Справа № 308/10930/17
07 червня 2018 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого судді Данко В.Й.,
при секретарі Павлюх Л.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою Головного управління національної поліції України в Закарпатській області до лікаря Закарпатської обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_5, за участю третьої особи ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними, скасування протоколу медичного освідчення,-
ГУНП України в Закарпатській області звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до лікаря Закарпатської обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_5, третя особи, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними, скасування протоколу медичного освідчення, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що протоколом медичного освідчення від 04.09.2017 року за №965 лікарем Закарпатського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_5 проведено огляд на встановлення факту вживання алкоголю на стан сп'яніння відносно працівника поліції ОСОБА_4 З вказаного протоколу освідчення від 04.09.2017 року за №965 вбачається, що ОСОБА_4 04.09.2017 року о 08. год. 40 хв. самостійно звернувся до лікаря Закарпатського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_5 для проведення відповідного огляду. Вказує, що в протоклі відстуні будь які відомості на підставі яких встановлено особу ОСОБА_4 Також зазначає, що 04.09.2017 року о 08 год. 40 хв. в приміщенні Закарпатського ОНД ОСОБА_4 не міг оглянути лікар , оскільки в той час останній перебував у приміщенні Іршавського ВП ГУНП. Посилається на те, що лікарем при складанні протоколу огляду на встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння не вірно дано заключення. Зокрема в графі п. 14 протоколу огляду встановлено заключення «тверезий», при цьому п. 13 інструкції встановлено чіткий та вичерпний перелік стану освідчення особи де стан особи «тверезий» не передбачено.
На підставі наведеного просить визнати дії лікаря Закарпатського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_5 неправомірними та скасувати протокол медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю на стан сп'яніння від 04.09.2017 року №965.
Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог заперечили, посилаючись на те, що протокол медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю на стан сп'яніння ОСОБА_4 є лише фіксацією певних подій та не має характеру обов'язкового для виконання ненормативних актів. Як наслідок ГУНП в Закарпатській області при виникненні яких-небуть спірних правовідносин може брати чи не брати його до уваги при прийнятті тих чи інших рішень.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2017 року ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського обласного наркологічного диспансеру із заявою про проведення огляду на стан сп'яніння у зв'язку із конфліктною ситуацією.
З протоколу медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння №965 від 04.09.2017 року слідує, що стан ОСОБА_4 на час огляду «тверезий». Освідчення проводив лікар ОСОБА_5
Судом встановлено, що позивач ГУНП в Закарпатській області, будучи роботодавцем відповідача ОСОБА_4 про що сторонами в судовому засіданні не заперечується, звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати дії лікаря Закарпатського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_5 неправомірними та скасувати протокол медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю на стан сп'яніння від 04.09.2017 року №965.
Статтею 77 ЦПК України, передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.
Особа, право якої порушено, може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Разом з тим, оскаржуваний протокол медичного освідчення встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння №965 від 04.09.2017 року не встановлює для позивача будь-яких обов'язків. Позивачем в позові не зазначено, які саме його права порушені відповідачем.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись 4, 11, 15, 16 , 77 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 81, 211, 228, 258 259, 264, 265, 354 ЦПК України , суд
У задоволенні позову Головного управління національної поліції України в Закарпатській області до лікаря Закарпатської обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_5, за участю третьої особи ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними, скасування протоколу медичного освідчення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.
Повне рішення складено 13.06.2018 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_7