Справа № 623/435/17-ц
2-3964/18
30 травня 2018 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Букіної О.М.
при секретарі Кривулько С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» про визнання недійсним договору та стягнення коштів,
22.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Авто лайф» про визнання недійсним договору та стягнення коштів.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 26.10.2016 уклав з ТОВ «Лізингова компанія «Авто лайф» Договір №1670 фінансового лізингу, згідно якого ТОВ «Лізингова компанія «Авто лайф» мав поставити ОСОБА_1 трактор МТЗ-892 Белорус-2013 за ціною 475000,00 грн.
На виконання вказаного договору, позивачем було здійснено авансовий платіж у розмірі 48 000,00 грн..
Разом з тим, позивач посилається, що в листопаді 2016 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання взятих зобов'язань та про розірвання укладеного договору з можливістю повернення сплачених коштів, згідно умов договору.
Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду сплачені кошти в розмірі 48 000,00 грн. відповідачем повернуті не були, що змусило позивача звернутися до суду за захистом порушених прав.
Вважає, що відповідач здійснює свою господарську діяльність в супереч закону, оскільки укладений договір не відповідає вимог ст.203 ЦК України.
Просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір фінансового лізингу №1670 від 26.10.2016 та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» на його користь 48 000,00 грн.
У судове засіданні позивач та відповідач не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника позивача надійшло клопотання про слухання справи у відсутності позивача та його представника , позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки суд до відома не поставив.
Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін за наявними у справі доказами.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07.04.2017 вказану справу передано за підсудністю до Солом'янського районного суду м.Києва.
25.04.2017 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 26.10.2016 між ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» до ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № 1670, за умовами якого предметом фінансового лізингу є транспортний засіб трактор Беларус-82.1, вартість якого згідно з п. 8.2. договору становить 18339,77 доларів США, що на дату укладення договору в гривневому еквіваленті становить 475 000, 00 грн. (а.с. 6-12).
Згідно з п.1.3. договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувача на термін та на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства.
Пунктом 1.7. договору передбачено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом терміну, який становить не більше 30 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію угоди, авансового платежу, комісії за передачу предмету лізингу, у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу, викладених у п.9.5 ст.9 даного Договору. Термін передачі лізингоодержувачеві в користування предмета лізингу може бути збільшено з причин, незалежних від лізингодавця (включаючи випадки затримки поставки продавцем/постачальником транспортного засобу), причому лізингодавець бере на себе зобов'язання письмово або в телефонному режимі повідомити лізингоодержувача про причини та приблизні терміни затримки (у випадках затримки поставки транспортного засобу продавцем/постачальником - після отримання від нього відповідної інформації) при цьому лізингоодержувач погоджується про зміну термінів передачі предмета лізингу в користування без укладення додаткових угод до даного договору.
У п. 4.1. договору сторони погодили, що лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 30 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: - комісії за організацію угоди; - авансового платежу; - комісії за передачу предмета лізингу; - у разі наявності, різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах у п. 9.4. ст. 9 даного договору,
Згідно з п. 9.6. договору кошти, які сплачуються лізингоодержувачем до моменту отримання предмету лізингу, незалежно від їх призначення, яке вказується у квитанції, зараховується за даним договором у наступному порядку: - комісія за організацію угоди; - авансовий платіж; - комісія за передачу предмета лізингу; - у разі наявності, різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах у п. 9.4. ст. 9 даного договору, або різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5. ст. 9 даного договору.
26.10.2016 позивачем сплачено на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» 48000 гривень згідно з договором фінансового лізингу № 1670 від 26 жовтня 2016 (а.с. 13).
Як вбачається з позову, у листопаді уповноважений представник відповідача повідомив позивача про неможливість поставити на виконання вказаного вище Договору предмет лізингу з одночасним повідомленням про необхідність розірвання договору № 1670 та повернення сплачених коштів згідно умов Договору.
Відповідно до п. 3.4.3. договору лізингоодержувач має право відмовитись або розірвати договір у передбачених даним договором або чинним законодавством випадках.
Відповідно до п.3.2.6 Договору лізингодавець має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем умов даного Договору.
Пунктом 12.1. договору передбачено, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7. та п. 4.1. та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60 % від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40 % лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію угоди в такому випадку не повертається.
Разом з цим вбачається, що умови даного Договору не містять порядку про порядок розірвання даного Договору та повернення сплачених коштів з боку лізингодавця, внаслідок неможливості надання предмету лізингу .
Звертаючись в суд з позовом про визнання недійсним спірного договору та стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» сплачених коштів, позивач посилається на порушення загальних вимог чинного законодавства при його укладанні.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 2 ст. 806 ЦК України визначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг»».
Також, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Разом з тим, договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.
За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.
Частинами першою та третьою ст. 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.
За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з ч. 2 ст. 799 ЦК України договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Згідно зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Судом встановлено, що договір фінансового лізингу № 1670 від 26.10.2016 у, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф», нотаріально посвідчено не було, тому в силу закону він є нікчемним та недійсним.
Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Суд приходить до висновку про те, що згідно ч. 4 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 220 ЦК України договір є недійсним, оскільки він укладений з недотриманням форми укладення правочину.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі за № 6-2766цс15 .
Підсумовуючи викладене, суд, враховуючи недотримання встановленої законом нотаріальної форми для його укладення та порушення нормами договору фінансового лізингу вимог ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», приходить до висновку, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф», договір фінансового лізингу є недійсним.
Правові наслідки недійсності договору передбачені ст.216 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Оскільки позивачем на виконання договору фінансового лізингу було сплачено 48000,00 грн., то суд приходить до висновку, що сплачені відповідачу кошти повинні бути повернуті позивачу.
За таких обставин, з ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 48 000,00 грн. сплачених грошових коштів.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також 640 гривень судового збору.
Керуючись статтями 184, 203, 215, 216, 220, 760, 799, 806, 807, 808 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст . 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», статтями 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 280-289 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» про визнання недійсним договору та стягнення коштів, задовольнити.
Визнати договір фінансового лізингу № 1670 від 26 жовтня 2016 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» недійсним.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» (03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17, код ЄДРПОУ 40352937) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків :НОМЕР_1) 48 000,00 гривень сплачених грошових коштів та 640 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: