Номер справи 623/922/18
Номер провадження 2/623/576/2018
іменем України
12 червня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Герцова О.М.
з участю: секретаря - Рзаєвої І.С.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 60000 грн., сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн.
До підготовчого судового засідання позивач не з'явився, однак його представник ОСОБА_3 відповідно поданої письмової заяви просить розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач у підготовче судове засідання також не з'явився, згідно заяви, наявної в матеріалах справи, просить розгляд справи провести без його участі, зазначає, що дійсно займав вказані грошові кошти у ОСОБА_1 та своєчасно не повернув, а тому позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
У відповідності з частиною 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 24 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, посвідчений розпискою, яку останній написав власноручно.(а.с.8)
Відповідно до умов договору позики ОСОБА_2 брав у ОСОБА_1 позику в розмірі 60000 гривень та зобов'язувався її повернути до 01 листопада 2017 року.
Проте в строк до 01 листопада 2017 року грошові кошти так і не були повернуті.
Між сторонами склалися цивільно-правові відносини, що витікають з договору позики (розписки).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, позичальник зобов'язаний виконувати договір позики у відповідності до його умов та вимог закону.
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суд повинен виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
До таких висновків дійшов Верховний суд України у Постанові від 11 листопада 2015 року по справі №6-1967цс15. Згідно ст. 360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено згідно з частиною першою статті 192 ЦК (435-15) законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК (435-15), частина третя статті 533 ЦК (435-15); Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 (15-93) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").
Доказів про повернення відповідачем позивачу частково або повністю суми боргу матеріали справи не містять.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору між сторонами, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову на відповідача.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 26.12.2001 року, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серія НОМЕР_3 виданий Роганським СВМ ГУМВС України в Харківській області від 17.10.2009 року, мешкає за адресою: 61000 АДРЕСА_1 заборгованість у розмірі 60000,00 грн. та сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн., а всього 60704,80 грн.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий суддя О.М.Герцов