Справа № 133/2822/16-ц
Провадження № 22-ц/772/1159/2018
Категорія: 27
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєчко В. Л.
Доповідач:Зайцев А. Ю.
07 червня 2018 рокуСправа № 133/2822/16-цм. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області у складі:
Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,
суддів : Панасюка О.С., Шемети Т.М.,
за участю секретаря судового засідання : Куленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним, зобов'язання виконаним, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.03.2018 року, ухвалене у складі судді Сєчко В.Л., повний текст рішення виготовлено 16.03.2018 року, -
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася у суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання недійсним правочину, а зобов'язання виконаним.
Зазначала, що 19.09.2008 року між нею і банком був укладений кредитний договір № VIKWGА 0000000741, згідно якого вона отримала кредит у розмірі 31245,8 доларів США у вигляді не поновлювальної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.09.2018 року.
Кредитні кошти видались на наступні цілі: 30000 дол. США на поліпшення житлових умов, шляхом видачі готівки через касу, а також у розмірі 900 дол. США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 197,6 дол. США - для сплати страхового платежу майна на перший рік дії, 148,2 дол. США - для сплати особистого страхування. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісячно відповідно до Графіку погашення кредиту в розмірі 590,34 дол. США. Для виконання даного договору банк відкриває позичальнику рахунок НОМЕР_1
Вважає укладений договір має бути визнаний недійсним, а її зобовязання за цим договором припиненими зі слідуючих самостійних підстав.
1. Як такий, що вчинений з порушенням майнових прав дитини, оскільки п.8.2 кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека 3-кімнатної квартири загальною площею 84,70 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Однак, при укладенні кредитного договору було порушено ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, так як ПАТ КБ «ПриватБанк» при його укладанні не враховано, що сім'я позивача мала малолітню дитину 5 років, якій зараз виповнилось 16 років і вона є неповнолітньою. Натомість, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органа опіки здійснювати правочини відносно його майнових прав.
2. Як такий, що передбачає плату за резервування коштів, оскільки Розділ 4 кредитного договору про резервування коштів, виписаний банком таким чином, щоб позичальник не зрозумів його суті. Протягом всього часу вона безпідставно сплатила за резервування коштів 2699,6 дол. США, що, на її думку є незаконним, оскільки з початку укладення кредитного договору, банк, скористався її необізнаністю та нерозумінням, що значить винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів, тим самим фактично збільшив річну процентну ставку до 19,08 % річних.
3. Такий, що передбачив незаконну сплату певних платежів, оскільки банк не мав права включати до графіку погашення кредиту платежі в сумі 1245,8 дол. США (п.8.1 договору) та нараховувати на них проценти, які не відносяться до кредиту, та які вона сплатила в гривні.
4. Як такий, що містить у додатковій угоді № 1 від 21.02.2013 року нечесну підприємницьку діяльністю, якою скористався банк, в порушення Постанови НБУ від 20.05.2007 року № 200, безпідставно змінив суму страхових платежів, передбачивши її в розмірі 50281,35 дол. США.
5. З підстав, не дотримання процедури виконання п. 2.3.1 договору про необхідність повідомлення позичальника про збільшення процентної ставки, обманним шляхом підвищив її на 1,5 % річних.
6. Як такий, що ввів в оману поручителя, так як договір поруки від 07.02.2013 року № VIKWGА 0000000741/1 укладено раніше додаткової угоди № 1 від 21.02.2013 року та в п. 16 договору надано неправдиві дані щодо отриманого кредиту відповідно до кредитного договору № VIKWGА 0000000741 від 19.09.2008 - повернення кредиту, наданого у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 81527,15 дол. США, тоді як кредитним договором п. 8.1 ця сума становить всього 30000,0 дол. США зі сплатою 15% річних. Фактична ж ставка згідно з графіком - 16,5 % річних.
7. З тих підстав, що банк не вчинив дій, що встановлені актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, чим позбавив відповідача законного способу виконання зобов'язання і прострочив зобов'язання кредитора, так як п. 8.2 кредитного договору передбачено, що для виконання даного договору банк відкриває рахунок 2909105..., а не поточний рахунок 2620..…, на якому обліковуються «кошти на вимогу фізичних осіб», як того вимагає ст. 1066 ЦК України та План рахунків в банках України, затверджений Постановою правління НБУ №280 від 17.06.2004 р.оку. По відкритому ж рахунку № 2909105.... обліковується інша кредиторська заборгованість банку і який є пасивним.
8. З тих підстав, що п. 3.3 договору передбачено порядок розрахунку процентної ставки на рівні 15 % річних, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом 360 днів і відсотки розраховуються щомісячно, однак при такому розрахунку щомісячний результат був на декілька доларів більше, так як в році 365 днів.
9. Як такий, що укладений з порушенням істотних умов, без детального розпису вартості кредиту у гривні, оскільки для встановлення порядку повернення кредитних коштів банком п. 8.1 кредитного договору передбачена сума сплати платежу в доларах США, відповідно до графіка погашення кредиту, без розшифровки реальної вартості кредиту, чим порушено п 3.2 Постанови НБУ від 10.05.2007 р. № 168. Такий детальний розпис вартості кредиту визначається відповідно до Графіку з обов'язковою фіксацію у національній валюті України.
10. Такий, що укладений в порушення статей 11, 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та пунктів 2.1, 2.4, 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (постанова НБУ № 168 від 10.05.2007), оскільки Приватбанком не було розроблено та не надавалось до моменту укладення кредитного договору письмової довідки для ознайомлення із необхідною, доступною, достовірною, повною та своєчасною інформацією про умови кредитування, сукупну вартість кредиту та іншу, передбачену законом інформацію.
11. Такий, що укладений в іноземні валюті, що суперечить нормам ст. 99 Конституції України ст. ст. 524, 533 Цивільного кодексу України ч. 3.3 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний Банк України». Умови кредитного договору з погашення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом в доларах США, є несправедливими, так як є способом зловживання правом, коли усі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» банк переводить на позичальника за кредитним договором і споживача кредитних послуг, що є порушенням ч. 3 ст. 13 ЦК України, так як право розрахунку ризиків належить в першу чергу банку, бо він відповідає перед вкладниками за повернення їм залучених коштів.
Вказує, що укладений кредитний договір, згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, є договором приєднання, так, як умови його встановлені однією із сторін, а саме Банком. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору, навіть якщо вони є несправедливими. Несправедливість полягає в тому, що в момент його укладення, банком було нав'язано надання кредиту в доларах і вона не могла відмовитись від цього.
Стверджує, що у правовідносинах між кредитодавцем та позичальником відбувся дефект волі з боку позичальника, тому кредитний договір з визначенням іноземної валюти як предмету кредиту вчинений з приховуванням дійсних гривневих правовідносин., так як вона не мала валютних надходжень і заробітну плату отримувала виключно в гривні. За правовими наслідками такий правочин є недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.
12. Як такий, що вчинений внаслідок введення позивача в оману, оскільки наданий додаток № 1 до кредитного договору - загальна вартість кредиту - не відповідає вимогам Закону «Про захист прав споживачів», п. 3.2. Постанови НБУ № 168. У загальній вартості кредиту не передбачені витрати позичальника, пов'язані з обслуговуванням кредиту - комісій, вартості витрат на сплату зборів на міжбанківському валютному ринку, валютообмінні операції, як це передбачено п. 2.2.5 договору. В додатку № 1 до Договору «Загальна вартість кредиту» інформація також надана з порушенням п.2.1. постанови НБУ від 10.05.2007 р. № 168, банк в зазначеній інформації не надав: в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо). Інформацію ж про наявні форми кредитування та короткий опис відмінностей між ними в різних валютах, у тому числі між зобов'язаннями споживача, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування їй взагалі не надано. Крім того, в додатку № 1 зазначено, що забезпеченням кредиту виступає тільки іпотека нерухомості, що не відповідає п. 8.3 договору -«Забезпеченням виконання зобов'язань за даним договором виступає іпотека, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, надані Банку з метою забезпечення зобов'язань.
Виходячи з наведеного, ОСОБА_4 просила: визнати укладений кредитний договір № VIKWGА 0000000741 від 19.09.2008 року недійсним правочином, а її зобов'язання перед банком припиненими.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.03.2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним п. 5.3 кредитного договору VIKWGА 0000000741 від 19.09.2008 року укладеного між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_3
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з наступного.
Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої, малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається як забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, не може бути підставою для визнання договору недійсним за позовом батьків, які зловживали своїм правом законного представника дитини, а може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством та які застосовуються органами опіки та піклування.
ПАТ КБ «ПриватБанк» як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську чи генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). (Пункти 10, 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).
Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, що свідчить про згоду позивача з усіма умовами на час підписання договору, позивачка надала відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, що свідчить про те, що її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі та, на момент укладення договору, ОСОБА_3 не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови до липня 2013 року.
При цьому, розділ 7 оспорюваного договору містить детальний розпис сукупної вартості кредиту для позичальника, із зазначенням всіх витрат (обов'язкового щомісячного платежу, винагорода за надання фінансового інструменту, винагороди за проведення додаткового моніторингу, тощо), в тому числі пов'язаних із порушенням позичальником зобов'язань по погашенню кредиту.
Суд першої інстанції також виходив з того, що саме позивачка звернулася до банку щодо отримання кредиту, метою отримання кредиту було поліпшення житлових умов. Договори підписані власноруч, жодних зауважень до договорів при їх підписані позивачка не зазначила. Позивачкою протягом довгого часу виконувалися всі умови кредитного договору. Більш того, відповідно до ст. 230 ЦК України правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, однак позивачка вказаних обставин не довела. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не свідчить про введення її в оману.
Також суд зазначив, що помилковими є аргументи позивачки, що укладений кредитний договір, являється договором приєднання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Кредитний договір погоджений сторонами в цілому та відсутня заява боржника про приєднання, відповідно до законодавство.
Суд першої інстанції також зазначив, що для обслуговування кредиту відкривається динамічний транзитний рахунок 2909 (відкриття якого передбачено кредитною угодою), при надходженні коштів на котрий відбувається їх розподіл за рахунками передбачених договором нарахувань.. Практика застосування до кредитів транзитних рахунків 2909 є загальновживаною й регулятором (НБУ) до правильності відкриття таких рахунків не пред'явлено претензій. Рахунки 2909 є транзитними, за користування якими боржник не сплачує жодних тарифів та комісій. Підставою відкриття рахунків для обслуговування кредиту є кредитний договір, а не окремий договір про відкриття рахунку.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що умовами договору (пункт 5.1, 8.4 )передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності та передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про визнання недійсним п. 5.3 кредитного договору VIKWGА 0000000741 від 19.09.2008 року в частині одночасного застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - штрафу і пені.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати частково в частині не визнання кредитного договору недійсним правочином, а її зобов'язання виконаними та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при вирішенні спору не були враховані доводи позовної заяви. Зазначаючи аргументи апеляційної скарги, які є аналогічними тим, що наведені в позові, ОСОБА_3 просила визнати кредитний договір недійсним, а її зобов'язання виконаними.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2137-VIII від 03.10.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
За змістом ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Стаття 263 ЦПК України визначає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.
У справі встановлено, що 19.09.2008 року між ОСОБА_3 і ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № VIKWGА 0000000741, згідно якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 34703,8 доларів США у вигляді не поновлювальної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.09.2018 року.
Кредитні кошти видались на наступні цілі : 31245, дол.. США на поліпшення житлових умов, з них 30000 дол. США на поліпшення житлових умов, 900 дол. США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 197,60 дол. США для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 148,20 дол. США для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також 3458 дол. США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору.
Погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісячно відповідно до Графіку погашення кредиту в розмірі 590,34 дол. США..
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором VIKWGА 0000000741 ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3 уклали договір іпотеки 19.09.2008 та додаткову угоду до даного договору, відповідно до якого, ОСОБА_3 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: 3-кімнатну квартиру загальною площею 84,70 кв.м., житлова площа 45,50 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_1
21.02.2013 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладена додаткова угода до кредитного договору № VIKWGА 000000741 від 19.09.2008, відповідно до якої пункт 8.1 кредитного договору № VIKWGА 000000741 від 19.09.2008 викладено в наступній редакції : банк зобов'язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу, на строк з 18.09.2008 по 19.09.2018 включно, у вигляді не поновлюваної лінія у розмірі 81527,15 дол. США наступні цілі: у розмірі 31245,80 дол. США на поліпшення житлових умов, з них 30000 дол. США на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу, а також у розмірі 900,00 дол. США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент кредиту, 197.60 дол. США - для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 148,20 дол. США для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 50281,35 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку визначених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% річних від суми щомісяця в період сплати винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,00 % річних віл суми зарезервованих ресурсів, винагороді за проведення додаткового моніторингу ,згідно п. 7.2 Договору .
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № VIKWGА000000741 від 19.09.2008 між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_6 відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої, малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається як забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, не може бути підставою для визнання договору недійсним за позовом батьків, які зловживали своїм правом законного представника дитини, а може спричинити інші наслідки, передбачені законодавством та які застосовуються органами опіки та піклування.
Також суд першої інстанції виходив з того, що саме позивачка звернулася до банку щодо отримання кредиту, метою отримання кредиту було поліпшення житлових умов. Договори підписані власноруч, жодних зауважень до договорів при їх підписанні позивачка не зазначила. Позивачкою протягом довгого часу виконувалися всі умови кредитного договору. Більш того, відповідно до ст. 230 ЦК України правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, однак позивачка вказаних обставин не довела. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не свідчить про ведення її в оману
Суд зазначив у рішенні про помилковість аргументів позивачки, що укладений кредитний договір являється договором приєднання, оскільки відповідно до ст. 634 ч. 1 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Кредитний договір погоджений сторонами в цілому та відсутня заява боржника про приєднання, відповідно до законодавство.
Суд першої інстанції також виходив із того, що практика застосування до кредитів транзитних рахунків 2909 є загальновживаною й регулятором (НБУ) до правильності відкриття таких рахунків не пред'явлено претензій. Рахунки 2909 є транзитними, за користування якими боржник не сплачує жодних тарифів та комісій. Підставою відкриття рахунків для обслуговування кредиту є кредитний договір, а не окремий договір про відкриття рахунку.
Суд вказав і на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» як фінансова установа має ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями.
При цьому, судом вірно враховано роз'яснення, які містяться в пунктах 10, 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
У той же час, ухвалюючи рішення судом першої інстанції не було надано оцінки всім заявленим підставам позову, а щодо надання правової оцінки деяким з них судом неправильно застосовано норми матеріального права та його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Так, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позову щодо несправедливості умов кредитного договору, якими передбачено сплата винагороди за надання фінансового інструменту в момент надання кредиту в сумі 900 доларів США, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих коштів, що є порушенням п. 3 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». За положеннями ч. 5 ст. 11, чч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 №1023-ХІІ (надалі Закон) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Отже, несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо сплати винагороди за резервування ресурсів, і це є підставою для визнання такого положення недійсним.
Оскільки в спірному договорі сплата винагороди за резервування ресурсів визначена в процентах від суми зарезервованих ресурсів, тобто є змінною величиною, то такі умови суперечать положенням ч. 5 ст. 11 Закону.
Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом і банком.
Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою правління НБУ від 10.05.2007 № 168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облікзаборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в п. 8.1 кредитного договору передбачено винагороду за надання фінансового інструменту в момент надання кредиту в сумі 900 доларів США, однак не зазначено, які саме послуги за вказані винагороди надаються позивачу.
Згідно із чч. 1, 2, 4 та 5 ст. 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 12.09.2012 № 6-80цс12.
Такий висновок узгоджується із постановою Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 175/1543/16-ц.
Таким чином, кредитний договір в частинах сплати винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту в сумі 900 доларів США та винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08%річних від суми зарезервованих ресурсів підлягає визнанню недійсним з підстав визначених ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України, а тому доводи позову та апеляційної скарги в зазначеній вище частині є обґрунтованими та заслуговують на увагу.
Сплата страхових платежів, передбачена п. 8.1 кредитного договору, є цілком законною і підстав, за яких можливо визнати умови договору в цих частинах недійсними, колегія суддів не вбачає.
В той же час, відповідачем, крім заперечень по суті позовних вимог, було заявлено про застосування позовної давності, наслідки спливу якої у даному випадку є підставою для відмови у позові в частині обгрунтованих позовних вимог,відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Апеляційним судом встановлено, що кредитний договір було укладено 19.09.2008 року, а позов у суд подано у грудні 2016 року, тобто з пропуском загального трирічного строку позовної давності та строку позовної давності у пять років (пункт 5.5 кредитного договору), що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові в цій частині вимог.
В інших частинах позовні вимоги є необґрунтованими, а тому правових підстав для їх задоволення немає, з огляду на наведені вище обставини, адже спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, що свідчить про згоду позивача з усіма умовами на час підписання договору, позивачка надала відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, що свідчить про те, що її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі та, на момент укладення договору, ОСОБА_3 не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови до липня 2013 року.
При цьому, розділ 7 оспорюваного договору містить детальний розпис сукупної вартості кредиту для позичальника, із зазначенням всіх витрат, в тому числі пов'язаних із порушенням позичальником зобов'язань по погашенню кредиту. Пункт 3.3. договору не суперечить актам цивільного законодавства та відповідає ст.ст. 6, 627 ЦК України
Колегія суддів не вбачає і підстав визнавати кредитний договір недійсним як такий, що вчинений під впливом обману, оскільки обставини укладення кредитного договору, його зміст та дії сторін цього правочину не свідчать про обман в розумінні диспозиції статті 230 ЦК України.
Посилання ОСОБА_3 на те, що укладаючи з ОСОБА_6 договір поруки 07.02.2013 року № VIKWGА 0000000741/1, банк ввів в оману і поручителя, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки договір поруки не є предметом спору.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що при укладенні кредитного договору від 19.09.2008 року в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов'язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом. Ризик підвищення курсу долару США до гривні несе саме позичальник.
Істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором унаслідок підвищення курсу іноземної валюти не є підставою вважати умови кредитного договору несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та для визнання спірного договору недійсним, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник мала можливість, виходячи з динаміки зміни курсу валют з часу введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти.
Також колегія суддів критично ставиться до доводів позову та апеляційної скарги щодо порушення банком на думку заявника умов кредитного договору: зміна процентної ставки, страхових платежів, відкриття рахунків і їх види, тощо, що не може бути підставою для визнання правочину недійсним, оскільки є наслідком подій, що відбувались після його укладення і є виконанням договору, в той час, як судом досліджується законність укладеного правочину саме на час його вчинення.
Не можна погодитись з доводами заявника, що оспорюваним договором порушено майнові права дитини, і на його укладення потрібен був дозвіл органу опіки та піклування, оскільки кредитним договором взагалі не вирішувались питання майнових прав дитини.
Скасовуючи рішення суду в його задоволеній частині, колегія суддів звертає увагу, що позов не містить таких доводів та підстав визнати укладений договір недійсним як одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором штрафу і пені.
Суд першої інстанції всупереч ч. 1 ст. 13 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог та з власної ініціативи визнав недійсним п. 5.3 кредитного договору VIKWGА 0000000741 від 19.09.2008 року в частині одночасного застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором штрафу і пені, в той час як таких вимог та доводів в їх обгрунтування позивачем не заявлялось.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню у повному обсязі з ухваленням нового про відмову у позові з підстав його необґрунтованості, спливу строків давності в частині вимог та порушення норм процесуального права в задоволеній частині рішення. Оскільки визнавати кредитний договір недійсним в цілому відсутні правові підстави заявлені та досліджені судом, не можуть бути задоволені і вимоги позову в частині визнання зобов'язання виконаним.
Керуючись п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, ст. ст. 7, 258 ч.4, 259 ч.1, 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.03.2018 року скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним, зобов'язання виконаним - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий Підпис А. Ю. Зайцев
Судді: Підпис О. С. Панасюк
Підпис Т. М. Шемета
Згідно з оригіналом
Головуючий А. Ю. Зайцев