ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2018Справа № 910/1451/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор" яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо"
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Скадовське хлібоприймальне підприємство"
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов'язання вчинити дії.
Представники учасників справи:
від позивача: Шеїна Н.О., за довіреністю б/н від 29.12.2017;
від відповідача: Усікова Л.О., за довіреністю № 28/12-14 від 28.12.2017;
від третьої особи - 1: Шеретова О.В., ордер серія ДН № 00035123;
від третьої особи - 2: Євченко В.Є., довіреність № 27-7565/18 від 11.04.2018.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор" яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором відступлення права вимоги від 26.04.2016 в частині невиконання пункту 1.4 Договору та не укладення Договору відступлення права вимоги за Іпотечним договором, в зв'язку з чим, позивач просить зобов'язати ПАТ "Банк "Юнісон" на виконання пункту 1.4 Договору відступлення права вимоги від 26.04.2016 відповідно до ст. 24 Закону України "Про іпотеку" укласти Договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки, укладеним між ПАТ "Банк "Юнісон" та ПрАТ "Скадовське хлібоприймальне підприємство" та зареєстрованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В., зареєстрованим в реєстрі за № 345
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
05.03.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача про усунення недоліків, відповідно до яких, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.02.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Скадовське хлібоприймальне підприємство" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання призначено на 02.04.2018.
13.03.2018 представником третьої особи подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
15.03.2018 представником третьої особи подано заяву, у якій третьою особу наведено адресу для надсилання поштової кореспонденції.
23.03.2018 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
30.03.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що про існування Договору відступлення відповідачу стало відомо лише з листа позивача від 05.07.2016, відповідно до якого позивач повідомляв про необхідність вчинення усіх необхідних дій по документальному оформленню позивача, як іпотекодержателя, в зв'язку з чим, до 05.07.2016 відповідач не мав змоги виконати п. 1.4 Договору відступлення. Відповідач зазначає, що на виконання вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особам ФГВФО Шевченко А.М. 14.07.2016 створив комісію, завданням якої було перевірка Договору відступлення права вимоги, укладеного ПАТ «Банк «Юнісон» з ТОВ «Ексельсіор», та 15.07.2016 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» Шевченко Андрій Миколайович затвердив витяг висновку комісії щодо перевірки Договору відступлення права вимоги від 15.07.2016 та розпорядчий документ, наказ № 71/ач від 01.08.2016 про визнання Договору відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016 нікчемним, відповідно до пункту 34 частини 2 статті 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Цивільного кодексу України. Таким чином, відповідач зазначає, що укладений 26.04.2016 між ПАТ «Банк «Юнісон» та ТОВ «КУА «Ексельсіор», яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок ПВНЗІФ «Солдо» Договір відступлення права вимоги, містить ознаки, передбачені пунктом 3 частини другої статті 38 Закону, а відтак не породжує жодних правових наслідків для сторін та третіх осіб, а відтак відповідач зазначає, що не вважає себе зобов'язаним на укладення Договору відступлення прав вимоги за Договором іпотеки.
Також, 30.03.2018 представником третьої особи подано письмові пояснення, у яких тертя особа зазначає, що доказом нового кредитора за кредитним договором є акт приймання-передачі документів, які засвідчують права, що передаються за основним зобов'язанням, та інформації, яка є важливою для їх здійснення, проте такий акт приймання-передачі відповідних документів не складався, документи не передавались, а відтак до моменту отримання позивачем статусу та доказів нового кредитора у основному зобов'язанні, позовні вимоги щодо забезпечувальних зобов'язань є передчасними. Також, третя особа зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем не додержано вимоги щодо загального порядку укладення господарського договору (направлення проекту іншій стороні), а заявлені позовні вимоги не містять посилань на такий проект договору. Крім того, третя особа зазначає, що пункту 1.4 Договору відступлення права вимоги за кредитним договором в розумінні ст. 635 ЦК України є попереднім договором відступлення права вимоги за Договором іпотеки, а Договір відступлення права вимоги за кредитним договором відповідає ч. 2 ст. 628 ЦК України та є змішаним договором, при цьому, під час укладення Договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 26.04.2016 сторонами не додержано вимог щодо нотаріальної форми правочину викладеного (зафіксованого) в частині п. 1.4 цього Договору, в зв'язку з чим, положення п. 1.4 щодо укладення договору відступлення права за іпотечним договором є нікчемним та не створює будь-яких правових наслідків.
02.04.2018 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Дослідивши надану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5 ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає предмет спору з її урахуванням.
02.04.2018 представником відповідача подано заяву про залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, в обґрунтування якого, відповідач зазначив, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 614 від 28.04.2016 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Юнісон" в Банк запроваджено тимчасову адміністрацію, тобто із 28.04.2016 відповідач перебуває під управлінням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак є потреба у залученні вказаної третьої особи.
У судове засідання 26.03.2018 представники учасників справи з'явились.
У судовому засіданні 02.04.2018 представник відповідача подане клопотання про залучення третьої особи підтримав та просив задовольнити його.
Представник третьої особи-1, в судовому засіданні подав клопотання аналогічного змісту, просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Представник позивача проти заявлених клопотань заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи-2 без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відкладено підготовче засідання на 27.04.2018, встановлено учасникам справи строки для надання письмових пояснень, відповіді на пояснення третіх осіб 1, 2, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
10.04.2018 представником позивача через відділ діловодства суду подано докази направлення заяви про уточнення позовної заяви на адресу третьої особи-2.
12.04.2018 представником позивача через відділ діловодства суду подано відповідь на відзив.
18.04.2018 від третьої особи-2 через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення.
26.04.2018 від представника позивача через відділ діловодства суду надійшла відповідь на пояснення третьої особи-2.
У судове засідання 27.04.2018 з'явились представники учасників судового процесу.
У судовому засіданні представником третьої особи подано заяву про несумісність представництва, розгляд якої, відкладено судом до наступного судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.05.2018.
21.05.2018 представником відповідача подано відповідь на заяву про несумісність представництва.
У судове засідання 21.05.2018 представники учасників справи з'явились.
Представник позивача подав відповідь на заяву про несумісність представника.
Розглянувши у судовому засідання заяву представника третьої особи-1 про несумісність представництва, суд дійшов наступного висновку.
В обґрунтування заявленої заяви, представником третьої особи зазначено, що представник ПАТ «Банк «Юнісон» Коханчук Г.В. не може бути представником у цій справі, оскільки представляли інтереси ТОВ «КУА «Ексельсіор» в Господарському суді Херсонської області по справі № 923/636/17.
Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами у судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у ст. 4 ГПК України, зокрема, юридичні особи.
Згідно норм ч. ч. 1 - 3 ст. 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Юридична особа, відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи виступає повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на підставі установчих документів.
Відповідно до положень ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво за довіреністю може ґрунтуватись на акті органу юридичної особи (п. 2 ст. 244 ЦК України).
Ст. 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Таким чином, чинне законодавство надає можливість юридичній особі брати участь у справі як особисто через свого керівника (самопредставництво), так і через представника; зазначені поняття не є тотожними.
Приписами ч. 2 ст. 59 ГПК України визначено, що особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.
Однак, представником третьої особи не доведено, а матеріали справи не містять доказів, що саме у цій справі, представник відповідача - Коханчук Г.В. представляв або представляє інтереси позивача, в зв'язку з чим, судом відмовлено у задоволенні заяви представника третьої особи про несумісність представництва.
У підготовчому засіданні, призначеному на 21.05.2018, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Частиною 6 статті 183 ГПК України передбачено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Учасники справи у підготовчому засіданні 21.05.2018 надали письмову згоду на розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 21.05.2018, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 21.05.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення.
Враховуючи припис ст. 216 ГПК України, у судовому засіданні 21.05.2018 судом оголошено перерву до 04.06.2018.
У судове засідання 04.06.2018 представники учасників справи з'явились.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.
Представники третіх осіб надали пояснення по суті спору.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 04.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
05 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Юнісон» (далі - банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деміс-Агро» (далі - позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 15/14/КЛ-КБ (далі - Кредитний договір), за умовами якого, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у національній валюті, що надалі іменується «кредитна лінія», та на підставі додаткових угод о цього Договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредиту у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим Договором.
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Деміс-Агро» за Кредитним договором, 05 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Юнісон» (далі - іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством «Скадовське хлібоприймальне підприємство» (далі - іпотекодавець, третя особа) укладено Договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В., та зареєстрований за № 345.
Відповідно до п. 1 Договору іпотеки, іпотекодавець у забезпечення виконання зобов'язань, визначених у статті 2 цього Договору, передає іпотекодержателю у іпотеку нерухоме майно, зазначене у пункті 3.1 цього Договору, що надалі іменується «предмет іпотеки», а іпотекодержатель приймає його у іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, якщо інше не встановлено законом.
У пункті 1.3 Договору іпотеки сторонами узгоджено, що під «Основним договором» сторони розуміють - Договір про відкриття кредитної лінії № 15/14/КЛ-КБ, укладений між іпотекодержателем та боржником 05.02.2014, включаючи всі додаткові угоди до нього, що укладені на дату набуття чинності цим Договором або будуть укладені у майбутньому.
26 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Юнісон» (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ексельсіор», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Солдо» (далі - новий кредитор, позивач) укладено Договір відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення права вимоги), за умовами якого, новий кредитор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження первісного кредитора, а первісний кредитор зобов'язується відступити новому кредиторові свої права грошової вимоги (далі - право) до боржників за Кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору відступлення права вимоги за основними договорами відступаються наступні права, сума яких зазначена в Додатку 2 до Договору:
- право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредитів відповідно до основних договорів;
- право вимоги сплати процентів за користування кредитами в розмірі, встановленому основним договорами, нарахованих та несплачених станом на дату підписання цього Договору;
- право вимоги сплати комісій та інших обов'язкових платежів у розмірі, встановленому основними договорами, нарахованих та несплачених станом на дату підписання цього Договору;
- право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами;
- інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимоги), на підставі основних договорів).
Пунктом 1.3 Договору відступлення права вимоги сторони узгодили, що право грошової вимоги вважається відступленим новому кредиторові в день укладення та підписання цього Договору.
Сторони цим підтверджують, що в силу укладення цього Договору вони не мають наміру припиняти (розривати) будь-який Договір поруки та/або Договір застави, укладений в якості забезпечення виконання зобов'язань боржників за основними договорами, та погоджуються, що права такими договорами поруки та/або договорами застави переходять від первісного кредитора новому кредиторові одночасно з переходом прав вимоги за основними договорами на підставі цього Договору та в силу закону без необхідності укладення окремого договору передачі прав вимог за Договорами поруки та/або договорами застави. Сторони домовились, що в дату відступлення права вимоги за основними договорами, первісний кредитор та новий кредитор на підтвердження передачі права вимоги за Договорами іпотеки та/або Договорами застави (в простій письмовій формі або нотаріально посвідчені) та/або Договорами поруки, що укладені в якості забезпечення виконання зобов'язань боржників перед первісним договором за основними договорами, укладуть Договори про передачу права вимоги за Договорами забезпечення (п. 1.4 Договору відступлення права вимоги).
Згідно з п. 1.5 Договору відступлення права вимоги, цей Договір не регулюється нормами Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства України про договори факторингу і за своїм змістом не відповідає Договору факторингу.
За домовленістю сторін ціна прав грошової вимоги за цим Договором на дату укладання Договору складає 5 877 600,89 грн., що дорівнює 40% від номінального розміру прав вимоги, що відступаються первісним кредитором новому кредиторові (п. 3.1 Договору відступлення права вимоги).
У відповідності до п. 3.2 Договору відступлення права вимоги за кредитним договором, вказаним за порядковим №1 у Додатку 1 до цього Договору новий-кредитор зобов'язаний передати в розпорядження первісному кредитору грошові кошти в загальній сумі 5 877 600,89 грн., що дорівнює 40% від номінального розміру прав вимоги, що відступаються первісним кредитором новому кредиторові, шляхом перерахування на рахунок первісного кредитора №3739410 у ПАТ «Банк «Юнісон», код банку 380902, код одержувача (ідентифікаційний код) 38514375 в наступному порядку:
- новий кредитор зобов'язаний передати в розпорядження первісному кредитору грошові кошти в сумі 587 760,09 грн. протягом одного-календарного місяця з моменту підписання цього Договору;
- новий кредитор зобов'язаний передати в розпорядження первісному кредитору грошові кошти в сумі 5 289 840,80 грн. протягом одного календарного року з моменту підписання цього Договору, пропорційно кожної з отриманих частин зазначеної в цьому абзаці суми не пізніше десяти календарних днів з моменту отримання новим кредитором від боржників відповідних сум у рахунок виконання боржниками зобов'язань за Основними договорами;
- у випадку, якщо впродовж 1 (одного) року з моменту підписання цього Договору новий кредитор з будь-яких причин не отримає від боржника грошові кошти, право вимоги за якими відступається відповідно до цього Договору, новий кредитор має право розірвати цей Договір, письмово повідомивши про це первісного кредитора не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання. В такому випадку, право вимоги, відступлене за цим Договором, повертається до первісного кредитора, і первісний кредитор зобов'язаний повернути і новому кредитору отримані грошові кошти за право вимоги, яке було відступлене, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати розірвання цього Договору.
За погодженням сторін можуть застосовуватися інші види розрахунків, прийняті в міжнародній практиці (пункт 3.3 Договору відступлення права вимоги).
Відповідно до п. 3.4 Договору відступлення права вимоги, у разі, якщо впродовж року з дати укладання цього Договору новий кредитор з будь-яких причин не отримає від боржника грошові кошти, право вимоги за якими відступається відповідно до цього Договору) новий кредитор має право розірвати цей Договір, письмово повідомивши про це первісного кредитора, не менше ніж за десять календарних днів до дати розірвання. У такому разі, право вимоги, відступлене за цим Договором, повертається до первісного кредитора, який зобов'язаний повернути новому кредиторові винагороду за право вимоги, яке було відступлене протягом п'яти робочих днів з дати розірвання цього Договору.
Пунктами 4.1.1 та 4.1.2 Договору відступлення права вимоги сторонам узгоджено, що новий кредитор має право вимагати від первісного кредитора у визначену новим кредитором дату в передбачену цим Договором порядку укладення та підписання договорів про передачу прав по договорам іпотеки та застави, укладеними первісним кредитором у забезпечення виконання основних договорів права вимоги за якими передаються первісним кредитором новому кредиторові разом з відступленням прав вимоги за цим Договором та/або вимагати від первісного кредитора в передбачені цим Договором строки та в порядку підписання акту приймання-передачі документів; зареєструвати обтяження, що виникне в зв'язку з відступленням права грошової вимоги у Державному реєстрів обтяжень рухомого майна.
Відповідно до п. 4.2.1 Договору відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язується передати в розпорядження первісного кредитора грошові кошти за придбане право грошової вимоги в порядку і в розмірах, передбачених пунктом 3.2 цього Договору.
Згідно з п. 4.3.1 Договору первісний кредитор має право вимагати від нового кредитора належного виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
За умовами п. 4.4.1 Договору первісний кредитор зобов'язується передати новому кредиторові шляхом підписання акту приймання-передачі в дату відступлення копії документів, визначених в Додатку 1 до Договору.
Цей Договір вважається укладеним та вступає в силу з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 6.2 Договору відступлення права вимоги).
У Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги викладено перелік Кредитних договорів, права грошової вимоги за якими, відступаються первісним кредитором новому кредиторові, а саме Договір про відкриття кредитної лінії № 15/14/КЛ-КБ, від 05.02.2014, з урахуванням всіх змін та доповнень до Договору, позичальником за яким є ТВО «Деміс-Агро».
Додатком № 2 до Договору відступлення права вимоги викладено права, що відступають за основним договором.
27 квітня 2016 між сторонами укладено Договір № 1 до Договору відступлення права вимоги, за умовами якого, сторонами домовились пункти 3.2.1-3.2.3 викласти у новій редакції, а також виключити п. 3.4 Договору.
Відповідно до п. 3.2.1-3.2.2 Договору відступлення права вимоги (в редакції Договору № 1 від 27.04.2016) новий кредитор зобов'язаний передати в розпорядження (сплатити) первісному кредитору грошові кошти, в сумі, зазначеній в пункті 3.2 цього Договору, у строк з 01 липня 2017 року до 26 квітня 2018 року (включно); у випадку виконання боржником перед новим кредитором в повному обсязі зобов'язань за основним договором до настання терміну передбаченого в підпункті 3.2.1 Договору, новий кредитор зобов'язується перерахувати первісному кредитору суму, зазначену в пункті 3.2 Договору, протягом одного місяця з дати повного виконання боржником зобов'язань за основним договором.
Листом вих. № 05-07/2016-1 від 05.07.2016 позивач, враховуючи укладення Договору відступлення права вимоги від 26.04.2018, просив відповідача забезпечити вчинення необхідних дій для документального оформлення ТОВ «КУА «Ексельсіор» в якості іпотекодержателя за Договором іпотеки.
Листом вих. № 1223/02 від 15.07.2016 відповідач повідомив позивача про нікчемність Договору про відступлення права вимоги від 26.04.2016, в зв'язку з чим, у відповідача відсутні правові підстави для документального оформлення ТОВ «КУА «Ексельсіор» як іпотекодержателя.
Листом вих. № 29-07/16 від 29.07.2016 позивач просив надати документи, які підтверджують прийняття рішення Уповноваженою особою про створення комісії, а також витяг з Акту Комісії, стосовно Договору відступлення прав вимог від 26.04.2016, з роз'ясненням підстав визнання його нікчемним та зазначенням доказів, які б підтверджували наявність таких підстав.
Як зазначає позивач, станом на дату подання позовної заяви, жодних дій щодо укладення договору відступлення прав вимоги за Договором іпотеки з боку відповідача вчинено не було, в зв'язку з чим, позивач просить зобов'язати відповідача укласти Договір Іпотеки, на викладених у заяві про уточнення позовних вимог умовах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України).
Відповідно до загальної теорії цивільного права суб'єктами зобов'язання є управомочена особа (кредитор) та зобов'язана сторона (боржник). Кредитор - це особа, яка уповноважена вимагати від боржника виконання певної дії або утримання від неї, а боржник - це особа, на яку покладений обов'язок вчинити таку дію. Суб'єктивне право, яке належить управомоченій стороні у зобов'язані є правом вимоги, а суб'єктивний обов'язок сторони є боргом.
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю правовою суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним. Змістом договору передбачається, що його метою є заміна особи на активній стороні зобов'язання зі збереженням решти елементів зобов'язальних правовідносин за плату, і не передбачається надання послуг із фінансування під відступлення права грошової вимоги.
26 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Юнісон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ексельсіор», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Солдо» укладено Договір відступлення права вимоги, за умовами якого, новий кредитор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження первісного кредитора, а первісний кредитор зобов'язується відступити новому кредиторові свої права грошової вимоги (далі - право) до боржників за Кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору.
У Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги викладено перелік Кредитних договорів, права грошової вимоги за якими, відступаються первісним кредитором новому кредиторові, а саме Договір про відкриття кредитної лінії № 15/14/КЛ-КБ, від 05.02.2014, з урахуванням всіх змін та доповнень до Договору, позичальником за яким є ТВО «Деміс-Агро».
Додатком № 2 до Договору відступлення права вимоги викладено права, що відступають за основним договором.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Банк «Юнісон», як кредитор за Договір про відкриття кредитної лінії № 15/14/КЛ-КБ від 05.02.2014 був замінений на позивача.
За умовами п. 4.4.1 Договору первісний кредитор зобов'язується передати новому кредиторові шляхом підписання акту приймання-передачі в дату відступлення копії документів, визначених в Додатку 1 до Договору.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Як встановлено судом, матеріали справи не містять акту приймання-передачі, який би підтверджував сам факт передачі первісним кредитором новому кредитору, документів, зазначених у Додатку № 1 до Договору.
Однак, правочин з відступлення права вимоги є консесуальним правочином, оскільки вважається укладеним з моменту саме досягнення сторонами згоди з приводу усіх його істотних умов, а відтак, сам по собі факт передачі документів, як конклюдентна дія, без належного оформлення договору цесії, не може свідчити про його укладення цементом та цесіонарієм і не тягне за собою зміну особи у зобов'язанні та перехід до останнього права вимоги.
Таким чином, відсутність фіксуючого документа про надання новому кредитору документів, які підтверджують права вимоги тягне за собою настання негативних наслідків саме для нового кредитора у вигляді затримки боржником виконання обов'язку, однак, не свідчить про те, що до моменту їх пред'явлення новим кредитором у боржника не виник обов'язок перед цесіонарієм, оскільки такі докази мають своїм предметом реально існуючий факт або право, проте самі по собі не є підставою його виникнення, переходу чи припинення.
Відтак, не право переходить тому, що є відповідні докази такого переходу, а навпаки, докази переходу права, наявні в силу переходу права, який реально відбувся.
Також, суд враховує, що пунктом 1.3 Договору відступлення права вимоги сторони узгодили, що право грошової вимоги вважається відступленим новому кредиторові в день укладення та підписання цього Договору.
Крім того, означене узгоджується з п. 6.2 Договору відступлення права вимоги, відповідно до якого, цей Договір вважається укладеним та вступає в силу з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
В свою чергу, доводи третьої особи, щодо відсутності оплати, передбаченої п. 3.2 Договору відступлення права вимоги, як доказ не переходу права вимоги, судом до уваги не приймаються, оскільки в силу ч. 3 ст. 168 та ч. 4 ст. 168 ГПК України, такі обставини не викладались третьою особою у письмових поясненнях, а відтак, третя особам не може посилатись на них при розгляд справи по суті.
Водночас, суд зазначає, що відсутність оплати у строк, свідчить про порушення зобов'язань за Договором, а не про недійсність Договору відступлення права вимоги, або дійсність права вимоги як такої.
При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності спору між сторонами щодо оплати відступленого права вимоги.
В свою чергу, відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що на виконання вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особам ФГВФО Шевченко А.М. 14.07.2016 створив комісію, завданням якої було перевірка Договору відступлення права вимоги, укладеного ПАТ «Банк «Юнісон» з ТОВ «Ексельсіор» та 15.07.2016 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» Шевченко Андрій Миколайович затвердив витяг висновку комісії щодо перевірки Договору відступлення права вимоги від 15.07.2016 та розпорядчий документ, наказ № 71/ач від 01.08.2016 про визнання Договору відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016 нікчемним відповідно до пункту 34 частини 2 статті 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим, відповідач зазначає, що укладений 26.04.2016 між ПАТ «Банк «Юнісон» та ТОВ «КУА «Ексельсіор», яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок ПВНЗІФ «Солдо» Договір відступлення права вимоги, містить ознаки, передбачені пунктом 3 частини другої статті 38 Закону, а відтак не породжує жодних правових наслідків для сторін та третіх осіб, а відтак відповідач зазначає, що не вважає себе зобов'язаним на укладення Договору відступлення прав вимоги за Договором іпотеки.
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор", яке діє від свого імені та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо" (далі - ТОВ "КУА "Ексельсіор") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" Шевченка Андрія Миколайовича про визнання протиправним та скасування наказу від 01.08.2016 р. №71/ач.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року у справі № 826/14000/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ від 01.08.2016 р. №71/ач.
При цьому, суд враховує, що в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року у справі № 826/14000/16 зазначено наступне:
«Суд ознайомившись із наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» Шевченко Андрія Миколайовича №71/ач від 01.08.2016 про визнання договору відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016, укладеного між ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» відносно договору про відкриття кредитної лінії №15/14/КЛ-КБ від 05.02.2014, нікчемним, встановив, що в ньому не визначено конкретної підстави нікчемності правочину , які передбачені у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не наведено, з яких підстав вбачається, що договір відступлення права вимоги, що укладений з позивачем, має ознаки нікчемного правочину.
Водночас, суд наголошує, що у витязі з висновку комісії щодо перевірки договору відступлення права вимоги, укладеного ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» з ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» від 15.07.2016, зазначено, що на думку відповідача, договір відступлення права вимоги від 26.04.2016 є нікчемним з підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», відповідно до якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав того, що банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Однак, роблячи висновок про нікчемність договору відступлення права вимоги від 26.04.2016, уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» Шевченко А.М. не вказано обставин, які б свідчили про наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» для визнання вказаного договору нікчемним, а саме про відчуження банком прав вимоги за цінами, нижчими від звичайних.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, серед яких зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).
Статтею 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частина перша статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, ціна договору відступлення права вимоги від 26.04.2016 становить 5 877 600,89 грн.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів того, що відступлення права вимоги відбулося за ціною нижчою або вищою від звичайної ціни, на момент вчинення правочину.
За таких обставин, дії уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» Шевченко А.М. щодо визнання договору відступлення права вимоги від 26.04.2016 нікчемним не відповідають вимогам закону та є протиправними, оскільки у нього були відсутні правові підстави вважати вказаний договір нікчемним на підставі пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».».
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В свою чергу, згідно з ч. 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання, відповідно до статті 174 ГК України можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За правилами частин 3, 4, 7 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
В силу ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 642 вказаного нормативно-правового акту відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Згідно зі статтею 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Так, відповідно до п. 1.4 Договору відступлення права вимоги, сторони цим підтверджують, що в силу укладення цього Договору вони не мають наміру припиняти (розривати) будь-який Договір поруки та/або Договір застави, укладений в якості забезпечення виконання зобов'язань боржників за основними договорами, та погоджуються, що права такими договорами поруки та/або договорами застави переходять від первісного кредитора новому кредиторові одночасно з переходом прав вимоги за основними договорами на підставі цього Договору та в силу закону без необхідності укладення окремого договору передачі прав вимог за Договорами поруки та/або договорами застави. Сторони домовились, що в дату відступлення права вимоги за основними договорами, первісний кредитор та новий кредитор на підтвердження передачі права вимоги за Договорами іпотеки та/або Договорами застави (в простій письмовій формі або нотаріально посвідчені) та/або Договорами поруки, що укладені в якості забезпечення виконання зобов'язань боржників перед первісним договором за основними договорами, укладуть Договори про передачу права вимоги за Договорами забезпечення
Пунктами 4.1.1 та 4.1.2 Договору відступлення права вимоги сторонам узгоджено, що новий кредитор має право вимагати від первісного кредитора у визначену новим кредитором дату в передбачену цим Договором порядку укладення та підписання договорів про передачу прав по договорам іпотеки та застави, укладеними первісним кредитором у забезпечення виконання основних договорів права вимоги за якими передаються первісним кредитором новому кредиторові разом з відступленням прав вимоги за цим Договором та/або вимагати від первісного кредитора в передбачені цим Договором строки та в порядку підписання акту приймання-передачі документів; зареєструвати обтяження, що виникне в зв'язку з відступленням права грошової вимоги у Державному реєстрів обтяжень рухомого майна.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відтак, п. 1.4 Договору відступлення права вимоги сторонами узгоджено обов'язок сторін з укладення Договору іпотеки, та встановлено відсутність будь-яких додаткових умов для такого укладення, в зв'язку з чим, у пункті 4.1.1 Договору відступлення права вимоги узгодили право позивача вимагати укладення такого Договору.
Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку сторонами узгоджено укладення Договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки в силу укладеного Договору відступлення права вимоги, що свідчить саме про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань за укладеним між сторонами Договором відступлення права вимоги та не потребує досудового врегулювання спору між сторонами.
Водночас, суд зауважує, що проект Договору відступлення права вимоги за Договором іпотеки направлявся відповідачу разом з заявою про уточнення позовних вимог, проте в процесі розгляду справи, жодних заперечень щодо змісту договору, який позивач просить зобов'язати відповідача укласти, ПАТ «Банк «Юнісон» не висловив.
При цьому, відповідно до офіційного тлумачення Конституційного суду України ч.2 ст. 124 Конституції України, викладеного у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 у справі №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Суд також враховує, що відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 24 Закону України «Про іпотеку» визначає, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
За приписами ч. 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Водночас, закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відтак, з означеного вбачається, що оскільки позивач набув права вимоги за основним зобов'язанням, а саме Кредитним договором, виконання позичальником якого, забезпечене іпотекою, яка є похідною від основного зобов'язання та є з ним нерозривно пов'язаною, оскільки у п. 1.4 Договору відступлення права вимоги сторонами узгоджено обов'язок сторін з укладення Договору іпотеки та встановлено відсутність будь-яких додаткових умов для такого укладення, в зв'язку з чим, у пункті 4.1.1 Договору відступлення права вимоги узгодили право позивача вимагати укладення такого Договору, позовні вимоги є обґрунтованими.
При цьому, з умов Договору відступлення права вимоги вбачається, що всі істотні умови, передбачені сторонами для відступлення права вимоги, як за основним договором, так і похідними договорами, якими забезпечено виконання основного зобов'язання узгоджені, та у даному випадку, має місце спір саме щодо фактичного укладення Договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки, як фіксації такого переходу права, в зв'язку з чим суд вважає за можливе укладення Договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки, у запропонованій позивачем формі, з урахуванням відсутності заперечень відповідача щодо пунктів, викладених у ньому та з урахуванням того, що майже всі наведені у запропонованому Договорі пункти є загальнообов'язковими для будь-якого типу та правової природи договорів.
Проте, оскільки у даному випадку не є предметом та не досліджувалося питання розміру заборгованості, суд не вбачає за можливе зафіксувати у п. 1.4 запропонованого договору суму невиконаного зобов'язання, в зв'язку з чим, суд виключає його з запропонованої позивачем редакції, а також прізвище нотаріуса, оскільки у даному випадку укладення договору відбувається саме на підставі рішення.
Водночас, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України) можна дійти висновку про те, що в разі ухилення від укладення договору, обов'язковість укладення якого визначена сторонами у Договорі, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України саме шляхом визнання договору укладеним.
Однак, у прохальній частині позову (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) позивач просить суд саме зобов'язати укласти Договір.
У даному випадку суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що «право на суд», яке передбачено статтею 6 Конвенції, відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010 р., Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011 р.).
Приймаючи до уваги положення Конвенції, господарський суд зазначає, що у разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, або обраний особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цієї особи (позивача), то суд має право сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.
Відтак, з метою забезпечення реального виконання судового рішення, суд вважає необхідним визнати Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки укладеним.
Крім того суду відзначає, що в силу положень ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України днем укладення спірного договору є день набрання чинності цим рішенням суду.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Юнісон» (03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А; ідентифікаційний код: 38514375) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ексельсіор», яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Солдо» (01601, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1А; ідентифікаційний код: 38150437), на виконання пункту 1.4 Договору відступлення права вимоги від 26.04.2016 відповідно до статті 24 Закону України «Про іпотеку» Договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки, що укладений між ПАТ «Банк «Юнісон» та ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. в реєстрі за № 345 у наступній редакції:
«ДОГОВІР
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК «ЮНІСОН», (Первісний іпотекодержатель, надалі - «Первісний кредитор»), місцезнаходження якого: ____________________, код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій
України 38514375, в особі ________________________________, як _________діє на підставі ________________________, з однієї сторони, та
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ЕКСЕЛЬСІОР», яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок ПВНЗІФ «СОЛДО», (надалі - «Новий кредитор»), місцезнаходження якого:______________________________________, код згідно з Єдиним державним реєстром
підприємств та організацій України -______________; в особі___________________________,
який діє на підставі ______________, з іншої сторони, які разом далі по тексту іменуються як
«Сторони», а кожен окремо як «Сторона», керуючись власним волевиявленням, та ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, уклали цей договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, (надалі - «Договір») про наступне:
1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
1.1. У зв'язку з укладенням Сторонами Договору відступлення права вимоги грошових зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії №15/14 КЛ-КБ від 05.02.2014 року (надалі - «Договір відступлення права вимоги») згідно з яким Первісним кредитором відступлено Новому кредитору права вимоги до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕМІС-АГРО" (код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України______, місцезнаходження: _______________), (надалі - «Боржник») за Договором про відкриття кредитної лінії №15/14
КЛ-КБ від 05.02.2014 року зі змінами та доповненнями (надалі - «Кредитний договір»), Первісний кредитор передає, а Новий Кредитор одержує в повному обсязі належні Первісному кредитору права іпотекодержателя в зобов'язаннях, що виникли за:
- Договором іпотеки, зареєстрованим в реєстрі за № 345 і посвідченим Щербак Т.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (надалі - Договір іпотеки), Додатковим договором №1 до Договору іпотеки від 05 лютого 2014 року, зареєстрованим в реєстрі за № 363 і посвідченим Щербак Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та укладеним з ПАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» (надалі - Іпотекодавець) , надалі - «Договір іпотеки», в якості забезпечення виконання Боржником своїх зобов'язань перед Первісним кредитором за Кредитним договором.
З моменту укладання Договору відступлення права вимоги, до Нового кредитора перейшли права вимоги, що визначені у вказаному Договорі про відступлення права вимоги, після чого, відповідно до умов цього Договору, Новий кредитор набуває статусу іпотекодержателя за Договором іпотеки.
1.2. За цим Договором та Договором про відступлення права вимоги Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника та іпотекодавця сплати грошових коштів за Кредитним договором у розмірі заборгованості Боржника, що відступається за Договором про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за Кредитним договором, а у випадку невиконання цієї вимоги - звернути стягнення на Предмет іпотеки і за рахунок Предмета іпотеки задовольнити свої вимоги за Кредитним договором у розмірі, що буде визначений на момент їх фактичного задоволення, а також вимагати від іпотекодавця виконання інших зобов'язань за Договором іпотеки.
1.3. Правом вимоги, що відступається за цим Договором, є право звернення стягнення у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором (зокрема у разі неповернення Новому кредитору суми заборгованості, що була відступлена Новому кредитору на підставі Договору про відступлення права вимоги, сплати штрафних санкцій, тощо), на нерухоме майно, що є Предметом іпотеки за Договором іпотеки, а саме майно:
- цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Скадовськ, вул. Шевченка, 2, який складається з: адмінбудівлі-лабораторії «А» (площа 204 кв. м.); складу № 2 «Б» (площа 1207,5 кв. м.); складу №3 «В» (площа 1123,4 кв. м.); складу № 4 «Г» (площа 1207,4 кв. м.); складу № 5 «Д» (площа 914,3 кв. м.); складу № 7 «З» (площа 1060,5 кв. м.); ваговою «І» (площа 53,3 кв. м.); пожежного депо «Є» (площа 66,4 кв. м.); пекарні «К» (площа 67,8 кв. м.); зерносушарки 2ДСП-32 «Л» (площа 69,4 кв. м.); зерносушарки складу № 5 «Н» (площа 97,4 кв. м.); прохідної «О» (площа 18,2 кв. м.); матеріального складу «С» (площа 93,7 кв. м.); дизельної «Т» (площа 78,8 кв. м.); службової будівлі «Ф» (площа 83,7 кв. м.); котельної «Ц» (площа 8,5 кв. м.); естакади ГУАР-30 «М»; окремого пускового комплексу «П»: гаражів «У»; трансформаторної «X»: складів «Ч», «Ш», «Щ» та «Ю»; механічної майстерні «Е»:, складу. 1: навісу, 2; туалету, 4; УРАГ-15; ГУАР РБ-2, 11; ГУАР-30, 12; бункеру БЦС-100, 13; ГУАР-30, 14; огорожі, 5-9; мостіння, 1-Х; візіровочної з естакадою, 15 (площа 11,8 кв м.); складу № 6 «Ж» (площа 1119,3 кв. м.); складу 3; складу «Я», який належить ПАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» на праві власності.
Надалі за текстом вищеперераховане майно в п. 1.3 цього Договору іменується «Предмет іпотеки».
1.4. Права та обов'язки Іпотекодержателя за Договором іпотеки Первісний кредитор передає Новому кредитору, на виконання Договору про відступлення права вимоги.
2. ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ
2.1. Первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором за дійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання/неналежне виконання Боржником своїх обов'язків.
2.2. Право вимоги згідно з цим Договором переходить до Нового кредитора з моменту сплати останнім на користь Первісного кредитора Ціни Договору про відступлення права вимоги у розмірі, порядку та на умовах, що визначені вказаним договором.
2.3. Новий кредитор ознайомлений з умовами Договору іпотеки.
3. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН
3.1. Первісний кредитор зобов'язаний:
3.1.1. протягом 5 календарних днів з дати укладення цього Договору, повідомити іпотекодавця за Договором іпотеки про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки Новому кредитору;
3.1.2. В день укладання цього Договору Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає документи за актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору.
3.2. Новий Кредитор зобов'язаний:
3.2.1. прийняти від Первісного Кредитора Договір іпотеки та всі документи, що підтверджують права вимоги, які є предметом цього Договору, відповідно до акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Договірне обтяження, що виникло на підставі цього Договору, може бути зареєстровано відповідно до чинного законодавства України.
3.2.2. внести за власний рахунок до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про відступлення прав за Договором іпотеки, в тому числі записи про зміну іпотекодержателя за Договором іпотеки та надати Первісному кредитору інформаційні довідки, що підтверджують здійснення таких дій.
4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН
4.1. У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується порушення Договору), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.
4.1.1. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
4.1.2. Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього Договору.
5. ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ
5.1. Усі спори та розбіжності, що виникають між Сторонами за цим Договором, підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультацій та переговорів.
5.2. У разі якщо Сторони не зможуть дійти згоди зі спірних питань шляхом переговорів, такий спір підлягає розгляду в судовому порядку, згідно з чинним законодавством України.
6. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
6.1. Всі додатки, зміни та доповнення до цього Договору мають бути вчинені в письмовій формі, підписані належним чином уповноваженими нате представниками Сторін, скріплені печатками та нотаріально посвідчені, з обов'язковим посиланням на цей Договір.
6.2. Всі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у разі якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або врученні особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача.
6.3. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і нотаріального посвідчення та діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
6.4. Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення набутих за цим Договором прав вимоги без будь-яких обмежень.
6.5. Недійсність окремих положень цього Договору не тягне за собою недійсність Договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей Договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень.
6.6. Назви статей та розділів цього Договору використовуються лише для зручності та жодним чином не впливають на їх зміст і тлумачення.
6.7. Значення понять і термінів, що вживаються в цьому Договорі, відповідає їх значенню, наведеному в Договорі про відступлення права вимоги, якщо інше не передбачене цим Договором або не випливає з його змісту.
6.8. Сторони підтверджують, що є платниками податку на прибуток на загальних умовах, що передбачені Розділом III Податкового кодексу України, який регулює оподаткування прибутку підприємств.
6.9. Витрати на нотаріальне посвідчення цього Договору, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримання інформаційних довідок з цього реєстру несе Новий кредитор.
Цей договір є підставою для внесення відповідних змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також підставою для припинення обтяжень та обмежень, реєстрація яких була проведена до укладення цього договору на підставі документів поданих Первісним кредитором.
6.10. Порядок державної реєстрації відомостей про відступлення прав за Договором іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок Предмета іпотеки, зміст ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, ст. 24 Закону України «Про іпотеку», та положення законодавства щодо державної реєстрації відомостей про відступлення права іпотеки, нам, Сторонам, що підписали цей Договір, нотаріусом роз'яснено.
6.11. Цей Договір укладений у трьох примірниках українською мовою, які мають силу оригіналів та підписано Сторонами (уповноваженими представниками Сторін). Перший примірник залишається у справах нотаріуса Київського міського нотаріального округу, а інші два, що викладені на спеціальних бланках нотаріальних документів, видаються Сторонам.
7. РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН».
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» (03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А; ідентифікаційний код: 38514375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ексельсіор», яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Солдо» (01601, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1А; ідентифікаційний код: 38150437) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.06.2018.
Суддя О.А. Грєхова