачена разом з донькою продовжували наносити їй тілесні ушкодження. ОСОБА_10 наносила їй удари палицею по голові та в область ліктя. Обвинувачена спочатку била її руками, а потім палицею. Після їхньої сутички вона лікувалася у Тячівській районній лікарні. Хто саме їй наносив удари по голові біля паркану, коли вони стояли зігнуті обличчям до землі не бачила. Під час конфлікту вона не кликала доньку ОСОБА_17 знімати подію на телефон. Цивільний позов підтримує повністю.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні ствердила, що 07.05.2015 р. прийшла до матері, ОСОБА_10 , щоб пошити сукню. Поки мати готувала тканину до примірки вона вийшла прибирати на дворі та побачила ОСОБА_7 , яку запитала, чому вона розклала на їхньому паркані каміння. Між ними виникла сварка. Поп підійшла до паркану та вдарила її по голові віником, а потім схопила за волосся і почала перетягувати через сітку, яка знаходилася між ними. На її крик з будинку вийшла ОСОБА_10 , яка почала просити ОСОБА_14 щоб та відпустила її та відтягувати від неї потерпілу. ОСОБА_7 не реагувала на зауваження матері. Коли вона нарешті її відпустила, то ОСОБА_7 вдарила її матір по голові. Після цього конфлікт припинився. ОСОБА_10 взяла від ОСОБА_7 віник та вдарила ним по арматурі, через що він зламався. У сарай вони не заходили. В неї був віник, але він знаходився за два метри від неї.
Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні показала, що дворогосподарства ОСОБА_10 та ОСОБА_7 межують між собою. Критичного дня вона знаходилася на подвір'ї ОСОБА_14 . У цей час донька ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , підійшла до паркану, який розділяє дворогосподарства і почала через сітку відкидати піноблоки, які були складені у дворі потерпілої. ОСОБА_7 підійшла до ОСОБА_11 і попросила припинити розкидати її майно. Тоді ОСОБА_11 схопила її за волосся, а потім ОСОБА_7 схопила її за волосся. Згодом прийшла ОСОБА_10 , яка спочатку просила ОСОБА_7 відпустити доньку, а потім намагалася їх роз'єднати. Не змігши відтягнути потерпілу від доньки ОСОБА_10 пішла у глиб свого подвір'я та повернулася з тичкою в руках, якою почала наносити удари ОСОБА_7 по плечах та по ногах від чого палиця зламалася. Тоді ОСОБА_15 принесла віник та продовжила бити ОСОБА_7 віником. Скільки ударів обвинувачена нанесла потерпілій не пам'ятає. Коли ОСОБА_10 , її донька та потерпіла пішли у сарай та коли ОСОБА_17 почала знімати конфлікт на телефон не бачила.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні ствердила, що її мати - ОСОБА_7 підмітала подвір'я, поки ОСОБА_11 не почала через сітку, яка розділяє їхні ділянки, розкидати блоки, які були складені з їхнього боку. ОСОБА_7 попросила її припинити та підійшла до огорожі. Тоді ОСОБА_11 схопила матір за волосся. Після цього мати також схопила ОСОБА_13 за волосся. Невдовзі прийшла ОСОБА_10 , взяла палицю і почала бити нею ОСОБА_19 по галові та плечах. Зламавши об потерпілу палицю, вона принесла віник і продовжила ним наносити удари. Частину конфлікту вона зняла на телефон, але як саме почалася сутичка не зафіксувала. Після цього вони зайшли у їхній сарай де також сварилися.
З протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.05.2015 р. вбачається, що ОСОБА_7 просить прийняти міри до ОСОБА_10 та її доньки ОСОБА_20 , які 07.05.2015 р., близько 16-ї год., у належному їй дворі, нанесли їй тілесні ушкодження.
Висновком експерта № 366 від 26.05.2015 р. стверджується, що в освідчуваної ОСОБА_7 , 1979 р.н., мають місце тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, забою м'яких тканин правої половини обличчя та множинних продовгуватої форми синців обох нижніх та обох верхніх кінцівок. Вказані вище тілесні ушкодження могли виникнути: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м'яких тканин правої половини обличчя від дії твердого тупого предмету, можливо ударів руками, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я; множинні продовгуватої форми синці обох нижніх та обох верхніх кінцівок - від дії твердого тупого продовгуватої форми предмету, можливо палицею і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень. Строку події - 07.05.2015 р. - всі вищевказані тілесні ушкодження відповідають.
Із відеозапису приєднаного до матеріалів справи видно, що під час сутички між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 обвинувачена ОСОБА_15 намагається примусити ОСОБА_14 відпустити волосся ОСОБА_13 , при цьому сама тримає її - потерпілу - руками за волосся, а коли та нанесла їй удар рукою по голові, обвинувачена спочатку долонею, а потім кулаком, нанесла їй три удари по голові та один удар палицею по руці.
Показанням свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в частині тривалості конфлікту та в частині кількості ударів нанесених ОСОБА_15 потерпілій ОСОБА_14 суд дає критичну оцінку, як таким що спростовуються показаннями обвинуваченої, свідка ОСОБА_13 , відеозаписом та висновком судового медичного експерта.
На відеозапису видно, що ОСОБА_15 та ОСОБА_13 знаходяться між парканом, що розділяє земельні ділянки та стіною будинку, відстань між якими не більша 1 метра. Наносити удари палицею можливо лише із невеликою амплітудою замаху. Також видно, що біля них є дерев'яна палиця, якою вони по черзі нанесли ОСОБА_14 по одному удару. Ця палиця є достатньо зручною для того щоб наносити нею удари в даній обстановці. Якби плиця була більшою наносити нею удари було б не зручно. Отже необхідності йти за віником у ОСОБА_15 не було. Крім того видно, як потерпіла забирає із ділянки ОСОБА_15 свій віник. Як він потрапив туди і для чого потерпіла принесла його до місця сутички, чи наносила ним удари обвинуваченій та її доньці свідки не пояснили. Висновком судової медичної експертизи стверджено, що у ОСОБА_13 мали місце тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, множинних синців голови, обох верхніх кінцівок та лівого колінного суглобу, які могли виникнути від локальних ударів руками, ногами та палицею, відповідають строку події 07.05.2015 р. і відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Однак хто і як наніс їй ці ушкодження свідки не говорять, що свідчить про те, що вони дають показання у інтересах потерпілої.
Із вказаного вище відеозапису також видно, а також із показань потерпілої, обвинуваченої та свідків убачається, що ОСОБА_15 прийшла коли сутичка між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 уже почалася, тобто вони вже билися, а потім, після того, як обвинувачена нанесла потерпілій удари вказані у формулюванні обвинувачення, сутичка між ними продовжувалася, і вони - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - наносили одна одній удари руками по різних частинах тіла.
За таких обставин розмежувати які тілесні ушкодження потерпілій нанесла ОСОБА_15 , а які ОСОБА_13 та стверджувати, що удари які нанесла обвинувачена потягли за собою виникнення у потерпілої тілесних ушкоджень неможливо. У висновку судової медичної експертизи потерпілої відсутні дані про те, що у неї є будь-які тілесні ушкодження в потиличній частині голови.
Інших належних та допустимих доказів спричинення обвинуваченою потерпілій тілесних ушкоджень сторона обвинувачення суду не надала.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тому суд вважає, що факт спричинення обвинуваченою потерпілій тілесних ушкоджень не доведено.
Разом із тим, оцінивши в сукупності всі зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що обвинувачена ОСОБА_10 наносила потерпілій удари руками по голові та дерев'яною палицею по руці. І хоча вона робила це щоб припинити бійку між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суд вважає, що межі крайньої необхідності вона перевищила, так як у неї була можливість припинити сутичку іншими способами, шляхом переконання або заспокоєння учасників конфлікту, або шляхом перешкоджання ОСОБА_14 наносити ОСОБА_13 удари. Спосіб припинення конфлікту шляхом хапання потерпілої за волосся, викручуванням рук та нанесенням ударів суд вважає хибним.
Дії обвинуваченої ОСОБА_21 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 126 КК України по кваліфікуючій ознаці - умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Обираючи обвинуваченій покарання суд враховує обставини, які його пом'якшують: по місцю проживання характеризується позитивно, є особою похилого віку, вчинила злочин вперше, вчинила злочин з перевищенням норм крайньої необхідності; обставини, які обтяжують покарання не встановлені.
Згідно ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
З моменту вчинення злочину пройшло більше ніж два роки, а у відповідності до статті 12 КК України даний злочин відносить до злочинів невеликої тяжкості, тому обвинувачену слід звільнити від кримінальної відповідальності.
Потерпіла ОСОБА_7 заявила цивільний позов про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди в розмірі 10000 грв., яка полягає у перенесенні значного фізичного болю, стражданнях від завданих їй тілесних ушкоджень, порушенні нормального способу життя, докладенні додаткових зусиль для існування, відновлення свого здоров'я та повернення до нормального життя.
Суд вважає, що цей позов слід задовольнити частково.
За правилами статті 129 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно змісту ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода завдана особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. із змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд встановив, що діями обвинуваченої потерпілий дійсно була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які потерпіла пережила при нанесенні їй ударів через які вона змушена була терпіти фізичний біль.
У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, керуючись принципом розумності та справедливості при вирішенні питання про розмір моральної шкоди, суд вважає, що 2500 грв. буде адекватною компенсацією потерпілій за моральну шкоду заподіяну неправомірними діями обвинуваченої ОСОБА_10 .
Тому, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України суд,
ОСОБА_10 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі сорок неоподаткованих мінімумів доходів громадян (шістсот вісімдесят гривень).
Звільнити ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строків давності.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_10 не обирався.
Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 дві тисячі п'ятсот гривень.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речовий докази - віник - знищити.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий: ОСОБА_1