Іменем України
12 червня 2018 року
Київ
справа №425/1006/17
адміністративне провадження №К/9901/23700/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., Чебанова О.О. від 05.09.2017 у справі №425/1006/17 за позовом ОСОБА_2 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання неправомірними і скасування рішень, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
В квітні 2017 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, уточнивши який, просила: визнати неправомірним та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області (далі - УПФУ в м. Рубіжному) про перерахунок пенсії позивача у зв'язку з уточненням розрахункових показників та два розпорядження від 23 березня 2017 року №166907; визнати неправомірними дії УПФУ в м. Рубіжному та Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Рубіжанське ОУПФУ) щодо невиплати ОСОБА_2 у складі її щомісячної пенсії 719,78 грн.; зобов'язати Рубіжанське ОУПФУ виплатити на користь позивача недоплачену їй пенсію у розмірі 719,78 грн. з 01.04.2017 року.
Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 липня 2017 року позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року скасовано постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 липня 2017 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував положень ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 37 Закону України "Про державну службу", за змістом яких до заробітку для обчислення пенсії позивача включаються всі види оплати її праці, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а не частина окремих видів оплати праці. Не враховано і того, що положення п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року (далі - Порядок №622), на підставі яких зроблено перерахунок пенсії не кореспондуються з жодною нормою законів про пенсійне забезпечення та суперечать ст. 22 Конституції України, а тому застосуванню не підлягає.
У запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами встановлено, що з 01 грудня 2016 року позивачу призначено пенсію за віком, на підставі Закону України «Про державну службу», довічно, у розмірі 8539,78 грн. Розрахунок пенсії ОСОБА_2 проведено на підставі довідок про складові її заробітної плати за період з 01.05.2016 року по 30.11. 2016 року, за якими у її складі були враховані матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у загальному розмірі 20153,74 грн. На всі виплати включені у довідки, у тому числі на суми матеріальних допомог нараховані і сплачені єдині внески на загальнообов'язкове соціальне страхування.
При цьому у розрахунок середньомісячної суми заробітної плати, з якої було обчислено розмір пенсії позивача, УПФУ в м. Рубіжному взято із загального розміру усієї отриманої ОСОБА_2 матеріальної допомоги у 2016 році суму у розмірі 2879,11 грн., яка відповідала результату ділення усього розміру матеріальної допомоги, отриманої у 2016 році (20153,74 грн.) на 7 місяців її роботи у 2016 році, виходячи з того, що розрахунковий період для обчислення їй пенсії склав 7 місяців - з 01.05. по 30.11.2016 року.
Після перевірки у березні 2017 року пенсійної справи позивача на відповідність прийнятого рішення про призначення їй пенсії чинному законодавству (інвентаризація пенсійної справи), УПФУ в м. Рубіжному, вважаючи, що при прийнятті вказаного рішення допущена помилка, прийняло розпорядження про перерахунок пенсії ОСОБА_2 у зв'язку із уточненням розрахункових показників, і на його підставі ще два розпорядження від 23.03.2017 року №166907, згідно яких призначена позивачу пенсія була перерахована. Після перерахунку з 01.12.2016 року розмір пенсії позивача склав 7820 грн.
Такий розмір визначено у зв'язку з тим, що на відміну від першого розрахунку, у розрахунок середньомісячної суми заробітної плати, з якої було обчислено розмір щомісячної пенсії, Управлінням із загального розміру усієї отриманої позивачем матеріальної допомоги у 2016 році взято суму у розмірі 1679,48 грн., яка відповідала результату ділення усього розміру матеріальної допомоги (20153,74 грн.) на 12 місяців, а вже отриманий результат, виходячи з того, що розрахунковий період для обчислення їй пенсії склав 7 місяців - з 01.05. по 30.112016 року, помножений на 7.
Про здійснений перерахунок та про новий розмір пенсії позивача повідомлено листом УПФУ в м. Рубіжному від 24.04.2017 року № 675/03.
Вважаючи неправомірними дії УПФУ в м. Рубіжному та його правонанаступника - Рубіжанського ОУПФУ щодо зменшення розміру її пенсії, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності своїх дій та рішень щодо перерахунку пенсії позивача у бік її зменшення і виплати зменшеного розміру пенсії, та порушив право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді щомісячної пенсії у розмірі 8539,78 грн. у зв'язку з щомісячною недоплатою пенсії у розмірі 719,78 грн. починаючи з 01.04.2017 року, оскільки із суми заробітної плати позивача, яка повинна входити до складу заробітної плати для визначення розміру пенсії штучно виведена частина сум матеріальних допомог, з яких був сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при обрахунку розміру заробітної плати позивача для призначення пенсії, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення, хоч і нараховуються за період, що перевищує календарний місяць (12 місяців), однак враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді, який складає 7 календарних місяців, починаючи з 01.05.2016 року по 30.11.2016 року. Правильним є визначення спочатку розміру виплат матеріальної допомоги за місяць, для чого її загальний розмір слід ділити на період, за який вона виплачена, тобто, за 12 місяців.
Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Спірним у вказаній справі є порядок врахування обсягу заробітної плати, виходячи з якої обраховується щомісячний розмір пенсії, в частині такої її складової як матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Станом на 01 грудня 2016 року (день звернення позивача із заявою при призначення їй пенсії) відносини у сфері пенсійного забезпечення державних службовців врегульовано Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», пунктами 10 та 12 якого, зокрема, передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців; для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Зазначений закон набрав чинності 01.05.2016 року, і станом на цей день, позивач займала посаду державного службовця, мала більше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), а загальний стаж її роботи складав більше 33 років.
На час подання позивачем заяви про призначення пенсії (01.12.2016 року) вказані норми права продовжували свою дію, як і положення статті 37 Закону №3723-XII.
Так, згідно частини 1 статті 37 вказаного Закону на одержання пенсії державних службовців мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у випадку з позивачем - це 57 років і 6 місяців), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (30 років), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, на час звернення із заявою про призначення пенсії, ОСОБА_2 мала право на її призначення у порядку, передбаченому статтею 37 Закону №3723-XII. За змістом цієї статті, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, призначається у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким порядком є Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», пункт 5 якої визначає, що постанова застосовується з 01.05.2016 року.
Згідно пункту 4 цього Порядку пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку (позивач входить до цього переліку), станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2015 № 500 визначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань може надаватися один раз на рік, тобто раз на 12 місяців.
Статтею 57 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державним службовцям надається щорічна оплачувана основна відпустка з виплатою допомоги на оздоровлення.
Отже, з урахуванням викладеного матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення це виплати, які надаються та виплачуються працівнику раз на рік (раз на 12 місяців).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 622 матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час першого призначення пенсії позивачу УПФУ в м. Рубіжному (правонаступником якого є Рубіжанське ОУПФУ) виходило з буквального тлумачення положень пункту 4 Порядку № 622 та врахувало у складі середньомісячної суми виплат 2879,11 грн., як середній розмір матеріальних допомог на місяць, виходячи з того, що загальний її розмір (за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 року) складає 20153,74 грн., а наявних місяців роботи, тобто кількість місяців у розрахунковому періоді, на які слід поділити загальну суму, 7.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що для призначення пенсії матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення, хоча і нараховуються за період, що перевищує календарний місяць (12 місяців), однак, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді, який складає 7 календарних місяців, починаючи з 01.05.2016 та по 30.11.2016, а для обрахунку місячного розміру заробітної плати позивача потрібно визначити спочатку розмір виплат матеріальної допомоги за місяць, для чого її загальний розмір слід ділити на період, за який вона виплачена, тобто, за 12 місяців. Відтак розрахунок органу Пенсійного фонду України, який став підставою для прийняття оскаржуваних розпоряджень є правильним.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до незгоди позивача з існуючим порядком обрахунку пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз ,
Судді Верховного Суду