Іменем України
06 червня 2018 року
м. Київ
справа №202/7561/16-а(2-а/202/228/2016)
провадження №К/9901/22791/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М.,
суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.04.2017 у справі №202/7561/16 за позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську, у якому просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.
2. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2016 позов задоволено
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2017 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року у справі № 202/7561/16
5. ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.04.2017 з підстави, передбаченої п.1 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції до 15.12.2017).
6. Ухвалою Верховного Суду України від 17.07.2017 відкрито провадження за вказаною заявою ОСОБА_2 у справі № 202/7561/16.
7. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали заяви ОСОБА_2 передано до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську та з 04.03.2014 отримує пенсію за віком призначену згідно Закону України «Про державну службу».
9. 01.12.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
10. Листом відповідача від 02.12.2016 № 1202/03/21 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з мотивів, що в Управління відсутні законодавчо визначені підстави для проведення зазначеного перерахунку.
11. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з позицією якого погодився суд касаційної інстанцій, виходив з того, що з грудня 2015 року чинним законодавством України не визначено суб'єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».
IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД
13. ОСОБА_2, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.04.2017 та передати справу на розгляд суду касаційної інстанції.
14. На обґрунтування заяви надано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.01.2017 (№К/800/27323/16), у якій вказано на безпідставність відмови Пенсійного органу перерахувати особі пенсію державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати діючих працюючих державних службовців.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та норм Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ при вирішенні спорів, пов'язаних із перерахунком пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
16. Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.
17. У грудні 2015 року Верховною радою України прийнято закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
18. У зв'язку з набуттям з 01.05.2016 чинності зазначеним Законом, положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.
19. Натомість у ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій. Підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до підстав перерахунку пенсії зазначеною статтею не віднесено.
20. Посилання заявника на порушення ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, не визнана неконституційною Конституційним Судом України.
21. До того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
22. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
23. Відповідно до ст. 1512 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
24. Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства та рішення Конституційного суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, Суд дійшов висновку, що з 01.05.2016 у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
25. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 07.11.2017 у справі №398/4332/16 та постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №646/10879/16.
26. Отже, рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України (у редакції до 15.12.2017) відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2
Керуючись п.п. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, ст. 241, 242, 244 КАС України (у редакції до 15.12.2017), Суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.04.2017 у справі №202/7561/16 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя О.П. Стародуб