Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"07" червня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/342/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.І.
за участю представника відповідача: Бабич Н.В. - дов. від 15.01.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради
про стягнення 48621,75 грн.
Позивач подав позов про стягнення з КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради коштів в загальній сумі 48621,75 грн., у тому числі, 45419,87 грн. пені; 3201,88 грн. - 3% річних.
Ухвалою від 14.05.2018 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 07.03.2018.
Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням покупцем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, чим допущено порушення умов договору № 1102/15- БО-10 купівлі-продажу природного газу. За неналежне виконання зобов'язань щодо оплати позивачем нараховано відповідачу 45419,87 грн. пені та 3201,88 грн. - 3% річних.
Позивач повноважного представника в судове засідання не направив. 01.06.2018 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Разом з тим у вказаному клопотанні вказав, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки зайнятість представника в інших судових засіданнях не є поважною причиною для відкладення розгляду справи. Крім того, явка представника не визнавалась судом обов'язковою.
Представник відповідача заперечила проти вимог за позовом з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 18.05.2018.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що Комунальне підприємство "Озерне" Новогуйвинської селищної ради відповідно до ліцензій за №065516, №065517 від 24.10.2012 року, виданих Житомирською обласною державною адміністрацією, здійснює виробництво та постачання теплової енергії. Вказані ліцензії видані строком до 16 жовтня 2017 року. Відповідно до листа Директора департаменту містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Житомирської ОДА за вих. №04.1-65 від 11.01.2018 року вказані ліцензії продовжують діяти та є безстроковими.
Згідно довідки Новогуйвинської селищної ради - Комунальне підприємство "Озерне" Новогуйвинської селищної ради є єдиним постачальником по наданню послуг на постачання теплової енергії в смт. Озерне Житомирської області Житомирського району.
29.02.2016 року на виконання вищевказаного договору відповідач повністю виконав зобов'язання та здійснив оплату за спожитий газ, що підтверджується довідкою та розрахунками, наданими позивачем.
30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VІІІ від 03.11.2016, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ч.3 ст. 7 зазначеного Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Відтак вважає, оскільки станом на 30.11.2016 заборгованість за договором перед позивачем була погашена, позивач неправомірно нараховує відповідачу пеню та 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки.
Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач позов вважає безпідставним та просить відмовити в його задоволені.
В судовому засіданні представник відповідача повідомила, що Комунальне підприємство "Озерне" Новогуйвинської селищної ради до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, не включено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд,-
27.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Комунальним підприємством "Озерне" Новогуйвинської селищної ради (покупець, відповідач) укладено договір № 1102/15- БО-10 купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами (а.с.13-18 ).
За умовами п.1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКГ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплати цей природний газ на умовах цього договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 природний газ обсягом до 760,0 тис. куб.м.
За умовами п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Приписами п. 3.4 договору встановлено, що акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця (п. 4.1 договору).
Згідно п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
У розділі 11 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач за період з січня 2015 року по грудень 2015 року передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 4762742,77 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.01.2015 на суму 865374,58 грн.; від 28.02.2015 на суму 734675,08 грн., від 31.03.2015 на суму 952297,76 грн., від 30.04.2015. на суму 290407,26 грн.; від 31.10.2015 на суму 366142,24 грн., від 30.11.2015 на суму 692575,47 грн., від 31.12.2015 на суму 861370,38 грн. (а.с. 30-36).
Позивач зазначає, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконував зобов'язання у строк, визначений п.6.1 договору.
За умовами п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості , пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з неналежним виконанням з зобов'язань за договором № 1102/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2014, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 45419,87 грн. пені.
В порядку ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано та заявлено до стягнення 3201,88 грн. 3% річних.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову, враховуючи наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 1102/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2014.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Так, судом встановлено факт належного виконання зобов'язань з боку позивача щодо поставки відповідачу природного газу, в обумовлений в договорі період, на загальну суму 4762742,77 грн.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 6.1 договору сторони погодили строк оплати отриманого природного газу, а саме: до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки.
Натомість, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконував з порушенням умов, встановлених у п. 6.1 договору, тобто з простроченням оплати, що підтверджується випискою позивача щодо операцій за договором № 1102/15-БО-10 від 27.11.2014 (а.с. 38).
Позивач, посилаючись на норми ст. ст. 549, 610, 612, 625 ЦК України та норми ст. ст.ст. 216, 230, 231, 232 ГК України, за несвоєчасно проведені розрахунки за поставлений природний газ просить стягнути з відповідача пеню в сумі 45419,87 грн. та 3% в сумі 3201,88 грн. (а.с. 11-12).
Враховуючи, що відповідач у відзиві на позов та повноважний представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 за № 1730-VIII, що набув чинності 30 листопада 2016 року суд, зазначає про наступне.
Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 3 ст. 7 даного Закону визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач має ліцензії за № № 065516, № 064517 від 24.10.2012 на постачання теплової енергії та виробництво теплової енергії.
Відповідно до довідки Новогуйвинської селищної ради № 1417 від 26.09.2016 КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради є єдиним постачальником теплової енергії енергії в смт. Озерене Житомирської області Житомирського району.
Заборгованість за поставлений природний газ за договором № 1102/15-БО-10 від 27.11.2014 погашена відповідачем в повному обсязі.
Останній платіж в сумі 300000,00 грн. був здійснений 29.02.2016, що не заперечується позивачем та вбачається з виписки про проведені господарські операції між сторонами (а.с. 38).
Тобто розрахунки за договором проведені до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Таким чином, оскільки на день набрання чинності Законом № 1730-VIII відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за Договором № 1102/15-БО-10 від 27.11.2014, враховуючи, що відповідач є теплогенеруючою організацією і на нього поширюється дія Закону № 1730-VIII, а також беручи до уваги, що застосування приписів частини третьої статті 7 Закону № 1730-VIII, яка є нормою прямої дії, не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, в тому числі і включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню та 3% річних за несвоєчасну оплату отриманого природного газу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.02.2018, прийнятій за результатами розгляду справи № 927/1152/16.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 45419,87 грн. пені та 3201,88 грн. 3% річних є безпідставними, відтак суд відмовляє у позові.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.06.18
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу
2,3- сторонам (рек. з повід.)