11 червня 2018 року
Київ
справа №802/2192/17-а
провадження №К/9901/52510/18
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська Зоря» до Міністерства юстиції України, треті особи - державний реєстратор Чечельницької селищної ради Вінницької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Шаргород», про визнання протиправним та скасування наказу,
Касаційна скарга 5 червня 2018 року надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 4 червня 2018 року.
Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.
Міністерством юстиції України заявлено клопотання, в якому, посилаючись на відсутність коштів, просить відстрочити сплату судового збору.
За правилами частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а також якщо позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З указаного вбачається, що скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору.
З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач є юридичною особою, звернувся до суду з позовом у 2017 році та заявив позовну вимогу немайнового характеру.
За змістом частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», чинного на момент звернення до суду з позовом, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» станом на 1 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 3200 грн (1600*200%).
Отже, касаційну скаргу Міністерства юстиції України слід залишити без руху та встановити строк для усунення її недоліку шляхом надання документа про сплату судового збору.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити Міністерству юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року.
2. Залишити без руху касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська Зоря» до Міністерства юстиції України, треті особи - державний реєстратор Чечельницької селищної ради Вінницької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Шаргород», про визнання протиправним та скасування наказу.
3. Надати Міністерству юстиції України строк для усунення недоліку касаційної скарги десять днів з дня вручення копії ухвали шляхом надання документа про сплату судового збору.
4. Надіслати Міністерству юстиції України копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко