29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"01" червня 2018 р. Справа № 924/1003/17
Господарський суд Хмельницької області у складі колегії під головуванням судді Гладія С. В., суддів Мухи М.Є., Смаровоза М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області
до приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області
за участю військової прокуратури Чернівецького гарнізону, м. Чернівці
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державний концерн "Укроборонпром" м. Київ
про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) №01-371/1 від 20.07.2010р.
Представники сторін:
від позивача: Паляниченко С.С. - за дорученням від 29.12.2017р.
від відповідача: Костюкович Д.К. - за довіреність № 06/10 від 06.10.2016р.
від прокуратури: Бабій В.В. - прокурор військової прокуратури
від третьої особи: не з'явився
Рішення ухвалюється 01.06.2018р., оскільки в судовому засіданні 23.05.2018р. оголошувалась перерва.
В судовому засіданні 01.06.2018р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 185, 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою згідно якої просить визнати недійсним договір про надання послуг (виконання робіт) №01-371/1 від 20.07.2010р., укладеного між державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" та приватним виробничо-комерційним підприємством "Механік". В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач є підприємством державного сектору економіки, якому держава надала майно в господарське відання. У той же час, надане ДП "НТК "ЗТМ" майно залишається у власності держави. Відповідно до ст. ст. 190, 192 Цивільного кодексу України гроші є майном, а тому концерну надано Верховною Радою України та делеговано Кабінетом Міністрів України владні повноваження в тому числі і щодо управління грошовими коштами позивача. На сьогодні повноваження держави щодо володіння, користування та розпорядження майном держави в оборонно-промисловому комплексі здійснює державний концерн "Укроборонпром". Укладенням договору порушено права та інтереси концерну як уповноваженого суб'єкта, який виконує функції власника (держави) щодо об'єктів державної власності в оборонно-промисловому комплексі, до яких відноситься майно ДП „НТК" "ЗТМ", стверджує позивач. Зазначає, що 20.07.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір щодо надання послуг з виготовлення деталей, оснащення, різального та вимірювального інструменту, ремонту устаткування. Вказує, що згідно із відомостями з Єдиного ліцензійного реєстру України та Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманими позивачем, відповідач на момент укладення оспорюваного договору та надання послуг за ним не мав ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї та не здійснював означений вид діяльності, виходячи із положень ст.ст. 92, 203, 215, 227 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, право на укладення договору відповідач не мав, а тому оскаржуваний договір має бути визнаний судом недійсним. Зазначає, що оспорюваний договір суперечить інтересам держави, оскільки постачання неякісних вузлів та деталей до зброї, створює не лише загрозу для виконання контрактів, укладених позивачем, але й безпосередньо впливає на рівень обороноздатності держави в умовах зовнішньої агресії. Крім того, позивачем вказано, що оспорюваний договір був укладений без погодження з державним концерном "Укроборонпром" всупереч вимогам наказу концерну від 13 лютого 2012р. № 38. Таким чином, директор позивача у зв'язку із попереднім не погодженням із концерном укладення договору, не мав достатнього обсягу дієздатності на укладення спірного договору.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважаючи їх правомірними та обґрунтованими наявними в матеріалах справи доказами.
Представник відповідача в судовому засіданні а також у відзиві на позовну заяву заперечує щодо задоволення позовних вимог. При цьому вказує, що на дату укладення спірного договору - 20.07.2010р. не існувало ні Концерну, ні наказу від 13.02.2012р. згідно якого передбачено необхідність погодження підприємствами - учасниками концерну господарських договорів із концерном. Зазначає, що згідно п.72 ч.1 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (в редакції чинній на дату укладення спірного договору) ліцензуванню підлягає саме розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї та боєприпасів до неї. Водночас, умовами спірного договору не передбачено виконання відповідачем вищевказаних послуг, у зв'язку із чим відповідачу ліцензія не потрібна. Разом з тим, відповідач вказує про істотний пропуск позивачем встановленого законом строк позовної давності, який сплив 20.07.2013р. та просить його застосувати у даній справі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, в письмових поясненнях щодо позову вказує, що відповідач не мав дозволу МВС на проведення робіт за спірним договором. Як вбачається із протоколів погодження договірної ціни та актів здачі - прийняття робіт, на виконання умов договору відповідачем були виконанні операції по виготовленню деталей, частина з яких є складовими військової зброї, зокрема: казенник, бойок, заскочка затвору, штовхач, затильник, затвор, екстрактор лівий і правий та ін. Частина деталей була використана в якості складових частин при конструюванні автоматичних гармат. Отже, відповідачу для здійснення такого виду діяльності необхідно було отримати дозвіл МВС, який на час укладення спірного договору відповідачем наданий не був. Щодо спливу строку позовної давності, то представник третьої особи зазначає наступне. Зміст ч.1 ст. 261 ЦК України вказує на те, що початок перебігу строку позовної давності не може ставитися в залежність від дати укладення оспорюваного правочину. ДП „ЗТМ" не могло знати про відсутність у відповідача необхідної ліцензії. У той же час, позивач звертався до відповідних установ з метою з'ясування наявності такої ліцензії і лише 18.09.2013р. з листа Мінекономрозвитку дізнався про її відсутність.
Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011р. № 993 затверджено Статут Державного концерну "Укроборонпром", учасником якого, серед інших, є Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки".
Згідно із п. 14 Статуту учасники Концерну мають право самостійно від свого імені укладати договори з іншими учасниками, Концерном, а також з іншими підприємствами, установами та організаціями. Відповідно до пп.3 п. 15 Статуту учасники Концерну зобов'язані сплачувати внески в порядку та розмірах, визначених генеральним директором Концерну.
Наказом Державного концерну "Укроборонпром" №53 від 16.02.2012р. затверджено статут державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (нова редакція).
Відповідно до п. 1 Статуту Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", державне підприємство є державним комерційним підприємством, заснованим відповідно до наказу №262 від 15.08.1996р. Міністерства машинобудування, військово - промислового комплексу та конверсії України. Згідно із п. 2 Статуту регулювання, контроль та координація діяльності Підприємства здійснюється Державним концерном "Укроборонпром" (далі Концерн) як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.
У відповідності до п. 6 та п. 7 Статуту підприємство створено з метою: отримання прибутку за рахунок виробничої та підприємницької діяльності. Предмет діяльності підприємства, серед іншого виробництво зброї та боєприпасів.
Згідно з п. п. 14, 15 Статуту майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, виробничі і невиробничі активи, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном.
Пунктом 28 Статуту передбачено, що підприємство має право самостійно від свого імені укладати договори з іншими підприємствами, установами та організаціями; за погодженням з концерном підприємство має право укладати договори про спільну діяльність, згідно з якими використовується нерухоме майно, що перебуває в господарському віданні; укладати договори оренди державного майна (п. 29 Статуту).
Відповідно до п. 31 Статуту Концерн в межах своєї компетенції видає акти (накази, розпорядження, доручення тощо) та затверджує положення (порядки), що є обов'язковими для виконання Підприємством.
Директор підприємства, серед іншого діє без довіреності від імені підприємства, представляє його інтереси у відносинах з підприємствами, установами, організаціями; укладає договори (п. 33 Статуту).
ДК "Укроборонпром" було видано наказ від 13.02.2012р. № 38 "Про забезпечення контролю договірної діяльності підприємств-учасників Держаного концерну "Укроборонпром", відповідно до якого вирішено, зокрема: керівникам підприємств-учасників концерну "Укроборонпром": надати в термін до 20 лютого 2013р. інформаційні дані в електронному вигляді по підприємству станом на 01.02.2012р. по формі згідно додатку № 1; забезпечити постійне надання інформаційних даних по формі згідно додатку № 1 до 05 числа місяця наступного за звітнім; надати в термін до 1 березня 2012р. або за окремим рішенням у визначений в ньому строк до Держаного концерну "Укроборонпром" копії укладених договорів, які забезпечують виробничу діяльність; забезпечити з 14 лютого 2012р. попереднє погодження проекту нових договорів з Державним концерном "Укроборонпром".
20.07.2010р. між ДП "Науково-технічний комплекс" "Завод точної механіки" (далі - замовник) в особі в. о. директора Крочака Ярослава Адамовича та приватним виробничо - комерційним підприємством "Механік" (далі - виконавець) в особі директора Ратнікова Павла Сергійовича було укладено договір про надання послуг (виконання робіт) № 01-371/1, згідно п.1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з виготовлення деталей, оснащення, різального та вимірювального інструменту, ремонту устаткування, в порядку та на умовах визначеним цим договором.
Згідно з п.1.2 договору конкретні роботи в рамках даного договору та розрахунки по них оформляються окремими додатковими угодами чи шляхом обміну листами-заявками, які є невід'ємною частиною цього договору, з рахунками на оплату.
Відповідно до п. 2.1. договору, згідно з цим договором, виконавець надає замовнику наступні послуги: 2.1.1. Виготовлення деталей та вузлів; 2.1.2. Розробка та виготовлення технологічного оснащення; 2.1.3. Розробка та виготовлення спеціального інструменту; 2.1.4. Надання, при можливості, комплектуючих деталей для ремонту устаткування; 2.1.5. Ремонт та модернізацію технологічного устаткування; 2.1.6. Ремонт технологічного обладнання, транспортні послуги (кран, екскаватор); 2.1.7. Розробки програмного забезпечення; 2.1.8 та інші.
У п. 3.1 договору сторони передбачили, що вартість послуг (робіт) визначається сторонами на підставі взаємопогоджуваних протоколів, які є невід'ємною частиною даного договору, за кожною додатковою угодою. Сторони роблять розрахунки за даним договором по факту наданих послуг (виконаних робіт) згідно акту про надані послуги (виконані роботи).
Відповідно до п.п. 9.1, 9.5 договору термін дії даного договору визначається з моменту його підписання і закінчується 31.12.2013р., дія договору може бути продовжена по взаємному погодженню сторін.
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
На виконання умов договору між сторонами підписувались протоколи погодження договірної ціни, протоколи розбіжностей до протоколів договірної ціни та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Листом №06-405 від 10.04.2015р. ДП „НТК" „ЗТМ" звернулось до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з проханням надати інформацію про наявність у приватного виробничого - комерційного підприємства „Механік" ліцензії на розроблення, виготовлення, реалізацію, ремонт, модернізацію та утилізацію військової зброї.
Листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України було повідомлено ДП „НТК" „ЗТМ" про те, що 03.09.2013р. приватному виробничо - комерційному підприємству „Механік" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виготовлення, реалізації, ремонту і модернізації військової зброї в частині деталей та вузлів до артилерійської зброї (серія АВ №597977, рішення про видачу ліцензії від 30.08.2013р. №1051), строк ліцензії необмежений. Крім того, вказано про відсутність інформації щодо наявності у підприємства ліцензії в період з 20.07.2010р. до 30.08.2013р.
Позивач в обґрунтування позовних вимог подав в матеріали справи комплекти документів на технологічний процес (зборки) механічної обробки деталей (акти затверджені головним технологом та начальником технічного відділу державного підприємства „Завод точної механіки").
Крім того, матеріали справи містять посадову інструкцію начальника конструкторсько-технологічного відділу, затверджену в.о. директора ДП „НТК" „ЗТМ", наказ державного підприємства від 01.02.2016р. про переведення Рудюка В.М. на посаду начальника вищевказаного відділу, посадову інструкцію заступника голови інженера державного підприємства „НТК" „ЗТМ" від 23.01.2017р., затверджену директором ДП, витяги з наказів підприємства від 10.01.2017р. та від 01.02.2016р., дипломи та заяву відповідача адресовану Управлінню СБУ у Хмельницькій області від 23.02.2018р.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як передбачено ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Позивач звертаючись до суду із даним позовом просить визнати недійсним договір про надання послуг (виконання робіт) №01-371/1, укладений 20.07.2010р. між державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" та приватним виробничо-комерційним підприємством "Механік".
При цьому, однією з підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, позивачем вказано те, що ДК "Укроборонпром", який є контролюючим органом ДП "НТК "Завод точної механіки", не надавав згоди позивачеві на укладення оспорюваного договору.
Як передбачено статтею 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Крім того, частиною 1 ст. 134 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Також, згідно зі ст. 2 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" до об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належать: майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну "Укроборонпром"; майно, передане в установленому порядку Державному концерну "Укроборонпром"; пакети акцій, що належать державі в статутних капіталах акціонерних товариств, що провадять діяльність в оборонно-промисловому комплексі, та передані в установленому порядку в управління Державного концерну "Укроборонпром". Статтею 3 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" встановлено, що суб'єкти управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України; Державний концерн "Укроборонпром".
Відповідно до п. 12 ст. 7 вказаного Закону, у процесі управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Концерн здійснює регулювання, контроль та координацію діяльності учасників Концерну; створює підприємства, спільні підприємства та інші юридичні особи, засновані на державній власності в оборонно-промисловому комплексі, приймає рішення щодо їх реорганізації та ліквідації; затверджує статути (положення) учасників Концерну та нормативні документи щодо внесення змін до них, здійснює контроль за дотриманням їх вимог; призначає на посаду та звільняє з посади керівників учасників Концерну, укладає і розриває з ними контракти та здійснює контроль за їх виконанням; розробляє стратегію розвитку Концерну та його учасників; затверджує річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) учасників Концерну та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку; проводить моніторинг фінансової діяльності учасників Концерну; надає згоду на відчуження та списання об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі учасників Концерну; здійснює управління корпоративними правами держави стосовно пакетів акцій, що належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств та передані в управління Концерну; ініціює проведення корпоратизації учасників Концерну; приймає рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації учасників Концерну; погоджує укладення учасниками Концерну договорів про спільну діяльність, згідно з якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні; забезпечує проведення щорічних аудиторських перевірок діяльності учасників Концерну; здійснює контроль за діяльністю учасників Концерну; веде облік об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну, здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; бере згідно із законодавством участь у підготовці міжнародних договорів України щодо об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну; забезпечує приведення у відповідність із законодавством установчих та інших нормативних документів учасників Концерну; виявляє державне майно, яке тимчасово не використовується Концерном та його учасниками, та вносить пропозиції щодо його подальшого використання; забезпечує в установленому законодавством порядку відрахування учасниками Концерну до Державного бюджету України частини прибутку (доходу); забезпечує надання розпоряднику Єдиного реєстру об'єктів державної власності інформації про наявність і поточний стан майна об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну, та зміну його стану; забезпечує в установленому порядку проведення інвентаризації майна Концерну та його учасників; забезпечує: проведення екологічного аудиту учасників Концерну; збереження установчих документів, наказів та протоколів засідань відповідних виконавчих органів Концерну та його учасників; оформлення прав на земельні ділянки (у разі відсутності необхідних документів) та уточнення меж земельних ділянок учасників Концерну; здійснює щодо учасників Концерну уточнення складу виробничих потужностей мобілізаційного призначення та обсягів запасів мобілізаційного резерву з урахуванням доцільності їх подальшого збереження.
Як встановлено судом, відповідно до п. 1 Статуту Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", затвердженого наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 16.02.2012р. №53, підприємство є державним комерційним підприємством. Згідно з п. 2 Статуту регулювання, контроль та координація діяльності Підприємства здійснюється Державним концерном "Укроборонпром" (далі Концерн) як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Згідно з п. п. 14, 15 Статуту майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, виробничі і невиробничі активи, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Майно Підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном.
Відповідно до п. 31 Статуту Концерн в межах своєї компетенції видає акти (накази, розпорядження, доручення тощо) та затверджує положення (порядки), що є обов'язковими для виконання Підприємством. Директор підприємства, серед іншого діє без довіреності від імені підприємства, представляє його інтереси у відносинах з підприємствами, установами, організаціями; укладає договори (п. 33 Статуту).
Також судом з'ясовано, що ДК "Укроборонпром" було видано наказ від 13.02.2012р. № 38 "Про забезпечення контролю договірної діяльності підприємств-учасників Держаного концерну "Укроборонпром", відповідно до якого вирішено, зокрема, керівникам підприємств-учасників концерну "Укроборонпром" забезпечити з 14 лютого 2012р. попереднє погодження проекту нових договорів з Державним концерном "Укроборонпром".
Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Пунктом 28 Статуту ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" передбачено, що Підприємство має право самостійно від свого імені укладати договори з іншими підприємствами, установами та організаціями; за погодженням з концерном підприємство має право укладати договори про спільну діяльність, згідно з якими використовується нерухоме майно, що перебуває в господарському віданні; укладати договори оренди державного майна (п. 29 Статуту).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на час укладення спірного договору жодних обмежень щодо права позивача на укладення із відповідачем оскаржуваного договору статут позивача не передбачав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того, судом враховується, що наказ концерну від 13 лютого 2012р. № 38, на який позивач посилається як на підставу обмеження повноважень директора ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на укладення спірного договору, був виданий 13.02.2012р., а спірний договір укладено між сторонами 20.07.2010р.
Крім того, підставою для визнання недійсним оспорюваного договору, позивачем також вказано, що оспорюваний договір укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, оскільки укладення договору відповідачем, який не здійснює діяльності з виробництва складових частин, вузлів і деталей до військової зброї, без наявності відповідної ліцензії, посягає на інтереси та заподіює істотну шкоду обороноздатності держави, зазначаючи при цьому, що постачання неякісних вузлів та деталей до означеної зброї створює не лише загрозу для виконання контрактів, укладених позивачем, але й безпосередньо впливає на рівень обороноздатності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Водночас, необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави (частина перша статті 207 ГК України), є наявність умислу щодо досягнення мети, що суперечила би інтересам держави, як і умислу щодо настання відповідних наслідків. Однак, позивачем не доведено, що при укладенні оспорюваного договору відповідач мав умисел на досягнення тієї чи іншої конкретно визначеної мети, що суперечила би інтересам держави. Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів щодо постачання відповідачем неякісних вузлів та деталей до військової зброї.
Також при вирішенні спору судом звертається увага на те, що відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частинами 1-3 ст. 14 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) визначено, що ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу.
Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.
Відповідно до п. 72-1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності як розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї.
Згідно з п.2 "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері розробленні, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006р. № 682 (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору), військова зброя - технічні пристрої та засоби, якими оснащуються Збройні Сили, інші військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи для забезпечення їх бойової та повсякденної діяльності і які призначені для безпосереднього або із застосуванням боєприпасів ураження живої сили противника, знищення його військової техніки та руйнування укріплень і споруд.
Зі змісту протоколів погодження договірної ціни, що є додатками до спірного договору вбачається, що на виконання умов договору про надання послуг (виконання робіт) від 20.07.2010р. відповідачем виконувались роботи по виготовленню деталей, які є складовими військової зброї, зокрема: казенник, штовхач, перемикач, заскочка затвору, затвор, затильник, вісь відбивача тощо. При цьому, зі зміст долучених до матеріалів справи актів (комплектів документів на технологічний процес механічної обробки), вбачається, що вищевказані деталі були використані як складові частини при конструюванні (складанні) військової зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Як з'ясовано судом, листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України було повідомлено ДП „НТК" „ЗТМ" про те, що 03.09.2013р. приватному виробничо - комерційному підприємству „Механік" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виготовлення, реалізації, ремонту і модернізації військової зброї в частині деталей та вузлів до артилерійської зброї (серія АВ №597977, рішення про видачу ліцензії від 30.08.2013р. №1051), строк ліцензії необмежений.
Крім того, у вищевказаному листі вказано про відсутність інформації щодо наявності у підприємства ліцензії в період з 20.07.2010р. до 30.08.2013р.
Таким чином, вищенаведеним засвідчується правомірність та обґрунтованість тверджень позивача про те, що відповідач не мав права на укладення оспорюваного договору у зв'язку із відсутністю в нього ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї.
Разом із тим, судом враховується, що відповідач у відзиві на позов, серед іншого, заявляє про застосування судом у даному спорі позовної давності, зазначаючи, що це є безумовною підставою для відмови позивачу в позові у повному обсязі.
Згідно зі ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частинами 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З огляду на зміст вищенаведених положень закону, а також зважаючи на те, що предметом позову у даній справі є позовна вимога про визнання недійсним договору, перебіг позовної давності у спірних правовідносинах починається від дня, коли державне підприємство "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" могло довідатися про обставини, що є підставою для визнання договору недійсним.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, однією з підстав для визнання договору недійсним позивачем зазначено те, що відповідач не мав права на укладення оспорюваного договору у зв'язку із відсутністю у нього ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї.
Як досліджено судом, на підставі Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" було визначено обов'язковість ліцензування таких видів господарської діяльності як розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї.
Водночас, відповідно до п. 7-1 "Порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000р. № 1658, інформація, що міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та реєстрах, є відкритою. На офіційних веб-сайтах органів ліцензування та Держкомпідприємництва розміщується інформація, що міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та реєстрах, а саме: відомості про орган ліцензування (найменування, адреса); відомості про суб'єкта господарювання (найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця); відомості про ліцензію (номер ліцензії, строк дії, вид господарської діяльності).
Враховуючи викладене, державне підприємство "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" 20.07.2010р. під час укладення договору про надання послуг (виконання робіт) № 01-371/1 мало можливість довідатись про відсутність у відповідача ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї. Відтак, перебіг строку позовної давності, у межах якого державне підприємство "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" могло звернутися до суду з позовною вимогою про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) № 01/371/1 (з підстав, пов'язаних з відсутністю ліцензії), почався з 20.07.2010р.
Однак, незважаючи на те, що позивач міг безперешкодно отримати інформацію про відсутність у відповідача ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї шляхом отримання відповідних відомостей як безпосередньо з Єдиного ліцензійного реєстру, так і шляхом звернення до свого контрагента чи до органу ліцензування протягом трьох років (починаючи з 20.07.2010р.), він не вчинив відповідних дій, що свідчить про пропущення позивачем установленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) № 01-371/1 від 20.07.2010р. на підставі того, що відповідач не мав права на укладення оспорюваного договору у зв'язку із відсутністю в нього ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи встановлені судом факти, наявність поданої відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України заяви відповідача про застосування строку позовної давності, вимога позивача про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) № 01-371/1 від 20.07.2010р. (на підставі того, що відповідач не мав права на укладення оспорюваного договору у зв'язку із відсутністю в нього ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї) не підлягає задоволенню з огляду на сплив позовної давності.
Доводи позивача та третьої особи щодо початку перебігу строку позовної давності з 18.09.2013р. (з моменту отримання листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України) спростовуються вищевикладеним.
Крім того, при прийнятті рішення судом відзначається, що не підлягає задоволенню заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимоги про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) № 01-371/1 від 20.07.2010р. в частині інших наведених позивачем підстав (за винятком підстав, пов'язаних з відсутністю ліцензії) з огляду на наступне.
Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В свою чергу, можливість захисту цивільного права або інтересу породжується лише його порушенням. Зважаючи на те, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем (в частині вимоги про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) № 01-371/1 від 20.07.2010р. з усіх інших підстав (за винятком підстав, пов'язаних з відсутністю ліцензії), у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності в означеній частині суд відмовляє.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, тому у позові слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області до приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області за участю військової прокуратури Чернівецького гарнізону, м. Чернівці за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державний концерн "Укроборонпром" м. Київ про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) №01-371/1 від 20.07.2010р. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 11.06.2018р.
Головуючий суддя С.В. Гладій
Суддя М.Є. Муха
Суддя М.В. Смаровоз
Віддрук. 5 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,(32313, м. Кам'янець - Подільський, вул. Годованця, 28),(реком. з повід.)
3 - відповідачу (м. Кам'янець - Подільський, просп. Грушевськгого,2, корп. 9)(реком. з повід.)
4- прокуратуру ( 58022, м. Чернівці, вул. Аксенина,2а)(реком. з повід.)
5- третій особі - Державному концерну "Укроборонпром" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36)(реком. з повід.)