Справа № 761/38056/15-ц
Провадження № 2/761/2853/2016
03 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гуменюк А.І.
при секретарі Савенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про захист прав споживачів, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач), в особі свого представника, 16 грудня 2015 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» (далі - Відповідач) про захист прав споживачів.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 23 квітня 2003 року між ним та Відповідачем було укладено Угоду № 218244 (далі - Угода), згідно якої Відповідач повинен був надати Позивачеві систему послуг, спрямованих на придбання автомобіля. Позивач зазначив, що вчасно та у повному обсязі сплатив Відповідачу щомісячні внески з урахуванням первісного внеску на загальну суму 106 260 грн. 96 коп., що підтверджується квитанцією від 07 квітня 2015 року. Однак, згідно повідомлення вих. 218244/п/в від 05 жовтня 2015 року, відправленого Відповідачем, Позивачеві нарахована заборгованість на суму 17 579 грн. 58 коп., обґрунтовуючи це тим, що сума заборгованості може бути змінена у разі зміни ціни автомобіля. Позивач не погоджується з такою позицією Відповідача та, посилаючись на статтю 19 Закону України «Про захист прав споживачів», вважає, що Відповідач здійснює нечесну підприємницьку діяльність, чим завдано Позивачеві моральну шкоду, яку він оцінює в 5 000 грн. 00 коп. Просив суд ухвалити судове рішення, яким визнати дії Відповідача по нарахуванню заборгованості протиправними, визнати нараховану заборгованість по внесенню авансових платежів за Угодою такою, що суперечить вимогам статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», стягнути з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. 00 коп., а також відшкодувати витрати, пов'язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп.
У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю.
Представник Відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав суду пояснення та заперечення проти позовних вимог, стверджуючи, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Угода діюча між Позивачем та Відповідачем укладена в рамках створеної Відповідачем в Україні системи надання послуг з продажу автомобілів Автоплан, яка встановлює відповідні механізми, що забезпечують придбання кожним із учасників автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років. Зазначив, що Угода в розрізі статті 6 Цивільного кодексу України є джерелом права та її умови є чинними, які сторони зобов'язані дотримуватись. Крім того, зауважив, що хибним є посилання Позивача на статтю 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки в діяльності Відповідача відсутні ознаки пірамідальних схем, що передбачено вищезазначеною статтею. Зауважив, що постановою Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-98цс14 встановлено відсутність в аналогічних угодах порушень норм статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, представник Відповідача зауважив на тому, що Позивачем не обґрунтовано позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди. Вважає позов в цілому безпідставним та необґрунтованим.
Суд, заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, дослідивши та оцінивши в сукупності надані сторонами докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи зі змісту, статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
За змістом частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що 23 вересня 2003 року між Закритим акціонерним товариством «АІСЕ Україна», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «АІСЕ України», та ОСОБА_1 було укладено Угоду № 218244 з Додатками № 1 та № 2, а також додатковими угодами до неї (а.с. 15-26).
Згідно із статтею 1 Угоди її предметом є надання Учаснику системи послуг, спрямованих на придбання автомобіля, зазначеного в Додатку № 1 до Угоди, через систему Автоплан, організовану Фірмою. Опис діяльності системи Автоплан відображено у Правилах діяльності Автоплану (Додаток № 2 до Угоди) (а.с. 16).
Судом встановлено, що Позивач сплатив щомісячні внески на рахунок Відповідача в розмірі 106 260 грн. 96 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач надіслав на ім'я Позивача повідомлення вих. 218244/п/в від 05 жовтня 2015 року, нарахування Позивачу заборгованості на суму 17 579 грн. 58 коп., у зв'язку зі зміною ціни автомобіля (а.с. 11).
Позивач, не погоджуючись із такими діями Відповідача, просить суд визнати дії останнього протиправними, а нараховану заборгованість - такою, що суперечить статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд критично оцінює та не приймає позицію Позивача, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що поставивши підпис на Угоді Позивач погодився на всі умови, запропоновані Відповідачем щодо механізму дії Угоди та отриманням автомобіля, а також погодився вступити в договірні правовідносини з ПрАТ «АІСЕ Україна» саме з тих підстав, що визначені Угодою.
Крім того, судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що Позивач протягом тривалого часу після укладення Угоди виконував зобов'язання, що передбачені нею, не порушуючи питання про застосування до діяльності ПрАТ «АІСЕ Україна» статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
За змістом частини 1, пункту 7 частини 3, частини 6 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 3607 Цивільного процесуального кодексу України, Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу № 6-98цс14, у постанові від 03 вересня 2014 року прийшла до висновку, що діяльність ЗАТ «АІСЕ Україна» за аналогічною угодою не є «пірамідальною схемою» у зв'язку із відсутністю в діяльності товариства головних ознак пірамідальної схеми - безтоварності та отримання компенсації одним учасником за рахунок інших учасників, оскільки за програмою придбання товарів у групах товар придбавають усі учасники за рахунок об'єднання грошових внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками цієї програми є тільки в часі одержання товару кожним із них, за умови виконання учасником своїх зобов'язань.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи цивільно-правовий принци свободи договору, суд приходить до висновку, що Позивач не був позбавлений можливості обрати інші умови придбання автомобіля та не укладати правочин, умови якого є завідомо несправедливими для однієї із сторін. Угоду укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних її умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов Угоди та в подальшому виконував її умови.
Таким чином, позов в цілому є безпідставним, необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, на підставі статей 202, 526, 626, 627, 629, 638 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про захист прав споживачів - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.