ун. № 759/11848/17
пр. № 2/759/1841/18
16 травня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді - П'ятничук І.В.,
за участі секретаря - Медвідчук В.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача Національного банку України - Ходюк О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до ТОВ «Юридична фірма «Покровський, Левківський та партнери», ПАТ АБ «Синтез», Національного банку України
про визнання недійсним договору про передавання в управління непроданих активів, -
Позивач ОСОБА_1 у серпні 2017 р. звернувся до суду з вище зазначеним позовом та просив суд постановити рішення, яким визнати недійсним договір№40-Л про передавання в управління непроданих активів від 31 жовтня 2014 р. укладеного між ПАТ АБ «Синтез» в особі ліквідатора Болдирєва О.О., ТОВ «Юридична фірма «Покровський, Левківський та партнери» та Національним банком України.
В обґрунтування заявлених вимог посилаючись на те, що 05.03.2007 року між ним та АБ «Синтез» укладено кредитний договір. 31.10.2014 року між ПАТ АБ «Синтез» в особі ліквідатора Болдирєва О.О., ТОВ «Юридична фірма «Покровський, Левківський та партнери» та Національним банком України був укладений договір про передавання в управління непроданих активів, вважає, що укладення даного договору порушує його права, оскільки на його думку на момент укладання вказаного договору у ліквідатора закінчились повноваження, банк не мав права укладати договір про передавання в управління непроданих активів з третьою особою стосовно його зобов'язання, оскільки укладання цього договору не передбачено умовами кредитного договору, укладеного між ним та банком, крім того, укладаючи даний договір, було порушено Закон України «Про захист персональних даних», в зв'язку з чим були незаконно поширені без його згоди його персональні дані та інформація про кредитні зобов'язання, просив визнати недійсним зазначений договір.
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Національного банку України проти позову заперечував і просив в позові відмовити вказуючи на обставини викладені в письмових запереченнях до позову.
Представники відповідачів ТОВ «Юридична фірма «Покровський, Левківський та партнери» та ПАТ АБ «Синтез» в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, не направили на адресу суду заперечення на позов, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність представників відповідачів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності дійшов до таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що 05.03.2007 року між АБ «Синтез» та позивачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № KrF-14/07-04 (а.с.12-14).
31.10.2014 року між ПАТ АБ «Синтез» в особі ліквідатора Болдирєва О.О., ТОВ «Юридична фірма «Покровський, Левківський та партнери» та Національним банком України було укладено договір № 40-Л про передавання в управління непроданих активів (а.с.5-8).
Посилання позивача ОСОБА_1 про те, що на момент укладення вказаного договору у ПАТ АБ «Синтез» закінчились повноваження не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Постановою Правління Національного банку України № 479 від 03.11.2010 року було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію з 03.11.2010 року ПАТ АБ «Синтез».
Згідно ч.13 ст. 88 Закону України «Про банки та банківську діяльність» процедура ліквідації банку повинна бути завершена не пізніше трьох років з дня відкликання банківської ліцензії. Також ч.14 ст. 88 вказаного Закону передбачено, що Національний банк України має право продовжити процедуру ліквідації банків на термін до одного року, а системо утворюючих банків - на термін до двох років.
Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України № 428 від 29.10.2013 року процедуру ліквідації ПАТ АБ «Синтез» було продовжено по 04.07.2014 року, а постановою № 400 від 04.07.2014 року до 03.11.2014 року.
Відповідно до ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.
Згідно рішення Комісії Національного Банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем № 455 від 27.10.2014 року, за результатами проведеного конкурсу між Наіональним банком України, ліквідатором ПАТ АБ «Синтез» та ТОВ «Юридична фірма «Покровський, Левківський та партнери» було укладено договір про передавання непроданих активів № 40-Л від 31.10.2014 року, при цьому дані про заборгованість позивача ОСОБА_1 було включено до переліку непроданих активів ПАТ «АБ «Синтез», як додаток до вказаного договору (а.с.9-11).
Відповідно до ст. 1 Закону України Про банки та банківську діяльність» визначено структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків, а тому посилання позивача ОСОБА_1, що укладення договору № 40-Л від 31.10.2014 року «Про передавання в управління непроданих активів» не передбачено умовами його кредитного договору і було порушено його права, оскільки з ним не узгоджено перехід права вимоги від одного кредитора до іншого, не ґрунтуються на законі.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи встановлені судом обставини в сукупності досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду жодних належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.10, 43,60, 76, 77, 80, 81, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 203, 204, 207, 215 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Юридична фірма «Покровський, Левківський та партнери», ПАТ АБ «Синтез», Національного банку України про визнання недійсним договору про передавання в управління непроданих активів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Суддя І.В.П'ятничук