10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 274/3659/17
іменем України
"05" червня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Моніча Б.С.
Охрімчук І.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від "19" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу , -
суддя в 1-й інстанції - Замега О.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м.Бердичів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19.02.2018р. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 30 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з 07.12.2015 року внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням ОСОБА_1 обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.08.2017 року № 85. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 07.12.2015 р. відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. Зобов'язано Міністерство оборони України подати звіт про виконання прийнятої на користь ОСОБА_1 рішення суду протягом п'ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.
Не погоджуючись з апеляційною скаргою, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, справу направити на новий розгляд за встановленою підсудністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що жоден з документів наданих позивачем не є тим доказом в розумінні ст.73 КАС України, який би включав факт того, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Вважає, що дана справа підсудна Житомирському окружному адміністративному суду, про те в порушення ст.20 КАС України (в редакції з 15.12.2018р.) розглядалась Бердичівським міськрайонним судом, тобто з порушенням правил підсудності. Зазначає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Судом встановлено, що позивач в період з червня 1984 р. по липень 1986 р. проходив військову службу в Республіці Афганістан та приймав участь в бойових діях в складі військової частини польова пошта НОМЕР_1 під час яких отримав травму (контузію), поранення, що підтверджується довідкою Бердичівського об'єднаного міського військового комісаріату від 17.03.2016 р. №4/44 (а.с.16).
Під час проходження служби позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, правої ноги (контузія головного мозку - 1985 р.) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця №4145 від 09.11.2015р., а також висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2138/Ж від 06.11.2015р., довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 21.12.2015р. №218711, відповідно до якої позивачу встановлена 3 група інвалідності з 07.12.2015 р. (а.с.21,22-23,24).
Управлінням праці та соціального захисту населення м.Бердичеві ОСОБА_1 встановлено статус інваліда війни 3 групи безтерміново, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 21.12.2015 (а.с.25).
28.12.2015 р. позивач звернувся до Бердичівського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.26).
Згідно протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016р. №36 комісія повернула на доопрацювання документи позивачу (а.с. 27).
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.03.2017р. по справі №274/376/17 визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про повернення ОСОБА_1 документів на доопрацювання у зв'язку із встановленням йому інвалідності IIІ групи з 07.12.2015р. внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Постанови КМУ від 25.12.2013 р. №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 07.12.2015 р. (а.с.28-32).
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 р. апеляційну скаргу МОУ задоволено частково, постанову від 29.03.2017р. в частині скасовано (а.с.33-40).
Постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р., набрала законної сили та є остаточною і в касаційному порядку не переглядалася.
На виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. ОСОБА_1 15.06.2017р. повторно звернувся до Бердичівського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.43).
Згідно протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №85 від 18.08.2017р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (а.с.44).
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
За змістом статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Така одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
За приписами ч.6 ст.16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.
Частиною 2 статті 16 Закону №2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону №2011-XII, (в редакції, що діяла на час встановлення позивачу інвалідності) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп.4 п.2 ст.16 цього Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок №499).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 затверджено новий Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
У відповідності до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з п.п.1 п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи.
Таким чином, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 07.12.2015р., оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого позивачу встановлена ІІІ група інвалідності.
Матеріалами справи підтверджено, що поранення та захворювання позивача пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби.
Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону №2011-XII.
На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був також врегульований наказом Міноборони №530 від 14.08.2014р. «Про затвердження Положення про організацію в Міністерства оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ № 530), зареєстрований 20.10.2014р. за № 1294/26071.
У відповідності до п.4.6 Наказу №530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.
Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з п.4.8 Наказу №530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні. Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.
Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (п.4.10 Наказу № 530).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся в межах визначеного Законом №2011-XII трирічного терміну із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому ІІІ групи інвалідності з 07.12.2015р.
Суд зазначає, що подання позивачем до Бердичівського ОМВК вказаної заяви та доданих до неї документів повністю узгоджується із вимогами п.11 Порядку №975.
За приписами абзацу 2 п.13 Порядку №975 відповідач Міністерство оборони України, як розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону №2011-XII право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 р. (справа №21-446а14) та від 21.04.2015 р. (справа №21-183а13). Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав поранення та захворювання не внаслідок протиправних дій, а в наслідок виконання обов'язків військової служби під час участі в бойових діях.
Документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для повернення документів або відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 22.01.2015р. по справі 2-а-1626/12/1370.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що поданих позивачем документів достатньо для підтвердження його права на отримання одноразової грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності, яке виникло з моменту встановлення інвалідності, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо можливого втручання суду, через постановлення рішення, у дискреційні повноваження органу державної влади, на що в апеляційній скарзі звертається увага, то колегія суддів зазначає, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тож, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.
При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки, суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.
Крім того, відповідно до абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р. №3 рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Стаття 13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.09.2017р. відкрито скорочене провадження у справі.
Згідно ч. 3 ст. 30 КАС України (в редакції від 15 грудня 2017 року) справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.
Але, посилання апелянта на те, що дана справа повинна розглядатися окружним адміністративним судом суперечить вимогам чинного адміністративного процесуального законодавства, а саме п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України (в редакції на час відкриття провадження у справі судом першої інстанції), яким справи, зокрема щодо спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання чи одержання соціальних виплат віднесено до предметної підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів, яким і розглянуто дану адміністративну справу, де предметом спору є призначення та виплату соціальної допомоги суб'єктом владних повноважень.
З питання підсудності з даного предмету спору за нормами КАС України, в редакції до 15.12.2017 року, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 22 травня 2018 року у справі № 285/1538/17.
Відповідно до 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від "19" лютого 2018 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: Б.С. Моніч
І.Г. Охрімчук
Повне судове рішення складено "05" червня 2018 р.