10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 289/1305/17
іменем України
"11" червня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Шевчук С.М.
суддів: Мацького Є.М.
ОСОБА_1,
за участю секретаря Круглій В.В.,
позивача - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від "27" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Радомишльської районної ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення , -
суддя в 1-й інстанції - Янчук В.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м.Коростишів,
дата складання повного тексту рішення - 07.03.2018р.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Радомишльської районної ради про визнання протиправним та скасування рішення від 27.03.2009 року № 232.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідно до копії наказу про припинення трудового договору (контракту) від 15.02.2016 р. № 17-СО позивача було звільнено з посади завідувача зуботехнічною лабораторією Комунальної організації «Радомишльська стоматологічна поліклініка» Радомишльської районної ради Житомирської області на підставі п. 1 ст. 40 КзПП України.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що його звільнення відбулося неналежною посадовою особою і відповідно є незаконним.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Радомишльської районної ради дев'ятнадцятої сесії від 27.03.2009 року № 232 було затверджено положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста району, при прийманні на роботу.
Пунктами 4, 5 вищевказаного Положення передбачено, що наймання на роботу керівника підприємства, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста району, здійснюється районною державною адміністрацією (органом управління майном). Контракт з керівником підприємства укладається за попереднім погодженням з районною радою. (а.с. 53-56).
Відповідно до копії наказу про припинення трудового договору (контракту) від 15.02.2016 р. № 17-СО ОСОБА_2 було звільнено з посади завідувача зуботехнічною лабораторією Комунальної організації «Радомишльська стоматологічна поліклініка» Радомишльської районної ради Житомирської області на підставі п. 1 ст. 40 КзПП України.
Звільнення на думку позивача відбувалось неналежною посадовою особою, яка зайняла посаду керівника комунальної організації «Радомишльської стоматологічної поліклініки» Радомишльської районної ради Житомирської області - ОСОБА_4 без погодження на сесії Радомишльської районної ради у відповідності до рішення Радомишльської районної ради Житомирської області № 232 від 27.03.2009 року «Про затвердження Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста, району при прийманні на роботу» та Рішення Радомишльської районної ради Житомирської області від 21.03.2014 р. № 341 «Про затвердження Положення про порядок управління об'єктами спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст району» було передбачено призначення зазначених керівників затверджувати на пленарних засіданнях.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.55 Конституції, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 5 КАС України (в редакції чинні після 15.12.2017 року) та ст. 6 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду з позовом) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п.19 ч. 1 ст.4 КАС України, акт індивідуальної дії - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до частини 2 статті 264 КАС України (в редакції чинній з 15.12.2017 року) та відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду з позовом) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Тобто, виходячи зі змісту наведеної норми, оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Таке ж правило має застосовуватись і до актів індивідуальної дії, що видаються суб'єктами владних повноважень
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
Разом з тим, право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.
Отже, судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.
Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 15 листопада 2016 року у справі №800/264/16, від 28 лютого 2017 року у справі №800/590/16 та ухвалі Верховного Суду від 11 квітня 2018 по справі №П/9901/512/18.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує рішення Радомишльської районної ради 12 сесії №232 від 27.03.2009 року, яким затверджено Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста району, при прийманні на роботу. З наведеного слідує, що оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, який породжує права та обов'язки тільки для суб'єктів, яким його адресовано, а зокрема керівникам комунальних підприємств, Радомишльській районній раді та територіальним громадам сіл, селищ, міст району.
Водночас, судом встановлено, що позивач не є особою якій адресовано оскаржуване рішення.
Таким чином, відсутність у будь-кого (крім осіб відносно яких такий акт застосовано або відносно яких такий акт адресовано), в тому числі і позивача прав чи обов'язків у зв'язку із виданням оскаржуваних рішень не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Радомишльської районної ради №232 від 27.03.2009 року було скасовано рішенням Радомишльської районної ради 4 сесії від 18.03.2016 року №68, що також не заперечується позивачем.
Поряд із зазначеним, судом встановлено, що засновником Комунальної організації «Радомишльської стоматологічної поліклініки» є Радомишльська районна рада (а.с. 19-23).
Дослідивши положення законодавства та зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення є таким, що прийнято, у межах повноважень та у спосіб, що визначений ст.43,44, пунктами 10, 11 розділу 5 Закону України "Про місцеве самоврядування", ч. 1 ст.14, ч.1 ст. 19 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
Рішенням Радомишльської районної ради ІІІ скликання від 29.12.1998 року (яке є чинним) «Про наявність збереження та управління об'єктами спільної власності територіальних громад, що перебуває в управлінні районної ради «районна рада передала районній державній адміністрації повноваження щодо управління майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міста району. Пунктом 2 вищевказаного рішення було встановлено, що до законодавчого визначення правового режиму майна спільної власності територіальних громад районна державна адміністрація вирішує питання щодо призначення і звільнення керівників підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління району, укладає і розриває з ними контракти (а.с. 51-52, 152)
Вищевказані положення про делегування повноважень місцевим адміністраціям, що викладені в рішенні є чинними та узгоджуються також із ч. 2 ст. 15, та ч. 1 ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Розпорядження голови Радомишльської РДА від 28.07.2015 р. № 314 «Про звільнення з посади та призначення на посаду головного лікаря Комунальної організації «Радомишльська стоматологічна поліклініка» Радомишльської районної ради також є чинним.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 319, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від "27" лютого 2018 р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.М. Шевчук
судді: Є.М. Мацький
ОСОБА_1
Повне судове рішення складено "12" червня 2018 р.