29 травня 2018 року
м. Харків
Справа № 645/5965/17
Провадження № 22ц/790/1926/18
Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів:
головуючого - Бровченко І.О.
суддів - Кружиліної О.А., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря - Афоніна К.О.
імена (найменування) сторін:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року у складі судді Шарко О.П. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та неустойки,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 111800 гривень, які складають еквівалент 4000 доларів США, а також стягнути у якості неустойки грошові кошти у розмірі 111800 гривень які складають еквівалент 4000 доларів США, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору.
Також позивач надав суду заяву про забезпечення позову в якій просить суд накласти арешт на будинок по вулиці Колективній, 20,у м. Харкові, належний відповідачці ОСОБА_2, заборонивши їй вчиняти будь-які дії, пов'язані з укладанням будь-яких договорів спрямованих на відчуження будинку за зазначеною адресою.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення даного позову, оскільки останнім не доведено достатніх правових підстав для забезпечення позову. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження отого того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 10 березня 2017 року між ОСОБА_2 було укладено договір про наміри укласти договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості. Предметом договору згідно з п. 11 договору був намір укласти між сторонами договір купівлі-продажу будинку по вул. Колективна, 20 у м. Харкові.
ОСОБА_2 відповідно до п. 2.1 договору брала на себе зобов'язання у строк до 01 липня 2017 року підготувати усі правовстановлюючі та інші документи необхідні для укладення договору купівлі-продажу житлового будинку. За змістом п. 2.1.4 договору, договір купівлі-продажу даного будинку мав бути укладений не пізніше 01 липня 2017 року у приватного нотаріуса ОСОБА_3, з 16.00 до 18.00 за суму, яка складає еквівалент 19500 доларів США по курсу, який діє на день продажу будинку.
Для виконання продавцем своїх зобов'язань ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 4000 доларів США.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань взятих на себе продавцем, він повинен сплатити продавцю суму вказану у п. 2.2.2 і неустойку у такому самому розмірі.
01 листопада 2017 року ОСОБА_1 прибув до приватного нотаріуса ОСОБА_3 для оформлення договору купівлі-продажу. ОСОБА_2 заходи щодо відчуження житлового будинку не вживаються.
З свідоцтва про право на спадщину від 13 червня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить 1/6 частка житлового будинку літ. «А-1» та літ. «Б-1» з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходяться за адресою: вул. Колективна, 20 у м. Харкові.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення його позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 може відчужити житловий будинок, що значно може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Статтею 151 ЦПК України передбачено, що за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Із змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 8000 дол. США у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору про намір укласти договір купівлі-продажу житлового будинку № 20 по вул. Колективна у м. Харкові. Відповідно до умов договору, договір купівлі-продажу житлового будинку не укладено, грошові кошти надані позивачем відповідачу не повернуті. В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить накласти арешт на нерухоме майно та заборонити дії з приводу його відчуження . Разом з тим, арешт майна передбачає обмеження права користування ОСОБА_2 належним їй на праві власності житловим будинком.
Оскільки не виключена можливість відчуження зазначеного нерухомого майна ОСОБА_2 , колегія суддів вважає за необхідне заборонити відчуження 1/6 частки житлового будинку, оскільки може бути утруднено виконання рішення суду у разі задоволення вимог за позовом.
Судова колегія вважає, що обраний вид забезпечення позову, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки йдеться лише про заборону проведення дій направлених на відчуження майна до розгляду справи по суті і не порушує прав відповідача на володіння та користування майном.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року не може бути визнана законною, обґрунтованою й такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд вважає за необхідне скасувати цю ухвалу районного суду та постановити нову, якою частково задовольнити заяву про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року скасувати, постановити нову.
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та неустойки задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_2 відчуження 1/6 частини житлового будинку лі. «А-1» та літ. «Б-1» з відповідними частками надвірних будівель, що знаходяться за адресою: вул. Колективна, 20 у м. Харкові, які належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 травня 2018 року.
Головуючий
Судді