ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 березня 2012 року № 2а-19332/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київського апеляційного адміністративного суду
про зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання Київській апеляційний адміністративний суд вчинити дії, а саме: вказати правове обґрунтування порушення Київським апеляційним адміністративним судом процесуальних прав позивача, зобов'язання відповідача надати позивачу нормативно-правовий документ, яким передбачено обмеження часу звернення до Київського апеляційного адміністративного суду, ознайомлення з матеріалами справи за попереднім запитом, подачу заяв по процесуальним питанням через встановлену в приміщенні суду скриньку, визнати відсутність компетенції Київського апеляційного адміністративного суду щодо прийняття рішення про продовження строку розгляду заяв без повідомлення про це заявників.
В обґрунтування позову позивач посилається на Закон України «Про звернення громадян» та зазначає, що відповідачем не надано обґрунтованої відповіді на його звернення та з порушенням встановленого законом строку.
14.03.2011 ухвалою суду позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2011 та справу направлено для продовження розгляду.
Відповідач -Київський апеляційний адміністративний суд -заперечень по суті позовних вимог не надав.
09.02.2012 до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи без участі відповідача.
09.02.2012 в судовому засіданні судом постановлено на обговорення питання щодо доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача. Позивач не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що представник Відповідача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,
ОСОБА_2 06.11.2010 звернувся до відповідача з заявою щодо зазначення відповідачем нормативно-правового документу, яким передбачено обмеження часу звернення до Київського апеляційного адміністративного суду, ознайомлення з матеріалами справи за попереднім запитом, подачу заяв по процесуальним питанням через встановлену в приміщенні суду скриньку. Також, Позивач у вказаній заяві просив інформацію щодо долі листа від 02.11.2010 по справі №2а-3465/09/2670.
21.12.2010 Відповідачем надано Позивачу листом за вихідним №2.6-12/10602 відповідь на заяву від 06.11.2010.
04.01.2011 Позивачем скеровано до відповідача повторну заяву.
09.02.2011 Відповідачем листом за вихідним №2.4-13/1434 надано позивачу відповідь на заяву від 04.01.2010.
Так, з аналізу позовних вимог, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли з приводу надання Відповідачем відповіді на заяви Позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Преамбулою до Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Згідно із ст. 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
При цьому 15 Закону №393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: листа від 21.12.2010 вих. №2.6-12/10602 (а.с. 5), заяву Позивача від 06.11.2010 розглянуто та надано відповідь по суті заяви, а саме: роз'яснено, що розпорядженням голови Київського апеляційного адміністративного суду встановлено графік прийому документів та надання інформації про рух справи в Київському апеляційному суді. Також, Позивачу роз'яснено, що відповідно до Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих судах , із змінами та доповненнями, внесеними наказом ДСА України від 15.12.2008 №134, справи видаються для ознайомлення апаратом суду за письмовою заявою з дозволу головуючого (судді-доповідача) у справі або голови суду. Також, зазначеним листом Позивачу повідомлено, що його заява від 02.11.2010 зареєстрована 03.11.2010 та вказано вхідний номер заяви.
З аналізу викладеного суд дійшов висновку, що Відповідачем зазначеним листом надано відповідь надано Позивачу відповідь на заяву від 06.11.2010 по суті заяви, а відтак вимога позивача щодо зобов'язання Відповідача надати відповідь по суті заявленої вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту порушення Відповідачем процесуального прав Позивача, а відтак вимога позивача про зобов'язання Відповідача назвати правові підстави порушення процесуального права Позивача на звернення до суду протягом робочого часу суду, суд вважає необґрунтованим.
Позовні вимоги щодо зобов'язання Відповідача надати нормативно-правові документи, якими передбачено обмеження по часу права на звернення до суду, відповідно до об'яві, що міститься у канцелярії суду та якими передбачено процедуру звернення до суду через встановлену в приміщенні суду скриньку, не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про інформацію»правова інформація - будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо, тобто Позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати Відповідача надати йому саме правову інформацію.
Відповідно до ст. 57 Конституції, кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про інформацію», з метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.
Суд звертає увагу, що на Відповідача чинним законодавством України не покладено обв'язку щодо опублікування нормативно-правових актів, а відтак посилання позивача на ст. 57 Конституції України є безпідставним.
Оскільки, держава забезпечує офіційне видання всіх нормативно-правових актів саме з метою забезпечення доступу до них фізичних та юридичних осіб, права позивача на ознайомлення з нормативно-правовими актами не порушено.
Також, суд звертає увагу, що Відповідно до п. 5.1 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом ДСА України №155 від 05.12.2006, із змінами та доповненнями, графік особистого прийому громадян і Правила внутрішнього трудового розпорядку суду вивішуються в суді на спеціально пристосованому стенді (дошці оголошень суду). Також на стенді повинна бути вивішена інша корисна для громадян інформація (Список справ, призначених до розгляду (додаток 13); Список апеляційних скарг у справах, призначених до апеляційного розгляду (додаток 14), зразки заяв про видачу копій судових документів, витяги з нормативно-правових актів, що встановлюють розміри сплати відповідних платежів, тощо).
Щодо вимоги позивача про визнання відсутності компетенції відповідача приймати рішення про продовження строку розгляду заяви без повідомлення заявника про прийняте рішення, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 20 вказаного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем на заяву позивача від 06.11.2010 надано відповідь листом від 21.12.2010.
Також, як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем листом від 09.02.2011 вих. №2.4-13/1434 (а.с. 7), надано відповідь на заяву Позивача від 04.01.2011 та, крім іншого, повідомлено, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»строк розгляду заяви Позивача від 06.11.2010 було продовжено до 27.12.2010.
Суд звертає увагу, що зазначений лист, яким позивачу надано відповідь на його заяву від 04.01.2011, носить лише інформаційний характер та не набуває статусу рішення, в тому числі про продовження строку розгляду заяви від 06.11.2010.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачу на даний час надано відповідь по суті його заяви від 06.11.2010, тобто діями Відповідача не порушено права позивача, суд вважає вимогу позивача щодо встановлення відсутності компетенції приймати рішення про продовження строку розгляду заяв, необґрунтованою.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-162, ст.ст. 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда