ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
07 червня 2018 року Справа № 913/138/18
Провадження №1/913/138/18
За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровської області
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 4734601 грн. 68 коп.
Суддя Зюбанова Н.М.
Секретар судового засідання - Романенко Т.М.
В засіданні брали участь:
від позивача - Красницька-Келембет А.С., представник за довіреністю № 133 від 09.10.2017; від відповідача - представник не прибув;
Суть спору: про стягнення 4734601 грн. 68 коп. боргу, який виник при розрахунках за договором від 20.12.2011 № 11-2196-01-015/1572 на поставку продукції.
Так, в обґрунтування вказаних позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем п. 4.2 договору № 11-2196-01-015/1572 від 20.12.2011, за умовами якого розрахунки за продукцію, що відвантажується, здійснюються по факту поставки протягом 10 банківських днів від дати відвантаження, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не обумовлено в специфікаціях до даного договору.
Як зазначає позивач, відповідач повинен був сплатити вартість поставленої продукції за згідно рахунків № 18905/0 від 25.12.2016 на суму 10532174 грн. 45 коп., № 18919/0 від 26.12.2016 на суму 3740448 грн. 46 коп., № 18920/0 від 27.12.2016 на суму 3970666 грн. 10 коп. Оскільки оплату за поставлену продукцію відповідач в повному обсязі не здійснив, утворилась заборгованість у сумі 4734601 грн. 68 коп. та позивач звернувся до суду.
У відзиві на позовну заяву за листом від 06.04.2018 відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що за повідомленням позивача від 15.02.2018 № 01/115 відбулось зарахування однорідних зустрічних вимог, які виникли на підставі договорів від 01.12.2011 № 12-0015-01 та від 01.10.2013 № 13-2226-02/АМК-2045-20133-ПСТ з настанням строку виконання грошових зобов'язань, однорідного та зустрічного характеру.
Як свідчать матеріали справи, 16.04.2018 від позивача на адресу суду надійшла заява про зміну підстав позову, з якої вбачається, що такими він вважає наступні:
- 25.12.2016 на виконання умов договору від 20.12.2011 № 11-2196-01-015/1572 позивач поставив відповідачу ферросиликомарганець кількістю 253,50 тонн на загальну суму 10532174 грн. 45 коп., що підтверджується актом приймання-передачі продукції № 158/3 від 25.12.2016 та виставлено рахунок на оплату № 18905/0 на суму 10532174 грн. 45 коп.
- відповідно до акту прийому-передачі № 66 від 26.12.2016 позивач поставив відповідачу паливо дизельне у кількості 32,865 тон, за рахунком № 18919/0 на суму 740448 грн. 46 коп.;
- за актом приймання-передачі продукції № 158/4 від 27.12.2016 поставлено відповідачу феросиліцій ФС (фр. 10-300 мм) у кількості 135,97 тон за рахунком № 18920/0 на суму 3970666 грн. 10 коп.
У позовній заяві позивач, посилаючись на вказані спірні поставки продукції, зазначив ті ж самі рахунки на сплату боргу. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави позову по суті не змінені, оскільки рахунки, які виставляються продавцем, мають на меті повідомити платнику правильні бухгалтерські (платіжні) реквізити для перерахування грошей, вони не є документами на поставку, тому суд не вважає, що заявою позивача змінено підстави позову, вони залишились тими ж самими, що й у позові.
Заява позивача про зміну підстав позову долучена до матеріалів справи так само, як і його заява за листом від 05.05.2017 з подібними поясненнями.
Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, вислухавши представників сторін, суд встановив, що спір виник з наступних причин.
Так, 20.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат"), як постачальником і Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" (ПАТ "АМК"), як покупцем, укладений договір поставки № 11-2196-01-015/1572, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець сплатити і прийняти продукцію, найменування, кількість і ціна якого визначені в специфікаціях, прикладених до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1 договору).
Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу продукції (ферросілікомарганцю МнС17) на суму 10532174 грн. 45 коп. підписаним сторонами актом № 158/3 приймання-передачі продукції, ферросіліцію ФС65 на суму 3970666 грн. 10 коп. за актом № 158/4 приймання-передачі продукції, дизпалива на суму 740448 грн. 46 коп. за актом приймання-передачі № 66 від 26.12.2016, а також залізничними накладними №№ 45788016, 45788007, 45788031, сертифікатами якості № 11288 від 19.12.2016, № 11296 від 24.12.2016, № 21203 від 19.12.2016.
Усього вартість поставленої продукції складає 15243289 грн. 01 коп., яку було оплачено частково на суму 10508687 грн 33 коп., тому до стягнення заявлено 47346001 грн. 68 коп.
У той же час, до матеріалів справи позивачем додано його повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.02.2018 № 01/115, за змістом якого ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" посилається на договори від 01.12.2011 № 12-0015-01, від 01.10.2013 № 13-2226-02/АМК-2045-20133-ПСТ, за якими сторони мають взаємні непогашені грошові зобов'язання однорідного та зустрічного характеру.
У позовній заяві позивач зазначає, що, оскільки він не отримав від відповідача письмової відповіді на вказане повідомлення, зарахування зустрічних вимог не відбулося.
Оцінивши обставини справи в їх сукупності, доводи сторін та надані докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як було вказано вище, наявність заборгованості відповідача за поставлену продукцію за договором поставки № 11-2196-01-015/1572 від 20.12.2011 у сумі 4734601 грн. 68 коп. підтверджується матеріалами справи.
При розгляді спору суд дійшов висновку, що повідомленням позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог № 01/115 від 15.02.2018 (арк. справи 34) здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" і ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" на суму 4734601 грн. 68 коп. та зменшений розмір зобов'язань позивача перед відповідачем за договором № 0108/1479/12-0015-02 від 01.12.2011 на поставку металопродукції в сумі 360052 грн. 62 коп. та за договором № 13-2226-02/АМК-2045-2013-ПСТ на поставку коксу від 01.10.2013 в сумі 4374549 грн. 06 коп.
Оскільки йдеться про зарахування боргу за поставлену продукцію, вимоги є однорідними, тобто такими, що потребують розрахунку грошовими коштами. Позивач та відповідач у цих зобов'язаннях є кредитором та боржником один до одного та строки сплати, які визначені вказаними правочинами, настали, що підтверджено документально.
Вказане повідомлення направлене на адресу ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" 16.02.2018 (арк. справи 65-66) та отримані останнім 20.02.2018 (арк. справи 67).
Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.
Водночас, відповідно до вимог ст. 601 ЦК України та ч.3 ст.203 ГК України зарахування здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого (те саме повинно бути і з боржником); 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду (гроші чи інші однорідні речі); 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.
При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).
Аналогічна позиція викладена і у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 3-25гс15 та від 01.04.2015 у справі № 3-34гс15.
Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. В той же час, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, а тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи, зокрема, й положення п. 1 ч. 1 ст. 211 ЦК України) у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, станом на час розгляду справи, правочин позивача щодо заліку зустрічних однорідних вимог в загальній сумі 4734601 грн 68 коп. є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавався, не оспорюється відповідачем, а визнається.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про проведення позивачем заліку зустрічних однорідних грошових вимог на суму позову та припинення зобов'язання в цій сумі за договором № 11-2196-01-015/1572 від 20.12.2011 з 16.02.2018, а тому звернення до суду є необгрунтованим.
Так, згідно зі ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судовий збір покладається на позивача згідно зі ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 129, 232-233, 236-241, 247 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровської області ідент. код 05393043 до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", ідент. код 05441447 про стягнення 4734601 грн. 68 коп. боргу в і д м о в и т и.
2. Витрати по судовому збору покласти на позивача.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення 11.06.2018.
Суддя Н.М.Зюбанова