Іменем України
25 травня 2018 року
Київ
справа №816/2224/15
адміністративне провадження №К/9901/21215/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Шипуліної Т.М. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. розглянув у порядку письмового провадження справу №816/2224/15 за позовом Приватного підприємства «Білоцерківська агропромислова група» до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за заявою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015,
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 №0006541501.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області звернулася до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015 у справі №816/2224/15 за позовом Приватного підприємства «Білоцерківська агропромислова група» до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
У заяві відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2015, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015, прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду України від 10.01.2017 відкрито провадження за заявою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015 у справі №816/2224/15 за позовом Приватного підприємства «Білоцерківська агропромислова група» до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Шипуліна Т.М. (суддя-доповідач), Бившева Л.І, Хохуляк В.В.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. від 28.02.2018 заяву Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015 у справі №816/2224/15 за позовом Приватного підприємства «Білоцерківська агропромислова група» до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнято до провадження.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Суд перевірив матеріали справи, наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування Приватного підприємства «Білоцерківська агропромислова група» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень-лютий 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2015 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 200.1, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2015 року (р.30 Декларації) на суму 104563,00грн.
Так, до податкового кредиту Приватного підприємства «Білоцерківська агропромислова група» за січень 2015 року включені податкові накладні від 26.01.2015 №153/141, від 28.01.2015 №243//141 на загальну суму ПДВ 104563,00грн., виписані ПАТ «Полтаваобленерго» позивачу за електричну енергію, оплачену платіжними дорученнями від 28.01.2018 №712 та №713, тобто у третій декаді місяця і з урахуванням пункту 201.4 статті 204 Податкового кодексу України мають бути включені до однієї податкової накладної із датою виписування останнім днем місяця.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.05.2015 №17/16-20-01-30/13961362/106 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 №0006541501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: сума завищення бюджетного відшкодування 104563,00грн., у тому числі штрафні санкції в розмірі 52281,50грн.
У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції відповідач посилається на неоднаковість застосування у подібних правовідносинах пунктів 200., 200.3, 200.4 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015 позивачем подано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016 у справі №816/2036/15 (К/800/38402/15), в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним з огляду на те, що платник податку, який постачає електричну енергію, не повинен складати окремі податкові накладні на кожне надходження коштів за електричну енергію, а складають податкові накладні щодекадно на суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за таку електричну енергію на їх поточні рахунки протягом відповідної декади. А тому, включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, складеним на кожне надходження коштів, не відповідає вимогам пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у відкритті провадження по справі, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог з огляду на те, що на момент виписування податкових накладних у січні 2015 року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не вчинено дій щодо приведення нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади у відповідність до Податкового кодексу України і зміни до Порядку податкової накладної внесені не були. Таким чином, податкові накладні складені за формою та у порядку, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та в редакції, чинній на час їх складення, а тому позивачем правомірно та на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.
Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, на які посилається заявник, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку, які постачають електричну енергію, складають податкові накладні щодекадно на суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за таку електричну енергію на їх поточні рахунки протягом відповідної декади. В останній день місяця такі платники податку складають податкові накладні/розрахунки коригування за результатами остаточного розрахунку з споживачами електричної енергії з урахуванням поставленої електричної енергії та отриманих коштів протягом такого місяця.
Враховуючи, що оплата за електричну енергію здійснювалась позивачем платіжними дорученнями від 28.01.2018 №712 та №713, тобто у третій декаді місяця, з урахуванням вимог пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України контрагентом позивача мала бути виписана одна податкова накладна 31.01.2015.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України одним з обов'язкових реквізитів податкової накладної визначено дату її виписування.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Таким чином, позивачем порушено вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме неправомірно включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року суму ПДВ у розмірі 104563,00грн. по податкових накладних, які складені ПАТ «Полтаваобленерго» з порушенням вимог пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України.
При цьому, суди дійшли помилкового висновку, що оскільки зміни до Порядку заповнення податкової накладної, які були внесені Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13, набули чинності тільки 30.01.2015, то податкові накладні 26.01.2015 №153/141, від 28.01.2015 №243//141 складені за формою та у порядку, чинному на час їх складання.
Так, порядок складення податкової накладної постачальниками електричної енергії на суми оплат за таку енергію визначено Податковим кодексом України, що має вищу юридичну силу та є обов'язковим для платників податків. Натомість зміни до Порядку заповнення податкової накладної, які були внесені Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13, лише дублюють положення пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України та не змінюють форму чи порядок заповнення графи щодо дати виписування податкової накладної.
За таких обставин, висновки судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак їх рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, заява Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області підлягає задоволенню, а судові рішення у справі №816/2224/15 із постановленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) та статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII), суд -
Заяву Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015 у справі №816/2224/15 задовольнити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2015, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015 у справі №816/2224/15 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства «Білоцерківська агропромислова група» до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
............................
...........................
...........................
Т.М.Шипуліна,
Л.І.Бившева,
В.В.Хохуляк,
Судді Верховного Суду