Дата документу 12.06.2018
ЄУ № 420/813/18
Провадження №2-о/420/172/18
12 червня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді Стеценко О.С.
за участю секретаря Стєніної А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Хрустальнинський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,
Заявник, ОСОБА_1, звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті його матері громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 83 років, причина смерті - прорив крові у шлуночку мозку. Місце народження - м. Первомайськ Луганської області, місце смерті - Україна, Луганська область, м. Красний Луч.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Луганськ померла його мати - ОСОБА_2, 1934 року народження, яка була зареєстрована та проживала в м. Красний Луч Луганської області. У зв'язку з похилим віком та систематичними розладами здоров'я вона не могла виїхати на підконтрольну українській владі територію. Звернувшись до Хрустальнинського міського відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_1 отримав відмову у реєстрації смерті своєї матері, так як вона померла на території, яка в даний час непідконтрольна Україні, та він позбавлений можливості надати документи, встановленої законом форми, необхідні для реєстрації смерті громадянина в органі ДРАЦСу. В зв'язку з вищевикладеним заявнику необхідно встановити факт смерті матері, тому він звертається до суду з даною заявою. Встановлення даного факту має для нього юридичне значення, так як він зможе провести державну реєстрацію смерті матері відповідно до закону.
Заявник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення заявлених вимог не заперечує.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі документів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до листа Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 30.03.2018 за вих.№32/17.4-66 ОСОБА_1 відмовлено в реєстрації смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з тим, що заявником на підтвердження смерті пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, була матір'ю заявника, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданим 02.09.1967 Палацом щастя м. Первомайськ Луганської області, актовий запис №455 від 02.09.1967.
Відповідно до паспорту громадянина України НОМЕР_2, виданого 06.11.2000 Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Первомайськ Луганської області, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявник надав до суду лікарське свідоцтво про смерті НОМЕР_3, видане 02.02.2018 «Государственным учреждением «Краснолучская городская многопрофильная больница «Известий»» (російською мовою), з якого вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Красний Луч Луганської області внаслідок прориву крові в шлуночки мозку, геморагічного інсульту в басейні правої середньої мозкової артерії (безпосередня причина смерті).
Також ОСОБА_1 на підтвердження факту смерті матері надав до суду копію накладної №125 від 02.02.2018, видану ПП ОСОБА_3 ОСОБА_1 на купівлю ритуального реквізиту, а також фото місця поховання.
Оцінюючи надані заявником докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей» від 12.05.2016 №1351-VIIІ м.Красний Луч Луганської області перейменовано на м. Хрустальний Луганської області.
Таким чином, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Хрустальнинський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити повністю.
Встановити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка м. Первомайськ Луганської області, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Хрустальний, Луганська область, Україна, причина смерті - прорив крові у шлуночку мозку, геморагічний інсульт в басейні правої середньої мозкової артерії.
Допустити рішення до негайного виконання.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя: О.С. Стеценко