про закриття провадження у справі
26 квітня 2018 року м. Київ 810/2766/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого: судді - Брагіної О.Є.;
за участю секретаря судового засідання - Бровчук Ю.В.;
за участю:
представника відповідача - Гребенюк О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної авіаційної служби України
до приватного акціонерного товариства "Меліоратор" , треті особи: Служба безпеки України, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Міністерство оборони України, регіональний структурний підрозділ "Київцентраеро", державне підприємство "Антонов" про зобов'язання вчинити певні дії,
Державна авіаційна служба України звернулась до ПрАТ "Меліоратор" з вимогою про знесення самочинного будівництва за адресою: м. Буча, вул. Ярослава Мудрого,10 та приведення земельної ділянки у попередній стан.
Провадження у справі щодо вимог в цій частині позову підлягає закриттю з таких підстав:
відповідно до 19 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється виключно на справи у публічно-правових відносинах.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Проте, встановлений в Україні правопорядок не допускає права звернення з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, таке право фізичні та юридичні особи мають здійснювати у спосіб, передбачений законами з питань судочинства.
За приписами ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються КАСУ.
Частиною 6 ст. 19 КАСУ встановлена заборона на об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства.
Суд звертає увагу, що спір набуває ознак публічно-правового не тільки за умови наявності суб'єктів публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
За змістом вказаних статей, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами владних повноважень стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений суб'єкт владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати пред'явлені вимоги та приписи. При цьому, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.
В Постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-493а14, від 09.12.2014 у справі № 21-308а14 викладена наступна правова позиція: відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2015 № К/800/14359/15.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні і юридичні особи, в чітко визначених законами України випадках, про що зазначалося вище.
В силу приписів ч. 1 ст. 38 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VІ), у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Суд констатує, що з позовної заяви та наявних матеріалів справи не встановлено, що до ПрАТ «Меліоратор» органом ДАБК висунуто вимогу про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності у вигляді відповідного припису.
Разом з цим, положеннями ст. 376 ЦКУ поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (ч. 7 ст. 376 ЦКУ).
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 № 802/1318/15-а).
Позивач, між іншим, просить суд зобов'язати ПрАТ «Меліоратор» знести самочинно зведену будівлю та привести земельну ділянку за адресою: м. Буча, вул. Ярослава Мудрого, 10, в попередній стан.
Спори, що виникають із цивільних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична чи юридична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст. 15 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки характер спірних правовідносин в межах даної справи в частині позовних вимог до ПрАТ «Меліоратор» є цивільно-правовим незалежно від суб'єктного складу, та не виходить із сфери господарювання та іншої підприємницької діяльності відповідача, такі спори розглядаються у порядку господарського судочинства.
Суд не бере до уваги твердження позивача з посиланням на постанову Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-381цс15, що даний позов в частині позовних вимог до ПрАТ «Меліоратор» має публічно-правовий характер та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки така позиція позивача витлумачена на його власний розсуд та не відповідає фактичним обставинам справи та рішенню суду, постановленому у зв'язку з розглядом справи.
Позивач не здійснював та не мав жодного права: ні за суб'єктною, ні за об'єктною ознакою вчиняти відносно ПрАТ "Меліоратор" владні управлінські функції або розпорядчі функції, а тому його вимога не ґрунтується за законі.
В силу приписів ст. 177 ЦКУ, об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав. З урахуванням норм ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦКУ, правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Аналіз зазначених вище правових норм дає право для висновку, що спір за позовом Державіаслужби про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права.
Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Провадження в адміністративній справі в частині вимог Державної авіаційної служби України ( код 37536026; 01135, м. Київ, проспект Перемоги,14) до приватного акціонерного товариства "Меліоратор" (код 01037229; Київська область, м. Буча, вул.Чкалова, буд1) про знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки у попередній стан за адресою: (м. Буча, вул.Ярослава Мудрого,10) - закрити. .
2. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Брагіна О.Є.