Іменем України
25 травня 2018 року
Київ
справа №820/399/17
касаційне провадження №К/9901/44606/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 (головуючий суддя - Мельнікова Л.В., судді: Бенедик А.П., Донець Л.О.) про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2017 (суддя Мельнікова Л.В.) про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №820/399/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Публічне акціонерне товариство «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16.02.2017 адміністративний позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.06.2017 відмовив Київській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.07.2017 відмовив Київській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017.
Не погоджуючись із судовими рішеннями суду апеляційної інстанції від 27.06.2017 та від 24.07.2017, Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційних скаргах відповідач просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2017 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підпункту 6 частини першої статті 7, частини першої статті 13, частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не можуть бути задоволені з огляду на таке.
Харківський окружний адміністративний суд за результатами розгляду справи в порядку письмового провадження ухвалив постанову від 16.02.2017 про задоволення адміністративного позову.
З огляду на норму частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга мала бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови від 16.02.2017.
Згідно з рекомендованим повідомленням 6115853924060 про вручення поштового відправлення копія постанови від 16.02.2017 отримана відповідачем 27.02.2017.
Отже, останнім днем строку подання апеляційної скарги був день із датою 09.03.2017.
Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області подала апеляційну скаргу на судове рішення суду першої інстанції 13.05.2017, тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення постанови від 16.02.2017) строку апеляційного оскарження. До апеляційної скарги відповідачем долучено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому з урахуванням доповненого клопотання наведено посилання щодо покладення Головним управлінням ДФС у Харківській області на відповідача завдання забезпечити апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 у справі №820/399/17 у строк до 16.05.2017. У підтвердження наведених обставин відповідач посилався на лист Головного управління ДФС у Харківській області від 15.05.2017 №7838/7/20-40-10-04-05 «Про вжиття контрольних заходів».
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.06.2017 (повний текст складено 12.06.2017) відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 у справі №820/399/17.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідачем не надано жодних доказів у підтвердження викладених у клопотанні обставин.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.06.2017 залишив апеляційну скаргу відповідача без руху на підставі вимог частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України та надав податковому органу строк у 30 днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.
Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на виконання вимог ухвали від 09.03.2017 надіслала на адресу суду апеляційної інстанції два клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому в обґрунтування поважності підстав пропуску такого строку посилалася на:
неприпустимість позбавлення особи гарантованого Конституцією України права на судовий захист, зокрема на апеляційне оскарження;
відсутність фінансової можливості здійснити сплату судового збору у встановлений процесуальним законом строк апеляційного оскарження, з огляду на незатвердження відповідних бюджетних призначень у І-ІІ кварталах 2017 року.
Харківський апеляційний адміністративний постановив ухвалу від 27.06.2017 про відмову відповідачу в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, а також - ухвалу від 24.07.2017 про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказані відповідачем підстави для поновлення строку визнані неповажними.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність належного фінансування особи, яка утримується за рахунок державного бюджету, не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження, з огляду на те, що вказані відповідачем обставини не можна визнати поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження.
При цьому суд касаційної інстанції зважає на таке.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Частина перша статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України надає право сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
Частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Суд касаційної інстанції вважає, що вказані відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata, що також виключає підстави для визнання причин пропуску строку апеляційного оскарження поважними та відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до абзаців 1 та 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права.
Підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційні скарги Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2017 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №820/399/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк