10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 295/3217/17
іменем України
"07" червня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М.
ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від "21" березня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення , Ч
суддя в 1-й інстанції - Чішман Л.М. ,
місце ухвалення рішення - м. Житомир ,
В березні 2017р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 07.06.2017 року просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №145696.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 вказав, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню оскільки виконуючи маневр автомобілем ЗАЗ 1102 ним було ввімкнено показник повороту. Крім того, позивач вважає, оскільки він не є власником транспортного засобу, то не зобов'язаний пред'являти поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів суб'єкту владних повноважень. Крім того, зазначив, що відповідачем порушене право на захист.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.03.2018р. в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить рішення від 21.03.2018р. скасувати та прийняти нове про задоволення його позову. В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_2 вказав на те, що висновок поліцейського про те, що ним не було ввімкнено покажчик повороту є необґрунтованим та неупередженим, не підтверджується жодними доказами. Крім того, як зазначає позивач, поліцейський в порушення діючого законодавства порушив його права на захист, на його клопотання бути присутнім захиснику при складенні постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 14.03.2017 року інспектором роти №4 батальйону УПП в м. Житомирі Департаменту патрульної поліції капралом поліції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №145696, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Зі змісту постанови встановлено, що позивач, керуючи транспортним засобом ЗАЗ-1102 номерний знак К5112ЖИ, на перехресті вулиць Київська-Покровська в м. Житомирі не подав сигнал світловим покажчиком повороту з відповідного напрямку. При цьому не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 9.2.а та 2.1. ґ Правил дорожнього руху України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з відеозапису подій з нагрудної відеокамери інспектора, вбачається, що після зупинки транспортного засобу інспектором поліції світлові покажчики не справні та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач намагався їх полагодити.
Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч.ч. 1-3 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно роз'яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
З відеозапису, який був досліджений колегією суддів, з нагрудної камери інспектора поліції не вбачається, що позивачем вчинено інкриміноване йому адмінправопорушення.
Відеофіксація почала здійснюватися відповідачем з моменту пред'явлення позивачу факту порушення позивачем ПДР України (навіть з початку зупинки позивача), та не містить жодних обставин порушення позивачем ПДР України. Інших доказів (фото-фіксація, показання свідків тощо) суб'єктом владних повноважень на підтвердження вчинення позивачем адмінправопорушення суду не надано.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як визначено приписами ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Також слід звернути увагу на те, що положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Разом з цим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в не автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
За змістом ч.5 ст.258 КУпАП, відповідач не був зобов'язаний складати протокол у справі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, він мав право це зробити. У випадку, коли особа заперечує факт вчинення правопорушення, саме протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом його вчинення.
Цей же протокол був би доказом роз'яснення позивачу прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. У цьому ж протоколі позивач мав би змогу надати свої пояснення і це було б належним чином зафіксовано.
За відсутності протоколу а також інших доказів, які б підтверджували роз'яснення позивачу прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, колегія суддів не може спростувати його доводи про те, що працівником поліції не було вчинено зазначених дій. Так само суд не може взяти до уваги пояснення відповідача про те, що позивач не оспорював факту скоєння правопорушення. Ці обставини також не підтверджені жодними доказами.
У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).
Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду справи.
Крім того, суд вказує, що словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Співставляючи вищезазначене з встановленими обставинами справи колегія суддів вважає з необхідне зазначити, що розгляд справи про адміністративне правопорушення від імені органу уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення саме інспектором чи інспекторами патрульної поліції, які виявили правопорушення, не заборонений, однак він є не бажаним.
У такому випадку істотно змінюється правовий статус відповідного суб'єкта. З особи, яка виявила правопорушення, такий інспектор фактично має перетворитися у "квазісудовий" орган, який має забезпечити правопорушнику комплекс гарантованих йому прав та розглянути справу на основі об'єктивної оцінки доказової бази.
За загальним правилом розгляд справи починається оголошенням про те, яка справа розглядається, з'ясовується хто прибув на розгляд справи, встановлюються анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності, роз'яснюються її права, надається можливість подати докази, заявити клопотання.
Якщо особа заявляє обґрунтовані клопотання про ознайомлення зі справою, про допуск захисника, про приєднання доказів тощо, то ці клопотання мають бути розглянуті, а права особи, яка притягується до відповідальності, забезпечені. Лише після цього особа, яка розглядає справу, має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Це пов'язано з тим, що силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Негайний розгляд справи без складання адміністративного протоколу чи документування у інший спосіб того, що розгляд справи відбувся з дотриманням прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності також ставить під сумнів правомірність винесеної постанови, що є самостійною підставою для визнання її протиправною та скасування.
Відтак судова колегія прийшла до висновку, що постанова про притягнення позивача до відповідальності є незаконною саме з підстав недотримання процедури розгляду справи про адмінправопорушення інспектором патрульної поліції.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, під час розгляду справи не надав суду будь-які належні докази, які б підтверджували порушення позивачем правил ПДР України.
Відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому притягнення до відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 425,00 є неправомірним.
Крім того судова колегія щодо підстав для закриття провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності колегія суддів зазначає, що такі підстави відсутні, тому в цій частині позов не підлягає до задоволеня.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, колегія суддів вважає що спірна постанова прийнята відповідачем з порушенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Богунського районного суду м. Житомира від 21.03.2018р. та ухвалення нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Богунського районного суду м. Житомира від "21" березня 2018 р. скасувати, та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову ОСОБА_2.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №145696.
В задоволенні позовної вимоги про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.Г. Охрімчук
судді: М.М. Капустинський
ОСОБА_1
Повне судове рішення складено "07" червня 2018 р.