Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відстроченні сплати судового збору
11 червня 2018 р. Справа №805/3265/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1, місце проживання: 86100, Донецька область, м. Макіївка, с. Октября, вул. Растреллі, буд.13, кв. 5
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5
про: визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та виплатити заборгованість за період починаючи з 01.04.2017 року.
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та виплатити заборгованість за період починаючи з 01.04.2017 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року позовна заява залишена без руху та позивачу встановлено строк на усунення недоліків шляхом надання до суду доказів щодо наявності обставин для відстрочення сплати судового збору передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" або доказів сплати судового збору належного зразка та у належному розмірі, доказів на підтвердження повноважень представника щодо підписання позовної заяви, а саме договір про надання правової допомоги, оригінал ордеру серії ПТ № 038713 на надання правової допомоги, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
04 червня 2018 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування зазначеного клопотання представник позивача посилається на те, що відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховуючи майновий стан позивача може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Представник позивача вказує на те, що у позовній заяві позивач ставить питання саме про судових захист його соціального права, гарантованого статтею 46 Конституції України, згідно якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Крім того, представник позивача посилається на практику Європейського Суду з прав людини, який зазначає що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Також, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та має право на відповідне пенсійне забезпечення, з 01.04.2017 року позивача позбавлено гарантованого Конституцією України права на соціальний захист. Відповідно за даними пошукового запиту «214220600282» у ЄДРПОУ немає жодного запису, що на думку представника позивача фактично підтверджує той факт, що для позивача пенсія є єдиним джерелом існування, якого вона була позбавлена на момент звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8 липня 2011 року, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За приписами ст. 2 вищевказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Суд зазначає, що статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Загальні засади щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом а не обов'язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Доказів на підтвердження відсутності коштів у позивача до позовної заяви не долучено, а саме лише посилання представника позивача на складне фінансове становище не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплатити судовий збір цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 904/9117/17.
Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму від ВССУ 17.10.2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
В обґрунтування відстрочення від сплати судового збору представник позивача посилається на те, що позивач є пенсіонером, єдиним джерелом доходу була призначена пенсія, яку він фактично втратив внаслідок протиправних дій відповідача. А також зазначає, що за даними пошукового запиту «21420600282» у ЄДРПОУ немає жодного запису, що фактично підтверджує той факт, що для позивача пенсія є єдиним джерелом існування.
При цьому, доказів щодо наявності обставин передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" для звільнення від сплати судового збору, представником позивача суду надано не було. А додані до клопотання копія пенсійного посвідчення та довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа - підприємець не є відображенням майнового стану позивача.
Суд зазначає, що представником позивача не надано суду належних доказів відстрочення позивачу сплату судового збору, а саме довідки із органів Державної фіскальної служби, в підтвердження того, що пенсійне забезпечення є єдиним джерелом доходів.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до порядку отримання відомостей із Державного реєстру передбачений розділом X "Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року № 822, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 року за № 1306/3117 та визначає, що фізична особа для отримання відомостей про себе із Державного реєстру звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа тимчасово перебуває за межами населеного пункту проживання, подає документ, що посвідчує особу, та заяву за формою № 10 ДР. Представник додає до заяви за формою № 10 ДР довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Державного реєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя. Відомості з Державного реєстру надаються контролюючим органом особисто фізичній особі або її представнику за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, та довіреності (для представника), про що робиться відповідний запис в журналі надання відомостей за формою, наведеною в додатку 17 до цього Положення. Отже, позивач - ОСОБА_1, має право звернутися особисто або через представника до контролюючого органу для отримання відповідної інформації та довідки.
З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 77, 133, 243, 248, 256, 295 та Законом України «Про судовий збір», суд -
У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судових витрат - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Суддя Олішевська В.В.