31 січня 2018 року Справа № 804/7222/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
при секретарі судового засідання Баришніковій Д.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» (код ЄДРПОУ 35004356) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2017 року №0000061422 про збільшення розміру грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 184 416,25грн. (в тому числі, за основним платежем - 147 533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 883,25 грн.).
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість складено акт перевірки № 6942/04-36-14-22/35004356 від 29.06.2017 року, висновки якого ґрунтуються на тому, що контрагент позивача - ТОВ «Ліагро Сервіс Груп», з яким позивач уклав договори на виконання будівельно-монтажних робіт, не має власних основних фондів, достатньої кількості працівників, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже, фактично не міг виконати фінансово-господарські операції за даними договорами. На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27.07.2017 року № 0000061422, яке на думку позивача, підлягає скасуванню з підстав того, що господарські операції із вказаним контрагентом підтверджені наявними у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» документами, які підтверджують реальність операцій та правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним підприємством.
Ухвалою суду від 07.11.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 22.11.2017 року у справі відкрито провадження та розгляд справи призначено на 11 грудня 2017 року о 15:30 год.
В судове засідання 11.12.2017 року сторони не з'явились. Від представника позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів по справі. Розгляд справи було перенесено на 27.12.2017 року на 16:00 год.
27 січня 2017 року в судове засідання з'явився відповідач. Від представника позивача поступило клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. У зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів по справі розгляд справи було відкладено на 31.01.2018 року на 13:00 год.
В судове засідання 31 січня 2018 року позивач не з'явився.
Відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечував, подав до суду заперечення, які залучені до матеріалів справи та в яких відповідач пояснив, що в ході перевірки не було підтверджено реальність фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Ліагро Сервіс Груп», первинні документи, виписані від імені ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» на адресу позивача за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року неналежно оформлені, а тому, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у межах повноважень і спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач в судове засідання 31.01.2018 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавав.
Згідно з п. 10 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147 - VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (дата набрання чинності - 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
У зв'язку із неявкою учасників справи в судове засідання, на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
В період з 13.06.2017 року по 21.02017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НІікопольська будівельна компанія «БЕСТ» (код ЄДРПОУ 35004356) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ліагро сервіс груп» (код ЄДРПОУ 40331223) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року.
За результатами перевірки складено акт № 6942/04-36-14-22/35004356 від 29.06.2017 року, відповідно до висновків якого підприємством порушено п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 147 533 грн. за період - грудень 2016 року.
Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті, позивачем на адресу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області були направлені заперечення за вих. №13-07-2017 від 13.07.2017 року.
Листом від 25 липня 2017року (вих. № 16882/10/04-36-14-12-12) «Про розгляд заперечень до акту перевірки» Головне управління ДФС у Дніпропетровській області надало відповідь про те, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства України.
З урахуванням висновків, визначених в Акті перевірки № 6942/04-36-14-22/35004356 від 29.06.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000061422 від 27.07.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану (код платежу 14010100) на суму 184 460,25 грн., в тому числі за основним платежем - 147 533,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями- 36 883,25 грн.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» в порядку статті 56 Податкового кодексу України звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою про визнання його протиправним та скасування.
Рішенням від 13.10.2017 року (вих. № 23055/6/99-99-11-01-02-25) Державна фіскальна служба України залишила скаргу платника податків - без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000061422 від 27.07.2017 року, без змін.
Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 147533,00 грн. сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП» (код ЄДРПОУ 40331223) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року.
На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем поданий до суду Договір підряду №12/16 від 01.12.2016 року, укладений між ТОВ «ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП» (Субпідрядник) та ТОВ «Нікопольська будівельна компанія «Бест» (Підрядник) згідно з пунктом 1.1. якого «Субпідрядник» приймає на себе зобов'язання надати послуги, поставити матеріали або товари, а також надати послуги для виконання різних робіт, а в свою чергу, «Замовник» зобов'язується оплатити поставлені матеріали та товар у термін, передбачений п.5.5.1 цього договору. Об'єм, склад робіт та ціна робіт і матеріалів, що використовуються для проведення робіт визначаються проектно - сметною документацією, протоколами узгодження договірної ціни або додатковими угодами до договору (п.1.2). При проведенні робіт по договору «Підрядник» використовує власні будівельні матеріали, а також матеріали, машини та механізми «Субпідрядника» у відповідності з розподільчою відомістю. При цьому, складається розподільча відомість із зазначенням найменування матеріалів, кількості, ціни, загальної вартості строків передачі матеріалів. У випадку надання «Субпідрядником» неякісного матеріалу, Підрядник повертає даний матеріал з оформленням акту прийому-передачі (повернення) матеріальних цінностей (п.3.1). Вартість послуг (робіт) та матеріалів «Субпідрядника», що використовуються по даному договору, складає грошову суму згідно протоколу Договірної ціни. Оплата здійснюється за фактично виконані роботи, на підставі актів виконаних робіт (форми КБ-2 в), форми КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (п.5.1).
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій (по договору №12/16 від 01.12.2016 року з ТОВ «ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП») позивачем до перевірки та до суду були надані наступні документи: 1) Акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в б/№ за грудень 2016 року, згідно яких субпідрядником ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» виконані будівельні та монтажні роботи Підряднику: «Удосконалення надання комунальних послуг населенню на селі» (Капітальний ремонт фекально - насосної станції № 1 С. Південне Нікопольського району Дніпропетровської області» на суму 137827,40 грн., в т.ч. ПДВ - 22971,23 грн.; «Реконструкція вуличної освітлювальної мережі з застосуванням енергозберігаючих технологій в с. Зелене Поле Криворізького району Дніпропетровської області» на загальну суму 185112,26 грн., в т.ч. ПДВ - 30752,10 грн.; «Створення козацького парку у с. Старі Козаки» на загальну суму 110671,20 грн., в т.ч. ПДВ - 12656,20 грн.; «проведення капітального ремонту приміщень та водоводу комунального закладу «Дитячий оздоровчий заклад «Орльонок» Солонянського району на загальну суму 348899,60 грн., в т.ч. ПДВ - 56816,60 грн.; 2) Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-885 від 27.12.2016, яким засвідчено виконання робіт по встановлення огорожі в с. Старі Кодаки на суму 29187,60 грн., у т.ч. ПДВ 4864,60 грн.; №ОУ-884 від 27.12.2016, яким засвідчено виконання робіт по реконструкції вуличного освітлення на суму 6865,24 грн., у т.ч. ПДВ 1144,21 грн.; №ОУ-574 від 19.12.2016, яким засвідчено виконання робіт по капітальному ремонту ФНС в с. Південне Нікопольського району на суму 79172,60 грн., у т.ч. ПДВ 13195,43 грн.; 3) рахунки - фактури; 4) видаткові накладні №РН-00755 від 28.12.2016 року, №РН-00754 від 28.12.2016 року, №РН-00883 від 27.12.2016 року, №РН-00753 від 28.12.2016 року, №РН886 від 27.12.2016 року; 5) податкові накладні на будівельні матеріали та окремо на послуги №575 від 19.12.2016 року, №574 від 19.12.2016 року, №753 від 28.12.2016 року, №754 від 28.12.2016 року, №755 від 28.12.2016 року, №756 від 28.12.2016 року, №757 від 28.12.2016 року, №758 від 28.12.2016 року, №759 від 28.12.2016 року, №883 від 27.12.2016 року, №884 від 27.12.2016 року, №885 від 27.12.2016 року, №886 від 27.12.2016 року; 6) товарно-транспортні накладні №Р2166 від 28.12.2016 року, №Р2168 від 28.12.2016 року, №Р2169 від 27.12.2016 року, №Р2170 від 28.12.2016 року на загальну суму ПДВ - 147532,63 грн.; 6) Договори на виконання підрядних робіт; 7) платіжні доручення № 243 від 10.01.2017 року на суму 95042,32 грн.; № 239 від 21.12.2016 року на суму 4004,12 грн.; № 237 від 21.12.2016 року на суму 25904,36 грн.; 8) банківські виписки по рахунку позивача в КБ «ПриватБанк».
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.12.2016 року та станом на 31.12.2016 року, основними видами діяльності позивача являлись: 43:29 «інші будівельно - монтажні роботи», «діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту».
Відповідно до Ліцензії, виданої Держаною архітектурно - будівельною інспекцією України від 17.05.2017 року № 21-л, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» має право здійснювати господарську діяльність з будівельних робіт IV категорії.
Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків витрат та податкового кредиту за спірний період за вказаними господарськими взаємовідносинами визначений приписами Податкового кодексу України.
Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Суд відмічає, що події отримання позивачем послуг від ТОВ «Ліагро сервіс Груп» (будівельні та монтажні роботи, поставка матеріалів) у спірних періодах, оплати таких товарів/послуг та їх використання у власній господарській діяльності оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.
Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Положеннями п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно вимог п.200.2. ст.200 Податкового Кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Також п.200.3. ст.200 Податкового Кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10. статті 201 Кодексу).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, постачальником товарів (робіт/послуг) ТОВ «Ліагро сервіс Груп» на адресу позивача були виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ - 147532,63 грн. на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за період з 01.12.2016 р. по 31.12.2016 р. Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.
Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.
За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця/ отримувача послуг) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.
Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця/отримувача послуг.
Отже, на підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за договірними відносинами з ТОВ «Ліагро Сервіс Груп», позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку суду, спростовують твердження податкового органу щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ліагро Сервіс Груп».
Що стосується висновків контролюючого органу щодо дефектності (відсутність необхідних реквізитів в документах, відсутності постачальника за місцем відвантаження товару) товарно - транспортних накладних, що свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Ліагро Сервіс Груп», суд зазначає, що вказані обставини не є спростуванням реального характеру спірних операцій.
Так, відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до абз.27 п. 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Тобто, товарно - транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення.
Суд зазначає, що факт перевезення будівельних матеріалів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних. Між тим, ТОВ «НБК «БЕСТ» не виступало у якості замовника за договором перевезення, тоді як товарно - транспортна документація призначена для обліку руху товарно - матеріальних цінностей, розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини між перевізником та замовником по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.
За таких обставин, відсутність необхідних реквізитів в товарно - транспортних накладних, поданих до перевірки не може слугувати підставою для позбавлення підприємства на податковий кредит за відповідний період.
Суд також відхиляє доводи контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій у зв'язку із неподанням до перевірки розподільчої відомості з вказаним найменуванням матеріалів (кількість, ціна, загальна вартість), складання якої передбачено п. 3.1 Договору підряду за № 12/16 від 01.12.2016 року; письмового узгодження із Субпідрядником вартості матеріалів, орендної плати за машини та механізми, що передбачено пунктом 5.2 Договору підряду за № 12/16 від 01.12.2016 року.
Так, суд зазначає, що складення розподільчої відомості та письмового узгодження вартості матеріалів хоча і було передбачено умовами Договору підряду за № 12/16 від 01.12.2016 року між позивачем та ТОВ «Ліагро Сервіс Груп», між тим, їх відсутність або не складання не можуть вплинути на формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, оскільки вказані документи не є обов'язковими документами первинного обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Суд також критично ставиться до тверджень відповідача з приводу того, що відсутність розрахунків між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» по господарським операціям, що мали місце в грудні 2016 року, а також ненадання до перевірки актів заліку, журналів-ордерів (картки рахунку) по бухгалтерським рахункам 28 «Товари», 23 «Виробництво», 31 «Рахунки в банках» за відповідні періоди та на дату надання відповіді, впливає на висновки щодо реальності здійснення вказаних операцій, оскільки сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачається зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі у зв'язку з його господарською діяльністю.
Крім того, суд зазначає, що з наданих до суду копій платіжних доручень та виписок банку вбачається, що позивачем сплачено ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» за надані послуги по договору №12/16 від 01.12.2016 року, що також спростовує твердження відповідача щодо не підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» та його контрагентом.
Не може бути прийнято до уваги судом і висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо відсутності звітності контрагента позивача - ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» за період грудень 2016 року (звітність визнана як неподана), а також відсутність факту придбання товарів (послуг) вказаним підприємством, необхідних для ведення господарської діяльності, які також свідчать про нереальність здійснення господарських операцій, оскільки податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником товарів (робіт/послуг) у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету, з фактичним знаходженням підприємства - постачальника за юридичною адресою. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Тобто, податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені законодавством.
Суд також не погоджується із твердженням відповідача з приводу того, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2017 року кримінальне провадження №42017080000000086 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України за фактом створення невстановленими особами з метою покриття незаконної діяльності (надання послуг з мінімізації податкового навантаження та штучного формування схемного податкового кредиту з ПДВ) в ході розслідування якого органами досудового розслідування було встановлено, що ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» здійснюється незаконна діяльність щодо безпідставного формування податкового кредиту підприємствам вигодо набувачам, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій з позивачем, оскільки контролюючим органом не надано доказів того, що розслідування стосується обставин господарських операцій вказаного контрагента з позивачем, а надані первинні документи в сукупності із іншими доказами є достатніми доказами реального виконання ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» господарських операцій.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Отже, спірне податкове повідомлення-рішення від 27.07.2017 року №0000061422 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 184416,25 грн., прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення - рішення від 27.07.2017 року № 0000061422, у зв'язку із чим, воно є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» (код ЄДРПОУ 35004356, м. Нікополь, вул. Першотравнева, 77) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.07.2017 року № 0000061422 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 184 416,25грн. (в тому числі, за основним платежем - 147 533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 883,25 грн.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» (код ЄДРПОУ 35004356, м. Нікополь, вул. Першотравнева, 77) судові витрати у розмірі 2776,24 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят шість грн. 24 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева