ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.06.2018Справа № 910/4498/18
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрпошта»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл ТК»
про стягнення 249 830,72 грн.,
Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» (надалі - ПАТ «Укрпошта») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл ТК» (надалі - ТОВ «Техойл ТК») про стягнення 249 830,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором поставки №270717-01/12Р015 від 27.07.2017, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 160 729,40 грн. та штрафу у розмірі 89 101,32 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Вказана ухвала була вручена відповідачу 25.04.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103046478197, проте у визначений судом строк ТОВ «Техойл ТК» відзив на позовну заяву не подано.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
27.07.2017 між ПАТ «Укрпошта» (покупець) та ТОВ «Техойл ТК» (постачальник) був укладений договір поставки №270717-01/12Р015 (надалі - «Договір»), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця бензин та дизельне паливо дрібним оптом - партіями (згідно коду ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти, для потреб Вінницької та Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта»), а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах цього договору.
Додатковою угодою №2 від 23.10.2017 до Договору сторони встановили ціну за 1 літр дизельного палива у розмірі 16,61 грн., без ПДВ та за 1 літр бензину А-92 у розмірі 17,49 грн., без ПДВ.
Згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору поставка товару здійснюється постачальником за заявкою покупця в особі Вінницької та Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта». Строк поставки товару - партіями, згідно з письмовими заявками покупця в особі Вінницької та Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта», протягом періоду, зазначеного в заявці. Заявка подається не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до зазначеного періоду поставки.
Пунктом 5.4 Договору сторони дійшли згоди про те, що заявка подається покупцем в особі Вінницької та Хмельницької дирекцій ПАТ «Укрпошта», шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту постачальника ІНФОРМАЦІЯ_1, з подальшим надсиланням оригіналу письмової заявки на адресу постачальника, зазначену в розділу 14 цього договору, або передається під підпис уповноваженій особі постачальника (ОСОБА_2, посада - менеджер зі збуту, контактний номер телефону - НОМЕР_1.
На виконання умов Договору, позивачем направлено відповідачу заявку №09-05-1096 від 02.11.17 (надалі - «Заявка 1») та заявку №21-2320 від 22.11.2017 (надалі - «Заявка 2»).
Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем, на думку позивача, зобов'язання з поставки товару за Договором, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 160 729,40 грн. та штрафу у розмір 89 101,32 грн.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджується факт направлення та отримання відповідачем Заявки 1 та Заявки 2 на поставку товару згідно Договору, що також не заперечується відповідачем.
Заявка 1, яка містила замовлення на поставку 07.11.2017 Вінницькій дирекції ПАТ «Укрпошта» 30 000 літрів бензину А-92 та 7 000 літрів дизельного палива, отримана відповідачем 09.11.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №2105007568120.
Заявка 2, яка містила замовлення на поставку в грудні 2017 року Хмельницкій дирекції ПАТ «Укрпошта» 17 000 літрів та 7 000 літрів бензину А-92, отримана відповідачем 23.11.2017, що підтверджується розпискою на ній зробленою уповноваженою особою постачальника ОСОБА_2
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.2 Договору відповідач був зобов'язаний поставити продукцію згідно Договору по Заявці 1 - до 14.11.2017, а по Заявці 2 - до 28.11.2017.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріалами справи підтверджується факт не виконання зобов'язання з поставки продукції на підставі Договору по Заявкам 1 та 2 станом на момент звернення із позовом до суду. Відповідачем вказаний факт не спростований, доказів такого не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Звертаючись із даною позовною заявою позивач просив стягнути з відповідача на його користь за період прострочки з 15.11.2017 по 27.03.2018 по Заявці 1 - пеню у розмірі 102 298,81 грн. та штраф у розмірі 53 841,48 грн., а також за період прострочки з 02.12.2017 по 27.03.2017 по Заявці 2 - пеню у розмірі 58 430,59 грн. та штраф у розмірі 35 259,84 грн.
Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за Договором, а тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строків поставки партії товару (в тому числі нездійснення/несвоєчасне здійснення поставки партії товару) постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості непоставленої/невчасно поставленої партії товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% (семи відсотків) вказаної вартості.
Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені та штрафу від суми несвоєчасно поставленого/непоставленого товару, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.
Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 160 729,40 грн. та 7% штрафу у розмірі 89 101,32 грн. за не виконання зобов'язання з поставки товару згідно Договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 160 729,40 грн. та 7% штрафу у розмірі 89 101,32 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1 Позов Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл ТК» (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 5-В; ідентифікаційний код 40955753) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 22; ідентифікаційний код 21560045) пеню у розмірі 160 729 (сто шістдесят тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 40 коп., штраф у розмірі 89 101 (вісімдесят дев'ять тисяч сто одна) грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 3 747 (три тисячі сімсот сорок сім) грн. 46 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий