10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 806/3700/17
іменем України
"04" червня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Франовської К.С.
суддів: Іваненко Т.В.
ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "18" січня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою , -
суддя в 1-й інстанції - Семенюк М.М.,
час ухвалення рішення - 10 год. 04 хв.
місце ухвалення рішення - м.Житомир,
дата складання повного тексту рішення - 23.01.2018р.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області , в якому просила :
-визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07.07.2017 за № К-8502/0-8437/6-17 у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,90 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Строківської сільської ради, Попільнянського р-ну, Житомирської області;
-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,90 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Строківської сільської ради, Попільнянського р-ну, Житомирської області.
В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою є незаконною і такою, що порушує її права, передбачені Конституцією України та Земельним кодексом України.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 .01.2017 рок позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 07.07.2017 за № К-8502/0-8437/6-17, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,90 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Строківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 09.06.2017 щодо надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,90 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Строківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області у відповідності до вимог законодавства. В решті позову відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що додане до заяви викопіювання не дає змоги визначити конкретне місце розташування земельної ділянки, оскільки бажане місце розташування площею 0,12 га не позначено в межах території, що виділена єдиним масивом. Також посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 встановлено нову процедуру надання громадянам дозволів на розробку проекту землеустрою, а щодо вимоги про зобов'язання надати дозвіл, то суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою є дискреційними повноваженнями даного державного органу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Як встановив суд, ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області через свого представника ОСОБА_4 із заявою від 09.06.2017 (а.с.22) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,9 га для ведення особистого селянського господарства на території Строківської сільської ради Попільнянського району.
Відповідач листом від 07.07.2017 № К-8502/0-8437/6-17 запропонував представнику позивача обрати земельну ділянку з переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Житомирської області та повторно звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з відповідною заявою. При цьому, відповідач послався ь на постанову Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними".
Вказаний лист став підставою для звернення позивача до суду у даній справі.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2, викладена у листі від 07.07.2017 року № К-8502/0-8437/6-7, є протиправною.
А тому, обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 09.06.2017 щодо надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,9 га для ведення особистого селянського господарства на території Строківської сільської ради Попільнянського району.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд повинен з'ясувати, чи було оскаржуване рішення (лист) відповідача прийняте, зокрема, в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було таке рішення (лист) прийняте на законних підставах.
Повноваження Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області у спірних правовідносинах регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави апеляційному суду дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Як встановлено судом першої інстанцій та підтверджено матеріалами справи, в оскаржуваному рішенні (листі) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Отже, суд першої інстанцій дійшов до правильного висновку про те, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладена у листі від 07.07.2017 року № К-8502/0-8437/6-17, є незаконною.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі-Стратегія).
Метою Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.
Таким чином, дана Стратегія прийнята з метою вдосконалення системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, а також раціонального та ефективного їх використання та жодним чином не регулює правовідносини між громадянином та державою щодо передачі земельних ділянок у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення фермерського господарства.
Відтак, посилання відповідача на Стратегію, як на нормативний акт, що прийнятий на виконання Земельного кодексу України, чи іншого закону, що регулює земельні правовідносини, та надає відповідачу право відмовляти у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправними.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області здійснює свої повноваження відповідно до законодавчих актів України, у тому числі актів Кабінету Міністрів України, проте Стратегія не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність, на відміну від Земельного Кодексу України.
Разом з цим, у зв'язку із затвердженням даної Стратегії зміни до Земельного кодексу України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.
На цій підставі апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що оскільки порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, зокрема, порядок одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою, врегульовано безпосередньо Земельним кодексом України, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є неправомірним.
Твердження відповідача, що судом першої інстанції не враховано, що додане до заяви викопіювання не дає змоги визначити конкретне місце розташування земельної ділянки, оскільки бажане місце розташування площею 0,12 га не позначено в межах території, що виділена єдиним масивом, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки вони не були підставою для відмови у надані позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
Таким чином, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "18" січня 2018 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя К.С. Франовська
судді: Т.В. Іваненко
ОСОБА_1
Повне судове рішення складено "08" червня 2018 р.