10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 817/2419/16
іменем України
"11" червня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Шевчук С.М.
Шидловського В.Б.,
за участю секретаря Єфремової О.С.,
апелянта ОСОБА_1
представника апелянта адвоката Шеруди О.П.
представника 3-ї особи Менькова Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" грудня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування дисциплінарного стягнення ,
суддя в 1-й інстанції - Дорошенко Н.О.,
час ухвалення рішення - 10 хв 00 хв
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
28.12.2016р ОСОБА_1 подав до Рівненського окружного адміністративного суду адміністративний позов, просив визнати протиправним та скасувати дисциплінарне стягнення у вигляді "догана", накладене усно 02.12.2016р.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від "11" грудня 2017 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить суд скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" грудня 2017 року і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 02.12.2016р позивачу в присутності офіцерів тимчасово виконуючим обов'язки начальника відділу напрямків управління територіальної оборони управління ОК "Захід" підполковником ОСОБА_3 , оголошено про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани за невиконання вимог розпорядження КВОК "Захід" щодо участі у заняттях з бойової підготовки на 233 загальновійськовому полігоні 28.11.2016р та відсутність на вказаних заняттях. Догану оголошено усно. Дисциплінарне стягнення позивач вважає незаконним, оскільки не допускав порушення військової дисципліни в розумінні, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Вказав, що він дійсно був відсутній на заняттях з бойової підготовки, які проводились на 233 загальновійськовому полігоні 28.11.2016р, оскільки розпорядження КВОК "Захід" щодо участі у заняттях з бойової підготовки на 233 загальновійськовому полігоні 28.11.2016р йому не доводилось та його не стосувалося, оскільки у вказаних заняттях приймали участь лише ті офіцери, що вибували до зони АТО. В зону АТО позивач не направлявся та не вибував. Списки офіцерів, які відряджалися в зону АТО формувалися протягом останніх декількох тижнів і постійно коригувалися в залежності від певних обставин. Впродовж листопада 2016р тимчасово виконуючий обов'язки начальника відділу напрямків управління територіальної оборони управління ОК "Захід" полковник ОСОБА_4 пропонував позивачу замінити полковника ОСОБА_5 , який остаточного рішення про виїзд в зону АТО не давав у відрядженні до зони АТО. Позивач повідомив полковника ОСОБА_4 , що у зв'язку з хворобою дружини, яка не спроможна доглядати трьох дітей, відрядження позивача у зону АТО є неможливим. 25.11.2016р позивач написав рапорт про надання йому відпустки за сімейними обставинами. 28.11.2016р підполковник ОСОБА_3 , який тимчасово виконував обов'язки начальника управління територіальної оборони управління ОК "Захід", віддав позивачу не підписаний та не погоджений рапорт про надання відпустки, мотивуючи це тим, що в них є 10 днів для прийняття рішення.
Позивач зазначив, що на підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби звернувся до наступного прямого начальника, станом на 28.11.2016р це був командувач військ ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " генерал-майор ОСОБА_6 , який направив позивача до заступника командувача військ по роботі з особовим складом полковника ОСОБА_7 , який повідомив, що позивач не їде в зону АТО та не приймає участі у заняттях з бойової підготовки. Позивач вважає, що таким чином він виконав наказ командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", у відповідності до вимог статті 38 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Зазначає, що його присутність на заняттях з бойової підготовки, які проводились для офіцерів, що вибували в зону АТО не була обов'язком.
Позивач зазначив, що підполковник ОСОБА_3 з ним не спілкувався, не з'ясовував у позивача причин та обставин, що передували вчиненню правопорушення та не нагадував про обов'язки служби, будь-які письмові пояснення з приводу відсутності позивача на заняттях з бойової підготовки в нього не відбирались. Службове розслідування з метою з'ясування усіх обставин та для прийняття об'єктивного рішення не проводилось. Отже, вважає, що такі дії свідчать про неповне, необ'єктивне і не всебічне дослідження всіх обставин, що вплинули на накладення на позивача дисциплінарного стягнення. Зауважив, що вирішальним при накладенні дисциплінарної відповідальності за скоєний проступок військовослужбовцем є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника та розмір завданих державі та іншим особам збитків. При цьому, підполковником ОСОБА_3 при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани не враховано, що за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") з 2013 по 2016 рік позивач характеризується позитивно, неодноразово нагороджувався грамотами, має подяки від командувача сухопутних військ Збройних Сил України, командувача військ ОК "Захід", жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності.
В відзиві на апеляційну скаргу Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, наказом командувача військ ОК "Захід" №1 від 31.03.2015р призначений на посаду старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) (а.с.41). Наказом командувача військ ОК "Захід" (по стройовій частині) №215 від 21.09.2017р підполковника ОСОБА_1 , звільненого з військової служби наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017р №318 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я), з 28.09.2017р виключено зі списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення й направлено для зарахування на військовий облік до Рівненського ОМВК Рівненської області (а.с.157).
Судом першої інстанції встановлено, що 24.11.2016р тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу - першого заступника командувача військ ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " полковником ОСОБА_8 видано розпорядження №155 про проведення занять з особовим складом військових частин Рівненського гарнізону, який убуває для виконання бойового завдання в зону проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою підвищення вогневої виучки і вдосконалення навичок з володіння стрілецькою зброєю та забезпечення вимог безпеки (а.с.178-180).
25.11.2016р командувачем військ ОК "Захід" генерал-майором ОСОБА_6 затверджено Розподіл оперативного складу КП ОТУ "Луганськ" по центрах, групах (службах), відповідно до якого було визначено підполковника ОСОБА_1 оперативним черговим (напрямку) на заміну (а.с.50).
Даним Розподілом також визначено прибуття особового складу з інших військових частин, військових комісаріатів до управління ОК "Захід" до 08:00 28.11.2016р; заняття з мінної безпеки та вогневої підготовки з 10:00 до 17:00 28.11.2016р на 233 загальновійськовому полігоні; вибуття чергової ротації 12:00 29.11.2016р (а.с.50-51).
Про зазначені обставини позивач був належним чином проінформований 25.11.2016р підполковником ОСОБА_3 , про що ствердив в письмовому поясненні, покликаючись, що рішення про його відрядження в район проведення бойових дій було прийняте полковником ОСОБА_4 , який тимчасово виконував обов'язки начальника управління територіальної оборони управління ОК "Захід", у зв'язку з неприязним ставленням до позивача. Окрім цього, позивач вказував, що в подальшому 25.11.2016р подав рапорт підполковнику ОСОБА_3 про надання відпустки за сімейними обставинами, після чого позивача викликав полковник ОСОБА_4 та наказав готуватися у відрядження (а.с.68-95).
З усних та письмових пояснень позивача в судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що рішення про відрядження його в район проведення бойових дій він вважав необґрунтованим, оскільки в зоні АТО він проходив військову службу впродовж трьох тижнів в 2014 році, окрім того, в нього складні сімейні обставини, в той час як інші офіцери висловлювали бажання виїхати у відрядження в район проведення антитерористичної операції. Цим і було зумовлено подання позивачем рапорту 25.11.2016р про надання відпустки.
Суд першої інстанції вказав, що оскільки відпустка позивачу у встановленому порядку надана не була, відтак сам факт подання рапорту про надання відпустки не створює жодних правових наслідків та на оцінку спірних правовідносин не впливає.
Посилання позивача в адміністративному позові, що 28.11.2016р він був відсутній на заняттях з бойової підготовки, оскільки розпорядження КВОК "Захід" щодо участі у заняттях з бойової підготовки на 233 загальновійськовому полігоні 28.11.2016р до нього не доводилось та його не стосувалося, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. В письмовому поясненні від 30.03.2017р позивач зазначив: "О 8:00 28.11.2016р на загальному шикуванні офіцерів оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на якому я був присутній, тимчасово виконуючий обов'язки начальника штабу - першого заступника командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " полковник ОСОБА_8 , довів до всіх офіцерів розпорядження командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " наступного змісту: офіцери, які вибувають у відрядження в зону АТО 29.11.2016р, сьогодні о 08:45 28.11.2016р вибувають на 233 загальновійськовий полігон для проведення стрільб" (а.с.81).
Таким чином, суд вважає, що станом на 28.11.2016р на 8:00 позивачу було достеменно відомо, що 25.11.2016р він був включений в розподіл оперативного складу КП ОТУ "Луганськ" по центрах, групах (службах) оперативним черговим (напрямку) на заміну, та відповідно повинен був вибувати 08:45 28.11.2016р для участі в заняттях з бойової підготовки.
Відповідно до встановлених фактичних обставин справи, позивач з метою вирішення питання щодо його заміни іншим офіцером у відрядженні в районі проведення бойових дій, після шикування 28.11.2016р біля 9:00 звернувся до командувача військ ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " генерал-майора ОСОБА_9 . Командувач направив ОСОБА_1 до заступника командувача військ по роботі з особовим складом полковника ОСОБА_7 . Зазначене підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що розмова з зазначеного питання між ним та позивачем мала місце між 9 та 11 годин ранку; свідок доповів про ситуацію в сім'ї позивача (хвора дружина та троє неповнолітніх дітей) командувачу військ ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який погодився на заміну у відрядженні позивача іншим офіцером; про це свідок повідомив ОСОБА_1 . При цьому свідок також ствердив, що будь-якої розмови з приводу участі ОСОБА_1 в заняттях з бойової підготовки не було.
Таким чином, суд першої інстанції встановив, що станом на 08:45 28.11.2016р на час відправлення транспортного засобу з офіцерами, запланованими до відрядження в зону АТО, для участі в заняттях з бойової підготовки на 233 загальновійськовому полігоні рішення про заміну підполковника ОСОБА_1 на іншого офіцера у відрядженні в районі бойових дій ні безпосереднім командиром позивача, ні вищестоящим командиром не приймалося, відомості щодо такої заміни в розподіл оперативного складу КП ОТУ "Луганськ" не вносились. Будь-які інші обставини, які давали позивачу підстави не прийняти участь в заняттях з бойової підготовки, судом не встановлені, позивач на їх наявність не вказує. Відтак, суд першої інстанції відхилив як необґрунтовані доводи позивача, що розпорядження командування щодо проведення занять з бойової підготовки 28.11.2016р його не стосувалося.
Відповідно відомості складання заліку зі знань вимог безпеки під час проведення занять з вогневої підготовки військової частини НОМЕР_1 за 28.11.2016р підполковник ОСОБА_1 не проходив інструктаж з виконання стрільб (а.с.181). Відповідно до відомостей визначення індивідуальних оцінок та обліку результатів виконання вправ навчальних стрільб від 28.11.2016р підполковник ОСОБА_1 на навчальних стрільбах відсутній (а.с.182,183).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України №548-XIV від 24.03.1999р, зі змінами та доповненнями (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Згідно статті 5 розділу Загальні положення Статуту внутрішньої служби ЗСУ внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 6 розділу Загальні положення Статуту внутрішньої служби ЗСУ внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Згідно статті 7 розділу Загальні положення Статуту внутрішньої служби ЗСУ що внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - старшина роти.
Згідно статті 8 розділу Загальні положення Статуту внутрішньої служби ЗСУ що відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
Згідно статті 11 розділу 1 Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців Статуту внутрішньої служби ЗСУ загальні обов'язки військовослужбовців, покладені на військовослужбовців у зв'язку з необхідністю виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно статті 12 розділу 1 Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців Статуту внутрішньої служби ЗСУ про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Колегією суддів встановлено, що наказом командувача військ ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) №174 від 20.10.2015р підполковника ОСОБА_3 допущено до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою начальника відділу напрямків управління територіальної оборони управління ОК "Захід", наказано вважати таким, що з 20.10.2015р справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с.48). Отже, на час виникнення спірних правовідносин підполковник ОСОБА_3 , який обіймав посаду начальника відділу напрямків управління територіальної оборони управління ОК "Захід", був безпосереднім начальником (командиром) старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління ОК "Захід" ОСОБА_1 , а позивач, відповідно, був підлеглим офіцером підполковника ОСОБА_3 .
Згідно статті 14 розділу 1 Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно статті 26 розділу 1 Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно статті 28 розділу 1 Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців Статуту внутрішньої служби ЗСУ єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно статті 30 розділу 1 Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців Статуту внутрішньої служби ЗСУ начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Згідно статті 31 розділу 1 Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців Статуту внутрішньої служби ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно статті 37 розділу 1 Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Згідно статті 38 розділу 1 Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців Статуту внутрішньої служби ЗСУ у разі коли військовослужбовець, який виконує наказ, отримав від іншого командира (начальника), старшого за службовим становищем чи військовим званням, новий наказ, що стане перешкодою для виконання попереднього, він доповідає про це командирові (начальникові), який віддав наступний наказ, і після отримання його згоди припиняє виконання попереднього наказу. Командир (начальник), який віддав наступний наказ, повідомляє про це командира (начальника), який віддав попередній наказ.
При цьому суд враховує, що статтею 210 розділу 5 Розподіл часу і повсякденний порядок Статуту внутрішньої служби ЗСУ бойова підготовка є основним елементом повсякденної діяльності військовослужбовців у мирний час. Заходи, визначені планом бойової підготовки і розкладом занять, можуть переноситися тільки командиром (начальником), який їх затвердив.
За обставинами справи, визначені командуванням ОК "Захід" заходи з проведення занять з бойової підготовки 28.11.2016р, які безпосередньо стосувалися ОСОБА_1 до початку таких занять змінені не були і підлягали виконанню позивачем.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно статей 37, 38 розділу 1 Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців Статуту внутрішньої служби ЗСУ позивач був зобов'язаний доповісти своєму безпосередньому командирові підполковнику ОСОБА_3 про невиконання розпорядження КВОК "Захід" щодо участі в заняттях з бойової підготовки.
Судом першої інстанції враховано, що позивач в судовому засіданні підтвердив, що не повідомив підполковника ОСОБА_3 про прийняте командувачем рішення щодо його заміни у відрядженні в район проведення бойових дій.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999р №551-XIV, зі змінами та доповненнями (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
За змістом статей 1, 2 розділу 1 Загальні положення Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно статті 3 розділу 1 Загальні положення Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Згідно статті 4 розділу 1 Загальні положення Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету.
Згідно статті 6 розділу 1 Загальні положення Дисциплінарного статуту ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Колегія суддів вважає, що встановлені в судовому засіданні обставини справи дають підстави для висновку, що позивач не виконав розпорядження КВОК "Захід" щодо участі в заняттях з бойової підготовки 28.11.2016р, при цьому правомірність такого розпорядження сумнівів у суду не викликає. Відтак, суд вважає, що позивач допустив порушення військової дисципліни внаслідок невиконання наказу (розпорядження) командира та не повідомлення про це свого безпосереднього командира.
Згідно статті 8 розділу 1 Загальні положення Дисциплінарного статуту ЗСУ командири, посади яких у цьому Статуті не визначені, користуються дисциплінарною владою щодо підлеглих військовослужбовців згідно з військовим званням, передбаченим їх посадою, зокрема: є) полковник (капітан 1 рангу) - владою командира полку (корабля 1 рангу).
Згідно статті 71 розділу 3 Стягнення за порушення військової дисципліни Дисциплінарного статуту ЗСУ командир полку (корабля 1 рангу), бригади, дивізії щодо підлеглих офіцерів має право: робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану; попереджувати про неповну службову відповідність.
Згідно статті 45 розділу 3 Стягнення за порушення військової дисципліни Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.
Згідно статті 83 розділу 3 Стягнення за порушення військової дисципліни Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно статті 84 розділу 3 Стягнення за порушення військової дисципліни Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно статті 86 розділу 3 Стягнення за порушення військової дисципліни Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Згідно статті 97 розділу 3 Стягнення за порушення військової дисципліни Дисциплінарного статуту ЗСУ про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
З урахуванням наведених вище норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення "догана", яке усно оголошене підполковником ОСОБА_3 02.12.2016р, накладене командиром, наділеним відповідною дисциплінарною владою, відповідає характеру та обставинам вчиненого дисциплінарного проступку (безпідставна відсутність на заняттях з бойової підготовки військовослужбовця, запланованого до відрядження в район проведення бойових дій) та його можливих наслідків (загроза життю та здоров'ю військовослужбовця, особового складу в умовах бойових дій).
Відсутність позивача на заняттях з бойової підготовки 28.11.2016р підтверджена матеріалами справи та не заперечується самим позивачем. До часу накладення оскарженого дисциплінарного стягнення 02.12.2016р всі обставини, пов'язані з заміною підполковника ОСОБА_1 в розподілі оперативного складу КП ОТУ "Луганськ" іншим офіцером, були відомі сторонам даної адміністративної справи. Обставини щодо ситуації в родині позивача (амбулаторне лікування дружини, троє неповнолітніх дітей) були враховані при заміні позивача у відрядженні в район бойових дій на іншого офіцера, однак не впливали на участь позивача в заняттях з бойової підготовки 28.11.2016р. За таких обставин у відповідача були відсутніми підстави для проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини позивача, позаяк зазначені обставини відповідачу були відомі і повністю підтверджували вину позивача у вчиненні дисциплінарного проступку.
Адміністративний суд покликаний захищати осіб від порушень їх прав з боку суб'єктів владних повноважень. Обов'язковим елементом правопорушення є негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб'єктів владних повноважень. Відсутність порушення суб'єктивних прав особи, навіть у разі коли рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач підполковник ОСОБА_3 при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення "догана", оголошеного усно 02.12.2016р, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, обґрунтовано та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а також своєчасно. На час вирішення судом адміністративного спору дисциплінарне стягнення зняте з позивача особою, яка його застосувала.
Згідно статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" грудня 2017 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: С.М. Шевчук
В.Б. Шидловський
Повне судове рішення складено "11" червня 2018 р.