Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 480/249/18
Провадження № 2/480/457/18
Іменем України
06 червня 2018 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Трифонової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (далі - відповідач) про визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,2076 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0500 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_2. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку та двох приватизованих земельних ділянок, на яких він розташований.
13 січня 2016 року позивач звернувся до Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
15 березня 2016 року Четвертою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1-48, лише на житловий будинок з господарськими будівлями.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 травня 2016 року № 572/02-31 Четвертою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки.
У зв'язку із тим, що у позивачавідсутня можливість вирішення спору у позасудовому порядку, позивач просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,2076 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0500 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився. При цьому, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач - представник Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав у повному обсязі. Відзив не подавав.
Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частинами 3 та 4 ст.200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що визнання відповідачем пред'явленого до нього позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а у підготовчому судовому засіданні, у відповідності до вимог ст.189 ЦПК України, виконано завдання підготовчого провадження, суд вважає за можливе прийняти рішення за результатами проведення підготовчого провадження на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 76 років у селі Стара Богданівка Миколаївського району Миколаївської області (а.с.7).
Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку та двох приватизованих земельних ділянок, на яких він розташований.
13 січня 2016 року за заявою позивача ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом Четвертою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області була відкрита спадкова справа № 4/2016 для видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташованими за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.
15 березня 2016 року Четвертою Миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області позивачу ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1-48, на житловий будинок з господарськими будівлями, що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину, витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 15.03.2016 p., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.03.2016 р. (а.с.а.с.8-11).
Із копії спадкової справи № 4/2016, заведеної ІНФОРМАЦІЯ_2 Четвертою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 слідує, що позивач ОСОБА_1 прийняв всю спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 (а.с.63).
При цьому, 27 травня 2016 року державний нотаріус Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_3 винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, місце розташування: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, загальною площею 0,2576 га, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, госпадарських будівель і споруд (присадибні ділянки) у зв'язку із наступним: «Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3, виданого Кіровською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області 20.07.2006 року на ім'я померлої ОСОБА_2, цільове призначення земельних ділянок загальною площею 0,2576 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибні ділянки).
Тоді як Земельний кодекс України від 25.10.2001 року № 2768-ІП (зі змінами) в ст. 121 передбачає, що «Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної та комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.» (а.с.12).
Відповідно до статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом положень ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, особи мають право на спадкування за законом.
У відповідності до ч.ч. 1-3, 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.292 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Зазначене положення також закріплено в ст.ст.81 та 131 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), п. 22-1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", згідно яких громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
За вимогами ст.ст.125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, так як існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Таким чином враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 та, в даному випадку, не має іншої можливості, а ніж у судовому порядку встановити своє право на спадщину, яке у нього виникло у зв'язку зі смертю матері, з врахуванням визнання позову відповідачем, суд вважає, що позов є законним і обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ст. ст. 258, 259, ст. ст. 264 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; уродженець с.Красноволя Ківерецького району Волинської області; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, 57165; паспорт НОМЕР_4) до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (юридична адреса: вул.Миру,5, с.Радсад Миколаївського району Миколаївської області, 57160; код ЄДРПОУ 04375636) про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2076 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0500 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Апеляційного суду Миколаївської області.
Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2018 року.
Суддя М.М.Войнарівський
06.06.2018