Справа № 640/4310/18
н/п 2/640/1682/18
11 червня 2018 року Київський районний суд м.Харкова у складі:
Головуючого - судді Садовського К.С.,
за участю секретаря - Міжиріцкої А.В.,
позивача - ОСОБА_1,
адвоката - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просить позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. між нею та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, від якого у них є малолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю. Сімейні стосунки з ОСОБА_3 позивачем були фактично припинені у червні 2011 р., ще до народження дитини та Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.10.2013 року шлюб між сторонами було розірвано. Позивач посилається на те, що ОСОБА_3 не забирав доньку з пологового будинку, не бачив її з дня народження, не надає ніякої допомоги на утримання своєї дитини, всіляко ухиляється від будь-якої майнової участі в її утриманні, не приймає участі у вихованні дитини, не спілкується та не цікавиться нею та фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, хоча перешкод у вихованні доньки йому ніхто не чинить та ніколи не чинив. Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19.11.2012 р. з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача стягнуті аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 600 грн. щомісячно; за час примусового виконання рішення суду у відповідача склалась заборгованість по аліментам на дитину станом на 29.02.2018 р. в сумі 78 447 грн. Позивач 20.08.2016 р. зареєструвала шлюб та разом із дочкою постійно проживає із ОСОБА_7, який виконує батьківські обов'язки відносно її дочки ОСОБА_4, а остання вважає його своїм батьком. Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків, нехтуючи ними, що такі його дії є підставою для позбавлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2, діюча на підставі договору про надання юридичної допомоги від 15.03.2018 р. та ордеру за №51, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити та ухвалити рішення відповідно наданих письмових документів,в межах позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату слухання справи повідомлявся належним чином. У своїй заяві до суду, посвідченій приватним нотаріусом ХМНО Некрасовою Н.А., р. № 322 від 22.05.2018, просить слухати справу у його відсутності, проти позовних вимог не заперечує.
Представник заінтересованої особи - директор Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату слухання справи повідомлявся належним чином; у своїй заяві до суду просить слухати справу у його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі та відповідно до ч.5 ст.19 Сімейного Кодексу України надає судові письмовий висновок щодо розв'язання спору. У своєму Висновку від 05.06.2018 р. за №378 Департамент служб у справах дітей ХМР, який діє від імені органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Суд, дослідивши матеріали справи, та докази, надані в їх обґрунтування, вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. уклала з відповідачем ОСОБА_3 шлюб, який був зареєстрований Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис за №109.
У шлюбі народилась дочка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Народження дитини зареєстровано Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис за №562 від ІНФОРМАЦІЯ_1 г. У актовому запису батьками дитини зазначені: батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_10.
Як пояснила позивач ОСОБА_1 її шлюб з відповідачем був нетривалим та фактично припинився у червні 2011 р.; після народження дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 р., відповідач жодного разу не приходив до дитини та не забирав її з пологового будинку, не бажає її бачити; він не надає ніякої матеріальної допомоги дитині, не приймає участі у її вихованні.
Рішенням Червонозаводського районного суду від 12.10.2012 р., справа за №2035/8736/2012, провадження 2/2035/2594-2012, шлюб між сторонами розірваний; після розірвання шлюбу дочка ОСОБА_4 залишилась проживати з матір'ю; рішення набрало законної сили. Рішенням Червонозаводського районного суду від 12.10.2012 р., справа за №2035/8735/2012, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 на утримання дочки ОСОБА_4 стягнуті аліменти у розмірі 600 грн. щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та стягнуті аліменти на матір у розмірі 500 грн. щомісяця до досягнення дитиною трирічного року. 13.12.2012 р. Червонозаводським районним судом м.Харкова ОСОБА_10 були видані виконавчі листи, пред'явлені позивачем до державного виконавця Київського району м.Харкова. Згідно Розрахункам державних виконавців Київського ВДВС м.Харкова від 15.03.2018 р. №7180/8 та від 14.03.2018 р. заборгованість ОСОБА_3 по аліментам на дитину на 29.02.2018 р. складає 78 447, 20 грн., заборгованість по аліментам на утримання мати складає 6590,69 грн.
Судом встановлено, що 20.08.2016 р. ОСОБА_10 зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 та своє прізвище змінила на прізвище чоловіка, стала вважатись ОСОБА_1
Як вбачається з довідки ОСББ «Івушка» від 09.12.2017 р., ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2. Малолітня ОСОБА_4 спостерігається у Харківській міській дитячий поліклініки №13 за місцем мешкання та з 1 вересня 2017 р. навчається у Харківському ліцею НОМЕР_4. Як повідомила адміністрація ліцею на адвокатський запит, процес навчання та виховання доньки в ліцеї контролює мати ОСОБА_1 Вона завжди приводить дитину до ліцею та забирає, відвідує батьківські збори, спілкується з класним керівником. Дитина постійно проживає з матір'ю. Батько ОСОБА_3 за весь період навчання доньки в ліцеї жодного разу не з'являвся, не цікавився поведінкою, успіхами в навчанні, фізичним та духовним розвитком дитини.
Оскільки відповідач ОСОБА_3 не приймає ніякої участі у вихованні дитини, не спілкується з нею, не турбується нею та не утримує матеріально, позивач ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4.
Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно з частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
За приписами ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
На підставі ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Приписами частини 1 статті 12 Закону України від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» на батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати іі до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Положеннями п. 16 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Згідно з п. 7 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України №3, факт ухилення від виховання може бути підтверджено наведеними доказами.
Суду надано достатньо доказів, що свідчать виключно про одне - відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків.
Зокрема, Висновком від 05.06.2018 р. за №378 Департаменту служб у справах дітей ХМР, який діє від імені органу опіки та піклування, встановлено, що малолітня ОСОБА_4 мешкає разом із матір'ю, яка створює необхідні умови для всебічного розвитку дитини, що батько ОСОБА_3 тривалий час не приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, не спілкується з дочкою, не цікавиться станом її здоров'я та розвитком, а тому Департамент вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 704 грн.80 коп., суд на підставі положень ст. 88 ЦПК України стягує на її користь з відповідача.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-80, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,ст..ст.19, 164-166, 180, 181, 182, 183 Сімейного Кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», п. 16, 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,- задовольнити у повному обсязі.
Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця міста Харкова, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Київським РВ ХМУ УМВСУ в Харківськй обл.,що мешкає за адресою: 61002, АДРЕСА_1, батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Харкова.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1 на користь, ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_8, РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір в сумі 704 /сімсот чотири/ грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги, враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідних положень ЦПК України, до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд міста Харкова шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Харківської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя К.С. Садовський