10.2.4
Іменем України
05 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/374/18
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,
представника відповідача - Морєвої О.Є. (довіреність від 21.12.2017 № 21),
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії шляхом призначення її знову з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів,
13.02.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФУ в м. Сєвєродонецьку, відповідач), в якому позивач просила зобов'язати відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачці з 07.10.2009 шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Позов мотивовано таким.
Право громадян України, які постійно проживають за кордоном, на отримання пенсійних виплат встановлено рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009, яким було визнано неконституційними положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон.
З метою реалізувати своє право на поновлення пенсії позивач звернулася безпосередньо до відповідача з особистою відповідною заявою про поновлення їй пенсії. Проте, відповідач відмовив їй у поновленні пенсії, мотивуючи свою відмову тим, що: позивачем не було дотримано вимогу особистого звернення про поновлення пенсії; представники позивача, які діють на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, не мають законних повноважень передати до УПФУ її особисту заяву про поновлення пенсії; позивач наразі не перебуває на обліку УПФУ в м. Сєвєродонецьку; пенсійна справа позивача не була передана до УПФУ, і її відсутність унеможливлює поновлення пенсії.
Позивач вважає таку відмову незаконною. Зазначає, що вона є громадянкою України, у 1992 році, по досягненню пенсійного віку та за наявності необхідного страхового стажу, їй було призначено пенсію за віком, яка виплачувалася їй органом соціального захисту м. Луганська до виїзду за кордон. 16.04.1999 позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання. Починаючи з 1999 року і по сьогоднішній день позивач призначену їй за законом пенсію не отримує.
Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 14.07.2017 № 9657/Ж-11 УПФУ в м. Сєвєродонецьку визначене уповноваженим для розгляду особистої заяви позивача про поновлення пенсії.
08.08.2017 представники позивача отримали лист відповідача від 03.08.2017 № 12466/03-21 на вказівку ПФУ, в якому відповідач надав роз'яснення з приводу звернення з заявою про поновлення пенсії.
17.08.2017 представник позивача за довіреністю особисто прибув до УПФУ разом із усіма необхідними оригіналами документів, які надавалися для огляду та засвідчення копій, та оригіналом особистої заяви позивача про поновлення пенсії, нотаріально посвідченим та апостильованим.
Заява позивача була прийнята відповідачем разом із усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом УПФУ від 17.08.2017 на супровідному листі.
Але 11.09.2017 було отримано відмову відповідача від 04.09.2017 № 142/02-21, якою УПФУ в м. Сєвєродонецьку відмовило позивачеві в поновленні пенсії.
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови в поновленні виплати пенсії неправомірними і дискримінаційними, такими, що суперечать законодавству.
Ухвалою суду від 19.02.2018 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позову.
Ухвалою суду від 20.03.2018 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
11.04.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилався на таке.
ОСОБА_2 на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку не перебуває та ніколи не перебувала.
20.07.2017 на адресу УПФУ в м. Сєвєродонецьку надійшов лист Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 14.07.2017 № 9657/Ж-11, до якого було додане звернення ОСОБА_4 та копії документів, доданих до його звернення, а саме: копія довіреності, копія паспорта на ім'я позивача, копія трудової книжки позивача та копія заяви ОСОБА_2 про поновлення пенсії.
За наслідками розгляду вказаного звернення відповідач листом від 03.08.2017 № 12466/03-21 надав роз'яснення ОСОБА_4 про необхідність надання певних документів, які до теперішнього часу надані не були.
Щодо позовної вимоги поновити виплату пенсії за віком шляхом призначення її знову відповідач зазначає, що жодний законодавчий акт України про пенсійне забезпечення не містить такого поняття як «поновлення пенсії шляхом призначення її знову». При цьому посилання позивача на статтю 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку відповідача, є неприпустимим, оскільки позивач ані у зверненні до Пенсійного фонду України, ані у зверненні до УПФУ в м. Сєвєродонецьку не просила поновити пенсію шляхом призначення її знову, по-друге, даною статтею визначено строк виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності.
Відповідач зауважує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (поновлення) пенсії за віком, є відповідна заява та додані до неї необхідні документи, подані в установленому порядку, та наявність пенсійної справи (для поновлення пенсії).
Позивач не надавала до відповідача оригінали документів про стаж, вік та заробітну плату.
Окрім того, як зазначає відповідач, згідно з Порядком № 22-1 заява про призначення пенсії містить розписку-повідомлення, де зазначається перелік документів, доданих до заяви. У заяві позивача про поновлення пенсії вказана розписка-повідомлення відсутня.
Також у відповідача відсутня пенсійна справа позивача.
За таких обставин, на думку відповідача, він не мав правових підстав для вирішення питання про призначення (поновлення) чи відмову в призначенні (поновленні) пенсії ОСОБА_2
Також відповідач вважає безпідставним посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009, оскільки дане рішення поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009, а згідно з наданою позивачем інформацією вона виїхала на постійне місце проживання за кордон 16.04.1999.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача поновити пенсію з 07.10.2009 УПФУ в м. Сєвєродонецьку зазначає, що дана вимога є передчасною, оскільки відповідачем узагалі не розглядалось питання про поновлення виплати пенсії позивачу. Суд не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.
Крім того, відповідач посилається, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду, а клопотання про поновлення строку не подано.
Вимоги про призначення пенсії у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а також про компенсацію втрати частини доходів відповідач так само вважає безпідставними.
На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову (том 2 арк. спр. 3-6).
Представник позивача в судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи відзиву на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-76 КАС України, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та 11.05.2002 була прийнята на консульський облік в консульському відділі Посольства України в Державі Ізраїль, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданим 19.01.1999 органом 1200 (том 1 арк. спр. 35-51).
До виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю позивач мешкала за адресою: АДРЕСА_1.
Трудовою книжкою позивача підтверджується, що 30.09.1999 її було звільнено у зв'язку з виходом на пенсію (том 1 арк. спр. 54-63).
Позивач ОСОБА_2 звернулася через уповноваженого за нотаріально посвідченою довіреністю представника до Управління Пенсійного фонду України із апостильованою заявою від 11.05.2017 про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила поновити їй пенсію з 16.10.1999 (том 1 арк. спр. 76).
Листом Пенсійного фонду України від 14.07.2017 № 9657/Ж-11 заяву ОСОБА_2 направлено до УПФУ в м. Сєвєродонецьку для розгляду по суті (том 1 арк. спр. 66).
Листом від 03.08.2017 № 12466/03-21 відповідач повідомив представника позивача про те, що відповідно до п. 1 Порядку № 22-1 заяви на поновлення пенсії, якщо виплату пенсії було припинено, подаються пенсіонерами (законними представниками) особисто до органів Пенсійного фонду України. Поновлення виплати пенсії за заявами, посвідченими нотаріально, поданими довіреними особами або надіслані поштою, не допускається. Заява ОСОБА_2 не була подана до управління за вимогами вищезазначеного Порядку. Тому пропонується ОСОБА_2 особисто звернутися з заявою на поновлення пенсії та необхідними документами, які зазначені в розділі ІІ Порядку 22-1 (том 1 арк. спр. 68-69).
17.08.2017 представник позивача за довіреністю прибула до УПФУ в м. Сєвєродонецьку та подала до управління заяву позивача про поновлення пенсії та копії документів (довіреності, паспорта, трудової книжки), що підтверджується штемпелем відповідача на заяві про прийняття документів та не заперечується відповідачем (том 1 арк. спр. 71-73).
Проте, листом від 04.09.2017 № 14202/02-21 відповідач повідомив представника позивача про те, що поновлення виплати пенсії за заявами, посвідченими нотаріально, поданими довіреними особами або надіслані поштою, не допускається; заява на поновлення пенсії від ОСОБА_2 не була подана до управління за вимогами Порядку № 22-1; ОСОБА_2 не перебувала та не перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку; тому пропонується ОСОБА_2 особисто звернутися з заявою на поновлення пенсії та необхідними документами, які зазначені в розділі ІІ Порядку 22-1 до УПФУ, яке припинило виплату пенсії з 1999 року на момент виїзду за кордон, оскільки УПФУ в м. Сєвєродонецьку не має в своєму розпорядженні архівної пенсійної справи та документів для поновлення виплати пенсії (том 1 арк. спр. 77).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
Отже, суд робить висновок, що позивач як громадянин України має право на виплату призначеної їй пенсії. Підстави для поновлення конституційного права на виплату пенсії виникли після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.
Суд звертає увагу, що до УПФУ в м. Сєвєродонецьку звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Також пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Отже, після отримання відповідної заяви від позивача про поновлення виплати пенсії відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення.
Проте, за наслідками розгляду заяви позивача відповідач не прийняв рішення про поновлення виплати пенсії чи про відмову в поновленні її виплати, а надав відповідь листом від 04.09.2017 № 14202/02-21, чим порушив вимоги статті 45 Закону № 1058-ІV та пунктів 4.3, 4.10 Порядку № 22-1.
Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що заява позивача не відповідала затвердженій Порядком № 22-1 формі, оскільки не містила розписки-повідомлення.
Судом установлено, що подана позивачем заява про поновлення виплати пенсії містить всі необхідні відомості, які передбачені у затвердженій Порядком № 22-1 формі (додаток 2).
Відсутність розписки-повідомлення не є підставою розцінювати подану позивачем заяву як заяву неналежної форми. До того ж, як слідує із додатку 2 до Порядку № 22-1, розписка-повідомлення підписується спеціалістом органу Пенсійного фонду. Відтак, на особу, яка звертається із заявою про призначення/перерахунок пенсії, не може бути покладено обов'язок оформлювати таку розписку-повідомлення.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
З урахуванням відсутності відповідного рішення відповідача відносно ОСОБА_2 суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії позивачеві шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів є передчасними, оскільки до прийняття відповідного рішення спір про поновлення виплати пенсії (чи відмову в поновленні) не може бути предметом судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, зобов'язавши УПФУ в м. Сєвєродонецьку повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення/перерахунок пенсії від 11.05.2017.
Таким чином, позов належить до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 704,80 грн (том 1 арк. спр. 3).
Оскільки позов задовольняється частково, відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії шляхом призначення її знову з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення/перерахунок пенсії від 11.05.2017.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 12 червня 2018 року.
Суддя І.О. Свергун