Справа № 327/168/18
Провадження № 2/327/83/2018
05.06.2018 року смт.Розівка
Розівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Антіпової Т.А.,
при секретарі судового засідання - Пригінської О.В., Літвіновій Т.А.,
за участю позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду смт. Розівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі за текстом ПАТ «Запоріжжяобленерго») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв'язку із звільненням,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Розівського районного суду Запорізької області з позовом до ПАТ «Запоріжжяобленерго», в якому, з урахуванням уточнень в частині суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні просить суд стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену їй заробітну плату в сумі 39 815,32 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 10 988,10 грн., а всього 50 803,42 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що вона у період з 18.02.2013 року по 06.03.2018 року перебувала в трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на посаді контролера енергозбуту групи по розрахункам та роботі з населенням 3-ї групи кваліфікації в Розівському районі електричних мереж і отримувала заробітну плату в розмірі згідно із штатним розкладом. Відповідно до наказу № 962-к від 06.03.2018 року позивача було звільнено з ПАТ «Запоріжжяобленерго» за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку із порушенням умов її трудового договору та законодавства про працю щодо строків виплати заробітної плати. В день звільнення відповідач нарахував їй заробітну плату, яка згідно з довідкою № 223 від 06.03.2018 року становить 39 815,32 грн., але не виплатив її. Не виплативши заробітну плату при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки відповідач порушив її права, передбачені ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Окрім цього, зазначає, що у зв'язку із несвоєчасною виплатою їй заробітної плати, в даному випадку при звільненні, законодавством передбачена виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Кількість днів затримки розрахунку за період з 06.03.2018 року по 15.05.2018 року становить 45 робочих днів (березень 2018 року - 16 робочих днів, квітень 2018 року - 19 робочих днів, травень 2018 року - 10 робочих днів). Тому розмір середнього заробітку за затримку розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача на її користь, складає 10 988,10 грн. (45 х середній заробіток в день).
Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ст. 274 ч. 1 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що станом на 26 квітня 2018 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться в складному фінансовому становищі.
У період з липня по вересень 2017 р. постановами НКРЕКП № 1104 від 07.09.2017 р., № 1053 від 29.08.2017 р., № 942 від 25.07.2017 р., крім відрахувань коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, було встановлено суми додаткових щодобових відрахувань (утримань) коштів з поточних рахунків ПАТ «Запоріжжяобленерго» у розмірі 12 млн. грн. на добу у липні 2017 р., 19 млн. грн. на добу у серпні 2017 р., 4 млн. грн, 12,5 млн. грн. на добу у вересні 2017 р., 3,8 млн. тощо грн. на добу у жовтні 2017р., 1,5 млн. грн. в листопаді 2017 р., 2,6 млн. грн. на добу в січні 2018 року.
Крім цього, відповідно до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2016р по справі № 808/3230/16, залишеної в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017р. визнані протиправними постанови НКРЕКП № 1780 від 05.10.2016 , № 1840 від 17.10.2016 №1872 від 21.10.2016 в частині встановлення Відповідачу додаткових щодобових відрахувань, що додатково свідчить про протиправність дій НКРЕКП щодо Товариства у встановленні таких щодобових відрахувань.
Таким чином, внаслідок встановлення НКРЕКП в липні 2017 - березні 2018 року для ПАТ «Запоріжжяобленерго» при визначені алгоритму перерахування коштів нульового алгоритму або сум додаткових щодобових утримань коштів з поточних рахунків ПРТ, які унеможливили фактичне надходження коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточні рахунки ПАТ «Запоріжжяобленерго», - всі кошти, які надходили та надходять на рахунок із спеціальним режимом використання товариства перераховуються установою уповноваженого банку на рахунок ДПІ «Енергоринок», а НКРЕКП свідомо не виконує обов'язок по забезпеченню додержання прав і законних інтересів ПАТ «Запоріжжяобленерго», пов'язаних із виплатою/отриманням заробітної плати та перешкоджає виконанню обов'язку щодо гарантування надійного соціального захисту працівників товариства.
Відповідно до довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» розмір заборгованості із заробітної плати позивача за вересень та жовтень 2017 року відсутній, за листопад 2017 року становить 3405,53 грн., за грудень 2017 року складає 4375,56 грн., за січень 2018 року складає 4925,90 грн., за лютий 2018 року становить 5085,65 грн., за березень 2018 року становить 22022,68 грн., а загалом 39 815 грн. 32 коп.
Відповідно до довідки про невиплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період вересень 2017 року - березень 2018 року, станом на 25.04.2018 року заборгованість із зарплати перед позивачем становить 39 815 грн. 32 коп.
У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні підтримала уточнені позовні вимоги та просила їх задовольнити. Пояснила, що вона працювала на посаді контролера енергозбуту групи по розрахункам та роботі з населенням 3-ї групи кваліфікації в Розівському районі електричних мереж в ПАТ «Запоріжжяобленерго» з 18 лютого 2013 року по 06 березня 2018 року. За період з листопада 2017 року по березень 2018 року не отримувала заробітну плату, через що і вирішила звільнитись з займаної посади за власним бажанням. Однак, на день звільнення їй не була виплачена заробітна плата за вищезазначений період в розмірі 39 815 грн. 32 коп., яка залишається не виплаченою і по день розгляду справи в суді.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав письмовий відзив на позовну заяву в частині обґрунтування причин наявної заборгованості з виплати заробітної плати перед позивачем, а саме: скрутним фінансовим становищем ПАТ «Запоріжжяобленерго», що унеможливлює виконання зобов'язань останнього з виплати заробітної плати як тим працівникам, які на сьогодні перебувають у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго», так і тим, які звільнились з підприємства. Не оспорював суму заборгованості із виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з листопада 2017 року по березень 2018 року у розмірі 39 815 грн. 32 коп., та підтвердив, що дана сума залишається не виплаченою і по день розгляду справи в суді. Також, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ознайомлений із зміненим розрахунком позивача щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 988,10 грн., правильність розрахунку зазначених сум він не оспорює і вважає їх правильними. При вирішенні позовних вимог позивача по суті поклався на розсуд суду з огляду на обмеження його прав, як представника відповідача, щодо визнання позову, укладення мирової угоди та підписання заяв про примирення сторін.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийнята на роботу ПАТ «Запоріжжяобленерго» (наказ № 502-к від 18 лютого 2013 року), де працювала на посаді контролера енергозбуту групи по розрахункам та роботі з населенням 3-ї групи кваліфікації в Розівському районі електричних мереж по 06.03.2018 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача АС № 404654 (а.с. 7).
Відповідно до наказу № 963-к від 06.03.2018 року позивач звільнений з ПАТ «Запоріжжяобленерго» за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку із порушенням умов його трудового договору та законодавства про працю щодо строків виплати заробітної плати.
Як вбачається з наданого позивачем до суду повідомлення ПАТ «Запоріжжяобленерго» про нараховану суму, належну працівникові при звільненні № 222 від 06.03.2018 року, розмір заробітної плати, що належить позивачу при звільненні, становить 39 815 грн. 32 коп. (а.с. 10).
Зазначені обставини визнані відповідачем в судовому засіданні, і, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини, в силу положень ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.
Таким чином, відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі.
Вирішуючи питання щодо розміру невиплаченої заробітної плати, яка підлягає стягненню суд враховує зазначене.
Згідно довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго», доданої до письмового відзиву ПАТ «Запоріжжяобленерго», про нараховану, але не виплачену заробітну плату за листопад 2017 року - березень 2018 року, її розмір станом на 25.04.2018 року, складає 39 815 грн. 32 коп. (а.с.27).
Таким чином, з наданих до суду документів убачається, що на теперішній час заборгованість відповідача перед позивачем щодо не виплаченої заробітної плати складає 39 815 грн. 32 коп. Жодних доказів на спростування вказаної суми представником відповідача в судовому засіданні не надано.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
З огляду на наведене, доводи представника відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов'язань споживачами послуг товариства, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв'язку із звільненням у розмірі 10 988,10 грн. суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.
Відповідно до п. 21 цієї Постанови при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до п. 32 Постанови пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями), чинність якої поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, середній заробіток для виплати працівникові за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до пункту 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат в усіх випадках збереження середнього заробітку провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові при розгляді справи № 6-1093цс15 від 23.12.2015 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача, наказом № 963-к від 06.03.2018 року звільнена з займаної посади 06.03.2018 року за власним бажанням за ст. 38 п. 3 КЗпП України у зв'язку із порушенням законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору. В день звільнення виплата всіх сум, що належать від підприємства - роботодавця, позивачеві проведена не була. Судом не встановлено наявності між сторонами суперечки про їхній розмір.
Період затримки, за який позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку становить: з 06.03.2018 року по 15.05.2018 року - 45 робочих днів.
Середньоденний заробіток позивача за два місяці перед звільненням складає: 244 грн. 18 коп. (без врахування податків): 4925,90 грн. заробітна плата за січень 2018 року + 5085,65 грн. заробітна плата за лютий 2018 року = 10 011,55 грн. : 41 днів (21 день - кількість відпрацьованих днів за січень 2018 року + 20 - кількість відпрацьованих днів за лютий 2018 року) = 244 грн. 18 коп. (без врахування податків). Середній заробіток за час затримки розрахунку, за період з 06.03.2018 року по 15.05.2018 року, складає 10 988 грн. 10 коп. (244,18 грн. х 45 днів = 10 988,10 грн.).
Оскільки справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, зазначену суму суд визначив без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв'язку із звільненням підлягають задоволенню шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 06.03.2018 року по 15.05.2018 року в межах заявлених вимог в сумі 10 988,10 грн. При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували даний розрахунок.
На підставі п.1.ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Окрім цього, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв'язку із звільненням - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 (71300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Гагаріна, буд. 10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 39 815 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 32 копійки.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 (71300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Гагаріна, буд. 10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10 988 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 10 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду відповідно до частин 1 та 2 ст. 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 08 червня 2018 року
Суддя: Т.А. Антіпова