Справа №639/104/18 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/790/1296/18 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.81 КК України
Іменем України
24 травня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.01.2018р. відносно ОСОБА_7 ,-
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні подання Холодногірської виправної колонії №18 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання на підставі ст.81 КК України.
Приймаючи вищевказане рішення, суд першої інстанції вказав, що вивчивши відомості про особу засудженого він встановив, що засуджений фактично не приймає участі у роботі самодіяльних організацій, має значний термін невідбутого покарання, призначеного судом та низький еквівалент заробітної платні, а також те, що він хоча і не мав стягнення, незважаючи на наведені в ухвалі та встановлені порушення умов тримання, але отримав лише 3 заохочення, 2 з яких на думку суду, є формальними та фактично отримані не за активну поведінку, а за відсутність порушень, виходячи з цього випливає, що на даний час засуджений ОСОБА_7 своєю поведінкою і ставленням до праці не довів свого повного виправлення.
Засуджений у поданій апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду, а тому просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою подання про його умовно-дострокове звільнення задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта в підтримку поданої апеляційної скарги, з'ясувавши позицію прокурора, який підтримав рішення районного суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, ст.81 КК України встановлює умови та підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Запровадження вищевказаного правового інституту, згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст.50 КК України.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у згаданій Постанові Пленуму в п.17 оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Як вбачається з ухвали суду першої інстанції, ОСОБА_7 , відбуває покарання за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 05.08.2015р. яким він засуджений за ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ч.1, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
У відповідності до ст.12 КК України, ОСОБА_7 , засуджений за вчинення умисних тяжких злочинів, за який згідно ч.2, п.2 ч.3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення може бути застосовано, якщо він відбув не менше двох третин строку покарання, та сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 відраховується з 04.12.2014р., а закінчується 07.10.2019р., при цьому ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.04.2016р. ОСОБА_7 , строк попереднього ув'язнення з 04.12.2014р. по 21.05.2015р. та з 25.06.2015р. по 05.09.2015р. зараховано у строк відбування покарання за правилами, передбаченими ч.5 ст.72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Аналізуючи сумлінну поведінку та ставлення засудженого до праці, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Так, матеріали про умовно-дострокове звільнення, згідно п.13 раніше вказаної Постанови Пленуму, мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим дослідженню підлягають, окрім іншого, дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків тощо.
За час відбування покарання ОСОБА_7 мав одну подяку у 2016р. за сумлінну поведінку і ставлення до праці та дві у 2017р. за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки …(т.1 а.с.8).
Останні заохочення, на думку колегії суддів, навряд чи можна вважати такими, що свідчать про сумлінну поведінку та ставлення засудженого до праці, а тому в цьому питанні апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції.
Крім того, з характеристиці засудженого (т.1 а.с.5) вбачається, що згідно висновку комісії від 08.06.2016р. він не став на шлях виправлення, а отже не довів свого виправлення.
Таким чином, районний суд правильно зазначив про існування суперечностей між тим, що наведенні у Поданні ХВК №18 та документами, які містяться в особовій справі, щодо даних про виправлення засудженого.
Поряд з цим з досліджених судом першої інстанції матеріалів особової справи ОСОБА_7 встановлено, що є рапорти (а.с.81-83) та пояснення (а.с.84-86) з приводу порушення засудженим умов тримання але стягнення з цього приводу до нього не застосовувалось.
Отже, надаючи оцінку поведінці засудженого ОСОБА_7 протягом усього часу відбування покарання, колегія суддів, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до переконання, що висновки районного суду повністю підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Так з довідки про заохочення та стягнення засудженого не можна прийти до переконання проте що сталось остаточно.
Все вищенаведене, за переконанням колегії суддів, підтверджують висновки суду першої інстанції, а тому оскільки суд першої інстанції правильно не застосував до засудженого ОСОБА_7 положення ст.81 КК України то підстав для скасування судового рішення не має.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги засудженого залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.01.2018р. відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді