пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
про відмову у забезпеченні позову
"08" червня 2018 р. Справа № 903/389/18
Суддя господарського суду Волинської області Войціховський В.А., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 05.06.2018р. (вх.№01-68/27/18 від 06.06.2018р.) про забезпечення позову
по справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
- Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", м. Київ
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта", м. Луцьк
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", м. Луцьк
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
- ОСОБА_2, м. Львів
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та скасування державної реєстрації припинення записів про обтяження нерухомого майна
без виклику сторін
Приватне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду з позовом від 05.06.2018р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" в якому просить суд застосувати до відносин сторін наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №950, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав АТ "Дельта Банк", а саме шляхом:
- визнання АТ "Дельта Банк" кредитором за Генеральним кредитним договором №699004013308012 від 29.10.2012р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Торговий Дім "Аванта";
- визнання АТ "Дельта Банк" стороною-іпотекодержателем за Іпотечним договором №699004013308012/32, укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", посвідченим 29.10.2012р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Герилів М.Р. за реєстровим №2216, предметом іпотеки за яким є складське приміщення, (в літ: В-1), а саме: складські приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76; загальною площею 3459,3кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1
- визнання АТ "Дельта Банк" заставодержателем за Договором застави майнових прав №699004013308012/31 від 29.10.2012р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", предметом якого є майнове право вимог орендної плати за договором №292-09А оренди нежитлового приміщення від 26.10.2009р., а також:
- скасування державної реєстрації припинення записів про обтяження нерухомого майна, накладених згідно з Договором іпотеки від 29.10.2012р., р.№950, а саме:
- запису про іпотеку №6284132 (спеціальний розділ), який припинено 07.11.2014р. за рішенням приватного нотаріуса КМНО Літвінова А.В., індексний номер рішення 17055323;
- записів про заборону нерухомого майна №7615899 (спеціальний розділ), які припинено 07.11.2014р. за рішенням приватного нотаріуса КМНО Літвінова А.В., індексний номер рішення 17055303.
В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 3, 37, 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. ст. 47, 66 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 56 ЗУ "Про Національний банк України", ст. ст. 4, 16, 203, 207, 215, 216, 236 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 08.06.2018р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та скасування державної реєстрації припинення записів про обтяження нерухомого майна було прийнято до розгляду; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 09.07.2018р.; залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державну організацію (установу, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_2.
Спільно із позовною заявою позивачем подано заяву від 05.06.2018р. (вх.№01-68/27/18 від 06.06.2018р.) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на складське приміщення, (в літ: В-1), а саме: складські приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76; загальною площею 3459,3кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 (№№ запису про право власності №19951292 та 19950341 згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) та заборони ОСОБА_2, Управлінню державної реєстрації Львівської міської ради та будь-яким іншим суб'єктам, на які покладено функції із проведення державної реєстрації прав, зокрема, але не виключно: акредитованим суб'єктам, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо об'єктів нерухомого майна-складське приміщення, (в літ: В-1), а саме: складські приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76; загальною площею 3459,3кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 (№№ запису про право власності №19951292 та 19950341 згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
Заява обґрунтована обставинами щодо існування реальної загрози того, що подальші дії ОСОБА_2 будуть спрямовані на відчуження вищевказаного нерухомого майна на користь інших осіб, що, в подальшому може ускладнити виконання рішення суду.
В даному випадку оцінюючи заяву сторони та її обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, з огляду на таке.
Статтею 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно п. 1 чинної на даний час постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що забезпечення позову, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.
Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до п. 3 вказаної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до п. 4 постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006р. №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В даному випадку, всупереч вимогам статті 74 Господарського процесуального кодексу України заявником не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, як і не надано суду жодних доказів в підтвердження існування реальної загрози того, що подальші можливі дії ОСОБА_2 будуть спрямовані на відчуження вищевказаного нерухомого майна на користь інших осіб.
Як вбачається із заяви Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк" про вжиття заходів до забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
В заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно того, що подальші дії ОСОБА_2 будуть спрямовані на відчуження нерухомого майна на користь інших осіб.
Однак, самі лише припущення заявника стосовно того, що подальші дії ОСОБА_2 будуть спрямовані на відчуження нерухомого майна на користь інших осіб, що в майбутньому може ускладнити виконання рішення у випадку задоволення судом позовних вимог, на думку суду, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Потенційна можливість вчинення відповідачем чи третьою особою дій, які будуть перешкоджати позивачу без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що останні не містять будь-яких доказів на підтвердження факту реальної загрози вчинення ОСОБА_2 дій, які будуть спрямовані на відчуження нерухомого майна на користь інших осіб, що може ускладнити виконання рішення у випадку задоволення судом позовних вимог.
Разом з тим, жодних обгрунтованих причин у зв'язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем також не надається.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За таких обставин та з огляду на те, що заява про забезпечення позову грунтується лише на припущеннях заявника, а останнім не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 05.06.2018р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на складське приміщення, (в літ: В-1), а саме: складські приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76; загальною площею 3459,3кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 (№№ запису про право власності №19951292 та 19950341 згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) та заборони ОСОБА_2, Управлінню державної реєстрації Львівської міської ради та будь-яким іншим суб'єктам, на які покладено функції із проведення державної реєстрації прав, зокрема, але не виключно: акредитованим суб'єктам, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо наступних об'єктів нерухомого майна - складське приміщення, (в літ: В-1), а саме: складські приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76; загальною площею 3459,3кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 (№№ запису про право власності №19951292 та 19950341 згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), відмовити.
Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про відмову у забезпеченні позову підлягає оскарженню в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд в строки визначені ст. 256 ГПК України.
Ухвала підписана 08.06.2018р.
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.
Суддя В. А. Войціховський