17 квітня 2018 року м.Київ справа № 810/772/18
Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Головенко О.Д. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про визнання протиправними дії щодо відмови у видачі довідки про склад сім'ї та зобов'язання видати довідку про склад сім'ї.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що є внутрішньо переміщеною особою та проживає у гуртожитку «Журавушка» смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області.
Зазначає, що з метою отримання соціальної допомоги звернулась до відповідача щодо видачі довідки про склад сім'ї, однак їй було відмовлено, у зв'язку з чим вважає, дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права та свободи.
Учасники справи до суду не з'явилися, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та в порядку письмового провадження.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що довідку, яку просить видати позивачка, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 861 про склад сім'ї скасовано та на даний час діє довідка іншого зразка.
Крім того вказує, що позивачка відмовляється укладати договір оренди житла де наразі тимчасово проживає, як внутрішньо переміщена особа, та за адресою гуртожитку не зареєстрована.
Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Керуючись приписами даної статті суд, вважає за можливе подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та проживає в «Журавушка» смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області, що відповідачем не заперечувалось.
З метою отримання соціальної допомоги звернулась до Великодимерської селищної ради з проханням видати довідку про склад сім'ї, однак отримала відмову, у зв'язку з чим звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706 (надалі - Закон № 1706), відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Частиною 1 ст. 1 Закону № 1706 визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Міністерством праці та соціальної політики України прийнято наказ від 22.07.2003 № 204 «Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб», який до даного часу не скасований.
Верховною Радою України 15.12.2015 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг», яким, зокрема, передбачено, що повноваження у сфері реєстрації місця проживання/перебування та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб з 04.04.2016 делеговані утвореним органам реєстрації (об'єднані територіальні громади, виконавчі органи сільських, селищних або міських рад, сільські голови (у випадку, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено).
Так, відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження формування та ведення реєстру територіальної громади відповідно до закону.
Під час виконання повноважень щодо здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання органи місцевого самоврядування (виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у випадку, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) можуть видавати довідку про склад сім ї або зареєстрованих у житловому приміщення/будинку осіб, форма якої затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 № 204 «Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13.08.2003 за № 709/8030.
Суд погоджується, що на даний час довідку про склад сім'ї (форма № 3) виключена з переліку документів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 861, якою також внесено зміни до постанови Ради Міністрів УРСР і Урпрофради від 11.12.1984 № 470.
Наразі довідка про склад сім'ї виключена, натомість документом, який підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи є довідка про реєстрацію місця проживання, форми (додаток 13), яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до єдиного державного демографічного реєстру».
На думку суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень та орган, що має повноваження у сфері реєстрації місця проживання/перебування та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб з 04.04.2016, які делеговані утвореним органам реєстрації мав би надати відповідне роз'яснення та довідку саме нового зразка, що визначена на даний час, а саме довідку про реєстрацію місця проживання особи, яка визначає не тільки місце реєстрації а і місце проживання/перебування форми (додаток 13), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до єдиного державного демографічного реєстру».
Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням норм вищевказаної статті КАС України, суд вважає за можливе для ефективного захисту прав, свобод, інтересів тимчасово переміщеної особи вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 довідку про реєстрацію місця проживання особи нового зразка.
Також, суд звертає увагу на те, що згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, частиною 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо видачі довідки для тимчасово переміщеної особи неправомірно обмежив в отриманні права на таку довідку, а тому зазначені відповідачем підстави відмови, зокрема, пов'язані із набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 861 є неправомірними.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувана бездіяльність відповідача за таких обставин не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача видати позивачу довідку діючого зразка.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані ст. 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обгрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Великодимерської селищної ради Київської області щодо невидачі довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1.
Зобов'язати Великодимерську селищну раду Броварьського району Київської області видати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) довідку, якою підтверджується реєстрація місця проживання або місця перебування особи, форми (додаток 13), яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до єдиного державного демографічного реєстру».
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.