Іменем України
07 червня 2018 року
м.Харків
справа № 638/2849/18
провадження № 22-ц/790/3366/18
Апеляційний суд Харківської області у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД»,
відповідачі - ОСОБА_1, Харківська міська рада, департамент реєстрації Харківської міської ради,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» до ОСОБА_1, Харківської міської ради, департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання частково недійсними рішень Харківської міської ради № 1916/15 від 24.06.2015 року та № 2000/15 від 23.09.2015 року, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності за апеляційною скаргою державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» на ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2018 року, постановлену під головуванням судді Грищенко І.О., в залі суду в місті Харкові, -
У березні 2018 року державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Харківської міської ради, департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання частково недійсними рішень Харківської міської ради № 1916/15 від 24.06.2015 року та № 2000/15 від 23.09.2015 року, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2018 року у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Харківської міської ради № 1916/15 від 24.06.2015 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою - вул. Бородіна, 2 - А, рішення Харківської міської ради № 2000/15 від 23.09.2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки за адресою: вул. Бородіна, 2 - А, з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021 ОСОБА_1 у власність, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 25794842 від 03.11.2015 року, прийняте державним реєстратором ОСОБА_2 - відмовлено. Роз'яснено заявнику, що даний спір повинен вирішуватися господарським судом у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що спір виник із неправомірного набуття права власності на об'єкт нерухомості та незаконності відповідного свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішень суб'єкта владних повноважень. Відповідачами у справі є як фізична особа, так і суб'єкти владних повноважень, проте спір підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги до Харківської міської ради є похідними від спору про неправомірне набуття права власності. Спір є виключно цивільно-правовим, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 існує спір про право власності на земельну ділянку.
ОСОБА_1, Харківська міська рада, департамент реєстрації Харківської міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, - відзив на апеляційну скаргу не надали.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Харківської міської ради, департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсним рішення Харківської міської ради № 1916/15 від 24.06.2015 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою - вул. Бородіна, 2 - А, рішення Харківської міської ради № 2000/15 від 23.09.2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки за адресою: вул. Бородіна, 2 - А, з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021 ОСОБА_1 у власність, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 25794842 від 03.11.2015 р., прийняте державним реєстратором ОСОБА_2, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 46812418 від 03.11.2015 р., а саме на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вулиця Бородіна, 2 - А, кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, серія СТА № 998099, власник ОСОБА_1 (а.с.2-10).
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 березня 2018 року відкрито провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вулиця Бородіна, 2 - А, кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, власник ОСОБА_1 (а.с.60-61).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Харківської міської ради, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд першої інстанції виходив з того, що за суб'єктним складом сторін та сутністю спору справа в цій частині підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 20 ЦПК України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.
Разом із тим, в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.
При вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
Отже суд має з'ясувати: є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, зокрема, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не з'ясував характер спірних правовідносин, залишив поза увагою те, що спір між сторонами виник з цивільно-правових відносин, а саме: із неправомірного набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомості та незаконності відповідного свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішень суб'єкта владних повноважень. Безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішеннь Харківської міської ради та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» - задовольнити.
Ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2018 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: А.І. Колтунова
ОСОБА_3
Повне судове рішення виготовлено 07.06.2018 року.