Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Провадження № 2/279/861/18
Справа № 279/961/18
08.06.2018 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду цивільну справу №279/961/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому зазначила, що з 24.10.1992 року по 31.10.2017 року перебувала в шлюбі з відповідачем.
04.11.1999 року за сумісні кошти був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, площею 0, 25 га. кадастровий номер НОМЕР_4. Враховуючи, що згідно ст.60, 70 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності і в разі його поділу частки дружини та чоловіка є рівними, просить рішенням суду поділити майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділивши кожному по 1/2 частці житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0, 25 га кадастровий номер НОМЕР_4 за вищевказаною адресою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд.
05.05.2018 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову. Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатком отримана відповідачем 21.05.2018 року. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав, надав заяву про можливість розгляду справи у його відсутності, в якій висловив позицію з приводу пред"явлених вимог.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що сторони з 24.10.1992 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 31.10.2017 року, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5, копія якого наявна в справі. В період шлюбу сторонами був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1, покупцем в якому зазначено ОСОБА_2.
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності слідує, що за адресою: АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , площею 0, 2500 га, інформація про яку була внесена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), форма власності приватна, власником якої зазначено ОСОБА_2.
Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
З п.23, 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" слідує, що при вирішенні спорів між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне в нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Згідно ст.ст.70, 71 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а)придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, інтими цивільно- правовими угодами;
б)безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в)приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г)прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частиною 1 ст. 125 Земельного Кодексу України передбачено право власності та право постійного користування виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. Проте, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди відповідно до статей 120 Земельного Кодексу України, 377 ЦК України.
Отже, суд вважає за можливе прийняти позицію сторін щодо поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя виділивши у власність кожній із сторін по 1/2 частці.
Керуючись ст.ст. 4, 76 - 89, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 377 ЦК України, ст.60, 65, 70, 71 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", -
Позов задовольнити.
Поділити майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділивши ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0, 25 га, кадастрровий номер НОМЕР_4 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування господарських будівль і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на вищевказане майно.
Виділити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0, 25 га, кадастрровий номер НОМЕР_4 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування господарських будівль і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на вищевказане майно.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.
Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач - ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_6 виданий 9.02.1998 року, РНОКПП НОМЕР_2.
Відповідач - ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_3, паспорт серії НОМЕР_7, виданий 29.05.1996 року, РНОКПП НОМЕР_3.
Суддя: