Справа № 127/21728/17
Провадження №11-кп/772/302/2018
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
07 червня 2018 року м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі:
Головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем: ОСОБА_5
розглянув 07.06.2018 року у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за клопотанням ОСОБА_6 , що являється батьком засудженого
ОСОБА_7 ,
народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Вишнів Рогатинського району
Вінницької області , українця, громадянина
України, судимого:
- 12.12.1996 року Івано - Франківським обласним судом за п.п «а», «г», «е» ст. 93, ч.3 ст. 142 КК України (1960 року) до смертної кари - розстрілу;
-постановою Івано - Франківського обласного суду від 02.06.2000 року покарання у виді смертної кари замінено на довічне позбавлення волі строку
про зарахування йому строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та звільнення засудженого від відбування покарання , в зв'язку з відбуттям покарання, призначеного вироком суду.
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_8
засудженого: ОСОБА_7
захисника - адвоката: ОСОБА_9 .
за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2017 року, -
Як убачається з матеріалів провадження, до Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання ОСОБА_6 , що являється батьком засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 про зарахування останньому строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання у зв'язку з відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду, в якому просить звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання в зв'язку з відбуттям строку покарання призначеного вироком Івано-Франківського обласного суду від 12.12.1995 за ст. 93 п.п. «а», «г», «е», ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) до довічного позбавлення волі. Ухвалою Верховного суду України від 22.02.1996 вирок Івано-Франківського обласного суду від 12.12.1995 залишено без змін.
Постановою Івано-Франківського обласного суду від 02.06.2000 року ОСОБА_7 виняткову міру покарання - смертну кару замінено на довічне позбавлення волі.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2017 року, клопотання ОСОБА_6 , що являється батьком засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 про зарахування останньому строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання у зв'язку з відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду - задоволено частково.
Зараховано засудженому ОСОБА_7 в строк покарання, призначеного вироком Івано-Франківського обласного суду від 12.12.1995, строк попереднього ув'язнення період з 29.03.1995 по 22.02.1996 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вимог клопотання ОСОБА_6 , що являється батьком засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 - відмовлено.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 ставить питання про зміну ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2018 року та зарахувати йому у строк попереднього ув'язнення перебування в СІЗО №12 м. Івано -Франківська з 29.03.1995 року до 04.02.2001 року, звільнити його від відбування покарання в зв'язку з відбуттям, призначеного вироком суду.
Свої вимоги засуджений мотивував тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки судом першої інстанції при зарахуванні строку попереднього ув'язнення невірно визначено період, безпідставно не зараховано його перебування у СІЗО до 04.02.2001 року, коли з ним проводилися слідчі дії за його заявою, про перегляд вироку за нововиявленими обставинами в цей період.
Заслухавши доповідача, вислухавши засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_9 , які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги засудженого та вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України - судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим .
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом по даній справі дотримано вимог кримінального процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об'єктивної істини.
Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Івано-Франківського обласного суду від 12.12.1995 ОСОБА_7 визнаний винним п. «а», п. «г», п. «е» ст. 93, ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) та засуджений до смертної кари.
Ухвалою Верховного Суду України від 22.02.1996 вирок Івано-Франківського обласного суду від 12.12.1995 залишено без змін.
Постановою Івано-Франківського обласного суду від 02.06.2000 покарання у виді смертної кари, призначене ОСОБА_7 за вироком Івано-Франківського обласного суду від 12.12.1995, замінено на довічне позбавлення волі.
24.12.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього у в'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 №838-VIІI.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», його дія застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуте повністю.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень цього ж Закону, він застосовується за клопотанням засудженої особи, членів її сім'ї або захисника, суду, що виніс зазначений обвинувальний вирок, протягом двох тижнів з дня отримання відповідного клопотання судом або за власною ініціативою суду.
Згідно ст. 1 Закону України « Про попереднє ув'язнення», - попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Частина 5 статті 72 КК України, в редакції від 26 листопада 2015 року не містить обмежень щодо застосування Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», до осіб засуджених до довічного позбавлення волі.
Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з приводу застосування судами ст. 72 ч.5 КК України, на який посилається суд, носить лише рекомендаційний характер.
Разом з тим, ст. 87 КК України передбачає помилування, яке здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи, яке передбачає індивідуальне державно - владне веління у формі пробачення особі, яка вчинила злочин будь - якої тяжкості.
Клопотання про помилування осіб засуджених до довічного позбавлення волі може бути подано після відбуття не менше 20 років призначеного покарання, тобто даний критерій має строковий характер.
Крім того, Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон
чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно закону у строк попереднього ув'язнення за нормами діючого КПК України, включається строк:
а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл
на затримання;
в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею,
судом як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду
кримінального провадження;
г) перебування обвинуваченого у судово - медичної або судово - психіатричної експертизи;
д) перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Суд першої інстанції вірно зарахував ОСОБА_7 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення в період з 29.03.1995 до 22.02.1996, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Слід зазначити, що засуджений ОСОБА_7 після набрання вироку законної сили 22.02.1996 року, набув статусу - засуджений, якому відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року №838-VIII, строк перебування в СІЗО, після набрання вироком законної сили, не перераховується, а тому доводи засудженого про зарахування йому строку перебування в слідчих ізоляторах , а саме з 29.03.1995 року по 04.02.2001 рік, часу розгляду його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, після набрання вироком законної сили, апеляційний суд до уваги не бере.
Що стосується доводів засудженого ОСОБА_7 в апеляційній скарзі в частині звільнення його від відбування покарання у зв'язку з відбуттям строку покарання призначеного вироком суду, то вони є безпідставними.
Конституційний Суд України зазначив, що альтернативний характер санкцій статей Кримінального Кодексу (в редакції 1960 року), які передбачали покарання за особливо тяжкі злочини, не давав підстав для призначення судами іншого покарання замість смертної кари до моменту її заміни Верховною Радою України на довічне позбавлення волі, оскільки це порушувало принцип співмірності тяжкості злочину і покарання за його вчинення, не відповідало принципу справедливості в кримінальному праві.
Також у вищезазначеному Рішенні Конституційного Суду України від 26.01.2011 зазначено, що новий вид кримінального покарання, запроваджений Законом № 1483-ІІІ, - довічне позбавлення волі - є менш суворим видом покарання порівняно із смертною карою. Цей висновок Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що при застосуванні довічного позбавлення волі забезпечується невід'ємне право на життя людини, яка вчинила особливо тяжкий злочин; у санкціях статей, що передбачали покарання за особливо тяжкі злочини, у тому числі умисні вбивства, вчинювані за обтяжуючих обставин, замість смертної кари встановлено довічне позбавлення волі як найбільш суворий вид покарання у переліку кримінальних покарань поряд із позбавленням волі на максимальний строк до п'ятнадцяти років; засудженому до довічного позбавлення волі передбачена можливість заміни цього покарання актом помилування на позбавлення волі на певний строк.
Конституційний Суд України вважає, що оскільки довічне позбавлення волі є менш суворим видом покарання, ніж смертна кара, яка була передбачена Кримінальним кодексом (в редакції 1960 року) на час вчинення особами особливо тяжких злочинів, то положення Кодексу (в редакції 1960 року) із змінами, внесеними Законом № 1483-ІІІ, є такими, що пом'якшують кримінальну відповідальність та іншим чином поліпшують правове становище осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини до набрання чинності цим законом.
Положенням ч. 1 ст. 87 КК України передбачено можливість здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи. Згідно ч. 2 ст. 87 КК України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
Таким чином, нормами Кримінального Кодексу України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практиці Європейського суду з прав людини.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого не вбачається.
Керуючись ст. ст.72, 405, 409, 418, 419 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року, якою задоволено частково клопотання ОСОБА_6 , що являється батьком засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 про зарахування останньому строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання у зв'язку з відбуванням строку покарання призначеного вироком суду, та зараховано засудженому ОСОБА_7 в строк покарання призначеного вироком Івано - Франківського обласного суду від 12.12.1995 року строк попереднього ув'язнення в період з 29.03.1995 року по 22.02.1996 рік, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, - залишити без змін.
Касаційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом трьох місяців до Верховного Суду, з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим з моменту отримання копії ухвали суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
Згідно з оригіналом: