Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/744/17
(заочне)
04.06.2018 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання С.С.Онисько, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,-
Позивач звернулася у Виноградівський районний суд із позовною заявою про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини. Позов мотивовано тим, що 16 вересня 2011 року у РАЦСі Виноградівського районного управління юстиції між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2, громадянином Республіки Молдова, був укладений шлюб за актовим записом №139. Від даного шлюбу у сторін народилася одна дитина- син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає зі позивачкою та знаходиться на її повному утриманні.
Спільне життя з відповідачем не склалося так, як протягом останніх років спільного життя відносини між сторонами поступово погіршились, у їхніх відносинах взагалі відсутнє порозуміння та повага. Відповідач більше двох років назад покинув сім»ю та виїхав до себе на батьківщину, в Республіку Молдову, після цього ніяких стосунків ніз позивачкою, ні з своєю дитиною не підтримує.
У добровільному порядку піклуватися про свого сина відповідач також не хоче, на жодні домовленості щодо виплати аліментів не погоджується, позивачка самостійно здійснює догляд за дитиною. На даний час позивачка працює оператором з виробничої дільниці ОО «Платі Юкрейн», але самостійно належно забезпечувати дитину матеріально позивачка не маю змоги, тим більше витрати на утримання дитини дедалі збільшуються.
Відповідно до норм сімейного законодавства, батьки рівні у своїх обов'язках щодо утримання дітей.
У зв'язку з вищенаведеним, позивачка змушена звернутися до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_5, крім того оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає надавати допомогу по утриманню та вихованню свого сина, стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. в місяць до досягнення дитиною повноліття, а також просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_2.
В судове засідання позивачка не з»явилася, проте подала до суду письмову заяву від 25.04.2018 року, в якій свої позовні вимоги підтримала та просила суд такі задоволити.
Відповідач будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи шляхом окремого судового доручення до Республіки Молдова, в судове засідання не з»явився. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. У звязку з цим, суд, згідно вимогам ст.ст. 280,281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував позивач у поданій до суду заяві.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч.4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексуУкраїни, ст.17 Закону України "Провиконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами,утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людиниу справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria SandersS.A.v.Spain).Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справиє порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66-69рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином не з'явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК Україниу зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв"язку, суд знаходить позов підставним та обгрунтованим із-за таких міркувань.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб
Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Представник органу опіки та піклування, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з"явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та одночасно надавВисновок органу опіки та піклування Виноградівської РДА за №03-24/1265 від 30.05.2018 року про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав відносно свого сина.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов»язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За приписами ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору і зобов'язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст.77-81); при розгляді справи суд керується принципом верховенства права (ст.10); суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. (ст..11); Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст.12); Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст.13) про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.263).
Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засідання фактів суд констатує, що вони регулюються правовідносинами, визначеними нормами Сімейного та Цивільного кодексів України.
В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що 16 вересня 2011 року у РАЦСі Виноградівського районного управління юстиції між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2, громадянином Республіки Молдова, був укладений шлюб за актовим записом №139. Від даного шлюбу у сторін народилася одна дитина- син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає зі позивачкою та знаходиться на її повному утриманні.
Спільне життя з відповідачем не склалося так, як протягом останніх років спільного життя відносини між сторонами поступово погіршились, у їхніх відносинах взагалі відсутнє порозуміння та повага. Відповідач більше двох років назад покинув сім»ю та виїхав до себе на батьківщину, в Республіку Молдову, після цього ніяких стосунків ніз позивачкою, ні з своєю дитиною не підтримує.
У добровільному порядку піклуватися про свого сина відповідач також не хоче, на жодні домовленості щодо виплати аліментів не погоджується, позивачка самостійно здійснює догляд за дитиною. На даний час позивачка працює оператором з виробничої дільниці ОО «Платі Юкрейн», але самостійно належно забезпечувати дитину матеріально позивачка не маю змоги, тим більше витрати на утримання дитини дедалі збільшуються.
Так, відповідно до вимог ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом ст.55 СК України дружина та чоловік зобов»язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім»ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов»язаний утверджувати в сім»ї повагу до матері. Дружина зобов»язана утверджувати в сім»ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім»ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст.56 СК України).
Окрім того, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно зі ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до ст.184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно п. 2 ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. При цьому батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, що слідує із змісту п.2 ст. 155 СК України.
Відповідно до норм сімейного законодавства, батьки рівні у своїх обов'язках щодо утримання дітей.
Таким чином, при сплаті відповідачем аліментів забезпечуватиметься рівність батька та матері у виконанні обов'язку щодо утримання спільних дітей.
Інших утриманців у відповідача немає, він працездатний, стан здоров'я задовільний, працює на сезонних роботах за кордоном, а тому його дохід є не стабільний та мінливий.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч.3 ст.181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей матір»ю, свідомого нехтування нею своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.
Названі дії у відповідності до ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Постановою ПВСУ № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» п.16 роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків мас місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини. її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Постановою ПВСУ № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» п.16 роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Згідно з ст. ст. 150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.
У відповідності з ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів, щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. У зв'язку з цим зазначений орган необхідно залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У зв'язку з вищенаведеним, позовні вимоги про розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_5, про стягнення з відповіждача аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. в місяць до досягнення дитиною повноліття та про позбавлення відповідача батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_2, є підставними та такими, що підлягають задоволенню.
Суд також вважає, що судові витрати по справі, які понесла позивачка, слід стягнути з відповідача, оскільки відповідно до вимог ст.141 ч.ч.1,2 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В даному випадку відповідно до платіжних доручення від 15.03.2017р. \а.с.1\ позивачка сплатила 640,00 грн. судового збору.
На підставі викладеного, відповідно до вимог ст.ст.28,235,295 ЦК України, ст.ст.24,55,56,112 СК України та керуючись ст.ст.10,12,13,18,81,144,223,259,263-265, 280-281 ЦПК України, суд:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб, укладений 16 вересня 2011 року у РАЦСі Виноградівського районного управління юстиції між мноюОСОБА_1 та ОСОБА_2, громадянином Республіки Молдова, за актовим записом №139- розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, (ІПН НОМЕР_1), мешканки АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 2.000,00 грн. з наступною індексацію відповідно до закону, починаючи з 16.03.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, мешканця АДРЕСА_1, батьківських прав відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, (ІПН НОМЕР_1), мешканки АДРЕСА_2, 640 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає в АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн.80 коп.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 шлюбне прізвище «ОСОБА_1».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п.15.5) п.п.15п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
ГоловуючийА. А. Надопта