Справа № 127/7724/18
Провадження № 1-кп/127/365/18
12.06.2018 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.08.2017 р. за № 12017020010003853 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення (Правобережне) та отримує державну соціальну допомогу при народженні дитини, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_9 ,
ОСОБА_4 23.07.2017 року близько 14 год. 00 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки "Renault Espace" реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_2 , рухаючись по 380 км + 450 м автодороги Стрій-Тернопіль-Знам'янка (ділянка об'їзного шосе м. Вінниці), зі сторони повороту на смт Стрижавка в напрямку Хмельницького шосе, перед початком виконання маневру обгону, перетнувши вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, внаслідок чого допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки "Daewoo Lanos" реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №109 від 13.03.2018 року отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: травматичний компресійний клиновидний перелом тіла 2-го поперекового хребця зі зміщенням (без порушення функції спинного мозку), закритий уламковий перелом 1-ї плюснової кістки правої ступні зі зміщенням, закритий перелом головки 2-ї плюснової кістки правої ступні без зміщення, забій правого колінного та лівого ліктьового суглобів, садна, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлись небезпечними для життя в момент заподіяння та не супроводжувались загрозливими для життя явищами.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №243а від 19.03.2018 року в ситуації, яка склалася, дії водія автомобіля "Renault Espace" ОСОБА_4 не відповідають вимогам п.п. 10.1., 14.2. (в) та вимогам горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху. Невідповідність дій водія автомобіля «Renault Espace» ОСОБА_4 вимогам п.п. 10.1., 14.2. (в) Правил дорожнього руху знаходяться з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо- транспортної пригоди.
Водій автомобіля ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 10.1., 14.2. (в) та вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, в яких зазначено: "10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху", "14.2. (в) Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані", "Горизонтальна дорожня розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; лінію 1.1. перетинати забороняється" і дані порушення знаходяться у причинному зв'язку із наслідками.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав та показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Визнає, шо допустив порушення вказаних в обвинувальному акті пунктів Правил дорожнього руху. Під час вчинення ДТП був тверезим. Пояснив, що їхав з швидкістю 60 км за год., мав намір обігнати автомобіль, бачив суцільну розмітку помаранчевого кольору та знав, що її перетинати не можна. Через хвилину після того, як він перестроївся, відбулося зіткнення, можливо його засліпило, оскільки було сонячно. Одразу після вчинення ДТП він вийшов з автомобіля і підійшов до потерпілого, під'їхала швидка та потерпілому надали допомогу. Потерпілий відмовився від госпіталізації. Він не надавав потерпілому матеріальну допомогу на лікування, оскільки мав намір зробити це за результатами судового розгляду. Згідно страхового акту, страховиком потерпілому було здійснено виплату страхового відшкодування. У вчиненому щиро кається, просить суворо його не карати та не позбавляти його права керувати транспортним засобом.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 показав, що кримінальне правопорушення було вчинене обвинуваченим за вказаних в обвинувальному акті обставин. Пояснив, що 23.07.2017 року близько 14 -15 год., він рухався на власному автомобілі марки "Daewoo Lanos" на ділянці об'їзного шосе м. Вінниці. Рух був обмежений, оскільки на даній ділянці дороги відбувалися ремонтні роботи, на дорозі була суцільна розмітка помаранчевого кольору. Побачив, що по зустрічній смузі їде автомобіль марки "Renault Espace" та почав гальмувати, однак відбувся удар, в результаті якого його автомобіль винесло на нове покриття, що було справа, та поставило посеред дороги. В результаті ДТП автомобіль було сильно пошкоджено. Сам він зазнав тілесних ушкоджень, був у стані шоку, тому відмовився одразу від госпіталізації, оскільки через декілька днів після ДТП стан його здоров'я значно погіршився, він звернувся до лікарні за місцем свого проживання. Після вчинення ДТП обвинувачений не відшкодовував йому завдану шкоду, не оплачував лікування, станом його здоров'я не цікавився. Він лікувався тривалий час, переніс декілька операцій, декілька місяців перебував на лікарняному, тривалий час взагалі не міг рухатися. Просить позбавити обвинуваченого права керувати транспортним засобом.
Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
А тому, крім допиту обвинуваченого та потерпілого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, допитавши потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.
Показання обвинуваченого та потерпілого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позицій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Призначаючи обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексуУкраїни щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 Кримінального кодексуУкраїни є злочином невеликої тяжкості, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має малолітню дитину, перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення (Правобережне) та отримує державну соціальну допомогу при народженні дитини на дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд також враховує, що обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
Крім того, при призначенні покарання суд враховує відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що у вчиненому він кається та завіряє суд, що в подальшому подібного не допускатиме.
При цьому суд враховує думку потерпілого, який в судовому засіданні пояснив, що шкоду обвинувачений йому не відшкодував, станом його здоров'я не цікавився, тому просив не призначати йому покарання у виді обмеження волі, однак просив позбавити обвинуваченого права керувати транспортним засобом.
Обставиною, яка, згідно ст. 66 Кримінального кодексуУкраїни, пом'якшує покарання суд визнає щире каяття.
Обставин, які, згідно ст. 67 Кримінального кодексуУкраїни, обтяжують покарання судом не встановлено.
Приймаючи рішення про міру покарання, суд також враховує досудову доповідь від 21.05.2018 року, складену на виконання ухвали суду Вінницьким міськрайонним відділом з питань пробації Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, з якої вбачається, що орган пробації вважає, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький. Виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).
Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
При вирішенні питання про доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує обставини злочину, який вчинено з порушенням Правил дорожнього руху, що призвело до спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, думку потерпілого, і вважає, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки буде відповідати вимогам кримінального закону та буде необхідним і достатнім для досягнення його мети.
Доказів щодо застосування чи незастосування до обвинуваченого заходу адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами сторонами кримінального провадження до суду не надано.
Що стосується цивільного позову пред'явленого потерпілим ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 суд зазначає таке.
Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як вбачається з цивільного позову та заяви про збільшення позовних вимог, потерпілий ОСОБА_7 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 6 632 грн. 01 коп. за шість поїздок до слідчого та суду, враховуючи, що відстань між м. Біла Церква, де він проживає, та м. Вінниця орієнтовно становить 400 км, витрати пального 60 л на поїздку. Просить стягнути 3 000 грн. понесених витрат на послуги евакуатора для транспортування його пошкодженого автомобіля з місця ДТП до його місця проживання в м. Біла Церква. Крім того, просить стягнути з обвинуваченого 100 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
В судовому засіданні потерпілий цивільний позов підтримав та пояснив, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого він поніс витрати на послуги евакуатора для транспортування пошкодженого автомобіля з місця ДТП до місця проживання та витрати пов'язані у зв'язку із викликом до слідчого та до суду. Оскільки стан його здоров'я не дозволяв пересуватися самостійно та користуватися громадським транспортом, з ним змушена була їздити дружина, автомобіль він позичав у друзів та за власні кошти придбавав пальне, на підтвердження чого надає відповідні чеки. Крім того, потерпілий зазначає, що йому завдано моральну шкоду, яка полягає в тяжких і тривалих стражданнях, невимовному фізичному та душевному болі, яких він зазнав у зв'язку з ДТП та його наслідками.
В судовому засіданні обвинувачений винним себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав та показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин.
Однак, обвинувачений цивільний позов визнав частково, а саме в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 грн., в іншій частині позов не визнав, оскільки вважає що прибуття до слідчого та суду є витратами у зв'язку з виконанням потерпілим своїх процесуальних обов'язків, а не шкодою. Щодо моральної шкоди, зазначив, що потерпілий після ДТП від госпіталізації відмовився, а отже йому не було завдано значної шкоди.
Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Таким чином, суд вважає, що слід стягнути із обвинуваченого на користь потерпілого витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження у розмірі 6 632 грн. 01 коп.
Крім того, слід стягнути 3 000 грн. 00 коп. понесених потерпілим витрат на послуги евакуатора для транспортування його пошкодженого автомобіля з місця ДТП в м. Вінниці до його місця проживання в м. Біла Церква, оскільки дану шкоду завдано внаслідок кримінального правопорушення.
Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне. Потерпілий в цивільному позові зазаначає, що йому завдано моральну шкоду, яка полягає в тяжких і тривалих стражданнях, невимовному фізичному та душевному болі, яких він зазнав у зв'язку з ДТП.
Із матеріалів справи вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини обвинуваченого, потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілому була завдана моральна шкода, яка виразилася в перенесених душевних стражданнях та нервовому потрясінні, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Суд, враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характер немайнових втрат, стан його здоров'я, необхідність лікування, характер дій обвинуваченого та його майновий стан, а також конкретні обставини справи, вважає, що розмір суми відшкодування моральної шкоди, який необхідно стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого має становити 30 000 грн., що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Крім того, суд зазначає, що потерпілим до цивільного позову не додано відповідні докази, які підтверджують, що потерпілий проходив тривале медичне лікування та не міг тривалий час пересуватися, працювати та виконувати сімейні обов'язки, на що він посилається у цивільному позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що цивільний позов слід задовольнити частково та стягнути із обвинуваченого на користь потерпілого 6 632 грн. 01 коп. в рахунок відшкодування процесуальних витрат, 3 000 грн. 00 коп. майнової шкоди та 30 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, завданих внаслідок кримінального правопорушення.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили згідно переліку, вказаному в даній статті, зокрема п. "в" - не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року.
Згідно ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, злочин вчинено до набрання чинності ЗакономУкраїни «Про амністію у 2016 році», тобто до 07 вересня 2017 року.
ОСОБА_4 має малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення (Правобережне) та отримує державну соціальну допомогу при народженні дитини на дитину), а тому дія Закону України «Про амністію у 2016 році» поширюється на ОСОБА_4 .
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Речових доказів у кримінальному провадженні немає.
На підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта: висновок експерта №243а від 19.03.2018 року в розмірі 1 001 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 50, 65-67 Кримінального кодексуУкраїни, ст. ст. 124, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексуУкраїни, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року №1810-VIII звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок кримінального правопорушення, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 6 632 (шість тисяч шістсот тридцять дві) грн. 01 коп. в рахунок відшкодування процесуальних витрат, 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. майнової шкоди та 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, завданих внаслідок кримінального правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 1 001 (одна тисяча одна) грн. 00 коп.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя