12 червня 2018 року справа № 811/1317/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (в порядку письмового провадження) в м.Кропивницький адміністративний позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області Пушки Олени Вадимівни (далі - реєстратор) (треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язати вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з заявою до реєстратора про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у державній реєстрації права власності від 03 листопада 2017 року.
Водночас, просила зобов'язати відповідача прийняти рішення про держану реєстрацію права власності на земельну ділянку на підставі заяви від 26 жовтня 2017 року.
У позовній заяві зазначає, що реєстратор відмовив у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомості з підстави, яка не передбачена законом.
Звертала увагу, що земельна ділянка перебувала у спільній частковій власності та одному з співвласників зареєстрували право особистої власності, не вимагаючи надання нотаріально посвідченого договору про поділ нерухомого майна.
Відповідач заперечила стосовно задоволення позову, надіславши відзив на нього (а.с.32-34).
Стверджує, що рішення про відмову у держаній реєстрації права прийнято на підставі пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).
Пояснила, що позивач не надала нотаріально посвідчений договір про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності.
На її думку, ОСОБА_1 не надала документи, що надають змогу встановити набуття та зміну права на нерухоме майно.
Треті особи не подали пояснень щодо позовних вимог, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.29, 31).
11 червня 2018 року суд прийняв ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.62-63).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.
Так, 19 жовтня 2012 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 (а.с.11).
Позивач стала власником 1/3 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,76 га, яка розташована на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області (ділянка НОМЕР_1).
Іншими співвласниками земельної ділянки (спадкоємцями) у такому ж розмірі є треті особи.
Співвласники земельної ділянки не укладали нотаріально посвідчений договір про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності.
13 грудня 2013 року реєстраційна служба Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області видала ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 2,2539 га (а.с.18).
Державна реєстрація права власності відбулась того ж дня (а.с.19).
25 жовтня 2017 року у Державному земельному кадастрі з'явились відомості про дві земельні ділянки площею 2,2533 га та 2,2534 га, які раніше з земельною ділянкою ОСОБА_3 складали земельну ділянку, що належала померлому ОСОБА_5 (а.с.12-17).
26 жовтня 2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про реєстрацію права власності на одну зі згаданих двох земельних ділянок (а.с.38).
Разом з заявою подала свідоцтво про право на спадщину за законом.
03 листопада 2017 року реєстратор прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав на підставі приписів статті 24 Закону, оскільки не подано нотаріально посвідчений договір поділу майна, яке перебуває у спільній частковій власності (а.с.20).
У запереченнях відповідач уточнила, що оскаржене рішення прийнято на підставі пункту 4 частини 1 статті 24 Закону.
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, приписами статті 24 Закону встановлено підстави відмови у державній реєстрації прав.
Пунктом 4 частини 1 цієї норми права передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Позивач разом з заявою про державну реєстрацію речового права подала такі документи: свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 жовтня 2012 року; витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку площею 2,2534 га від 25 жовтня 2017 року (а.с.11, 15-17, 38).
Проаналізувавши документи, суд зробив висновок, що ОСОБА_1 намагалась здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, яка виділена в натурі та, на її думку, належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом позивач є власником 1/3 частки земельної ділянки площею 6,76 га.
Отже, реєстратор виявив ознаки виникнення права особистої власності в результаті поділу об'єкту нерухомого майна, який перебував у спільній частковій власності.
Приписами статті 367 Цивільного кодексу України встановлено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,2534 га виникало б на підставі нотаріально посвідченого договору поділу земельної ділянки площею 6,76 га.
Право особистої власності у такому випадку виникає одночасно з припиненням права спільної часткової власності.
Оскільки позивач не надала доказів припинення права спільної часткової власності, тому реєстратор правомірно відмовив у державній реєстрації права особистої власності, визнавши подані документи такими, що не дають змоги встановити набуття чи зміну права на нерухоме майно.
У даному випадку не існує спору про право з третіми особами.
Мова йде про недотримання порядку подання документів щодо вчинення реєстраційної дії.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законом України.
Отже, у задоволенні позову належить відмовити.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей