05 червня 2018 року м. Ужгород№ 807/177/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дору Ю.Ю.,
при секретарі судового засідання Гулай М.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Далекорей С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - відповідач, Хустське ОУПФУ), якою просив суд визнати дії Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області неправомірними щодо не невиплати коштів за минулий пенріод та зобов'язати Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області виплатити позивачу пенсію за минулий період, починаючи з дня подачі ним заяви від 29 липня 2014 року, відповідно до частини 1 статті 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що останній звернувся до управління Пенсійного фонду України Калінінського району м. Донецька для призначення пенсії за віком із заявою від 29.07.2014 року, оскільки його колишнє місце проживання було м.Донецьк. У жовтні 2017 року позивач покинув окуповану територію, переїхав до Закарпатської області на фактичне місце проживання та взятий на облік внутрішньо переміщеної особи в АДРЕСА_1. Після усного звернення до Хустського об'єднаного управління ПФУ, позивачу було надано роз'яснення, що не є можливим призначити пенсію з 29 липня 2014 року, так як відсутній необхідний перелік документів, що підтверджує трудовий стаж, адже всі документи залишилися у пенсійній справі управління Пенсійного фонду Калінінського району м.Донецька. Натомість у грудні 2017 року, зібравши по новому весь пакет документів позивач звернувся до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії від 28.12.2017 року. Позивач зазначає, що згідно матеріалів пенсійної справи, пенсію за віком призначено згідно його заяви від 28.12.2017 року, проте він звертався із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду України Калінінського району м. Донецька ще 29.07.2014 року та вважає, що саме з цього часу йому повинна виплачуватись пенсія згідно поданої заяви. Позивач вважає, дії Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області протиправними, оскільки відповідачем не проведено йому виплату пенсії за період з 29.07.2014 року по момент звернення із відповідною заявою про призначення пенсії, а тому звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у відзиві проти позову, при цьому пояснивши, що Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області направило запит до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області стосовно виплати пенсії за заявою поданою гр. ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецьк. У відповідь відповідачем по справі отримано лист Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України м. Київ, де вказано, що згідно даних електронного журналу звернень за ф. 10 (ІКІС ПФУ Підсистема "Звернення") заява про призначення пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецьк зареєстрована 29.07.2014 року, однак рішень по заяві щодо призначення пенсії чи відмови у призначенні пенсії відповідним управлінням не приймалось, а отже пенсія не виплачувалась.
Зважаючи на викладені обставини представник відповідача пояснила, що в даному випадку правових підстав щодо виплати спірної суми за період з 29.07.2014 року по дату призначення пенсії немає, і пенсія позивачу виплачується згідно його заяви від 28.12.2017 року, а тому у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, ОСОБА_1 звернувся 29.07.2014 року із заявою щодо призначення йому пенсії за віком до управління Пенсійного фонду України Калінінського району м. Донецька (а.с. 47).
З серпня 2014 року, у зв'язку з окупацією Донецької області припинили свою діяльність районні управління Пенсійного фонду України на окупованих територіях, а діяльність Пенсійного фонду в Калінінському районі м. Донецька перенесено в м. Дружківка Донецької області. 29.07.2015 року ОСОБА_1 тимчасово прибув до м. Запоріжжя, де отримав довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України (а.с.62), і з його слів, звертався до органів ПФУ в м.Запоріжжя про призначення пенсії, проте відповіді не отримав та повернувся до м.Донецьк. У жовтні 2017 року позивач покинув окуповану територію та переїхав до Закарпатської області на фактичне місце проживання та взятий на облік внутрішньо переміщеної особи в АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою від 09.10.2017 року №2115000166 (а.с. 63).
Після усного звернення до Хустського об'єднаного управління ПФУ, позивачу було надано роз'яснення, що не є можливим призначити пенсію з 29 липня 2014 року, так як відсутній необхідний перелік документів, що підтверджує трудовий стаж, адже всі документи залишилися у пенсійній справі управління Пенсійного фонду Калінінського району м.Донецька.
Згідно матеріалів пенсійної справи, позивач зазначає, що пенсію за віком останньому призначено згідно його заяви від 28.12.2017 року, проте він звертався із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду України Калінінського району м. Донецька ще 29.07.2014 року, тому саме з цього часу останньому повинна виплачуватись пенсія згідно поданої заяви.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами суд виходить з наступного.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Також слід зазначити, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідач у своєму відзиві, на підставу не виплати позивачу пенсії з 29.07.2014 року посилається на те, що Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області 17.11.2017 року направило запит до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області стосовно виплати пенсії за заявою поданою гр. ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецьк.
У відповідь відповідачем по справі отримано лист від 13.12.2017 року №39852/02-12 Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України м. Київ, де вказано, що згідно даних електронного журналу звернень за ф. 10 (ІКІС ПФУ Підсистема "Звернення") заява про призначення пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецьк зареєстрована 29.07.2014 року, однак рішень по заяві щодо призначення пенсії чи відмови у призначенні пенсії відповідним управлінням не приймалось, а отже пенсія не виплачувалась (а.с. 33). Рішення Хустського ОУПФУ від 28.12.2017 року про призначення пенсії було прийняте відповідно до заяви поданої позивачем 28.12.2017 року, а відтак, з моменту призначення пенсії рішенням Хустського ОУПФУ виникли правові підстави для здійснення пенсійних виплат.
Крім цього, в ході судового розгляду даної адміністративної справи, судом було з'ясовано у позивача чи отримувалась останнім пенсія, чи отримував такий рішення щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії за його заявою від 29.07.2014 року, та чи оскаржувались такі рішення позивачем в адміністративному чи судовому порядку. Однак в ході судового розгляду судом не здобуто відповідних доказів щодо призначення пенсії позивачу за його заявою від 29.07.2014 року. Також, позивач повідомив що він не звертався з позовом щодо визнання протиправної бездіяльності УПФ м.Донецька та не призначення пенсії за його заявою від 29.07.2014 року.
Суд також вважає за необхідне вказати про відсутність прийнятого рішення управлінням Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецьк за зареєстрованою заявою позивача від 29.07.2014 року, оскільки позивач не надав всі необхідні документи, що підтверджують його трудову діяльність, що передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Так, згідно вказаного Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Також Пенсійним фондом України надіслано сканкопію заяви про призначення пенсії від 29.07.2014р., копію паспорта та ідентифікаційного коду, які подано громадянином ОСОБА_1, інших документів, що підтверджують трудову діяльність не надіслано. Тобто, заявником не подано всіх необхідних документів.
Зважаючи на викладені обставини, Хустським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області позивачу було запропоновано зібрати пакет документів та подати заяву про призначення пенсії за віком до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.
Згідно заяви ОСОБА_1 від 28.12.2017 року про призначення пенсії за віком та доданих до неї довідок про стаж роботи та заробітної плати № 6,7,8 від 23.01.2017 року в колгоспі ім. Чапаєва Волновахського району Донецької області громадянину ОСОБА_1 призначено пенсію згідно протоколу про призначення пенсії від 22.01.2018 року з 28.12.2017 року, тобто з моменту подання заяви з необхідним переліком документів, що дають право на призначення пенсії за віком.
Окрім наведеного вище, суд також вважає з необхідне зазначити, що 20 жовтня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.
Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Щодо посилань позивача на ч.1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо нарахованої суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії, суд відхиляє, оскільки доказів при прийняття рішення щодо призначення позивачу пенсії у відповідному розмірі та її нарахування в ході судового розгляду не здобуто, а тому в цій частині позову слід відмовити.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо невиплати коштів за минулий період, суд також відмовляє виходячи з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені під час розгляду даної адміністративної справи обставини та здобуті в ході судового розгляду докази, і факт не прийняття рішення щодо призначення пенсії ОСОБА_1 за його заявою від 29.07.2014 року знайшов своє підтвердження при розгляді справи, суд вважає, що відповідач обґрунтовано прийняв рішення щодо призначення пенсії позивачу з 28.12.2017 року, а отже діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду належні та допустимі докази, які спростовували доводи позивача, а відтак, довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись статтями 5,6,9,77,78,90,134,139,205,243-246 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (90400, Закарпатська область, м.Хуст, вул. Івана Франка, буд. 149, код ЄДРПОУ 20449720) про визнання протиправними дії Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо невиплати коштів за минулий період та зобов'язання Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області виплатити пенсію за минулий період, починаючи з дня подачі заяви від 29 липня 2014 року, відповідно до частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 11.06.2018 року.
СуддяЮ.Ю. Дору