07 червня 2018 року м. Рівне №817/1317/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
доУправління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - позивач) з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2018 ВП №56300514 в частині стягнення з головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виконавчого збору (п.3 постанови).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.05.2018 позивач отримав від відповідача постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2018 ВП №56300514, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №817/2221/17, виданого 18.04.2018 (п. 1 постанови); стягнено з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виконавчий збір у розмірі 14892,00 грн. (п. 3 постанови). Вважає, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виконавчого збору є незаконною та необґрунтованою. Вказує, що відповідно до пунктів 1, 3 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а також виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Зазначає, що оскільки боржником рішення суду №817/2221/17 за позовом ОСОБА_1 було фактично виконано у добровільному порядку в повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, то наявні підстави для закінчення виконавчого провадження без стягнення виконавчого збору. Таким чином, просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника виконавчого збору.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Про дату, час і місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином відповідно до ч.ч.1,2 ст.268 КАС України.
Згідно з ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, однак подав через відділ документального забезпечення суду копії матеріалів виконавчого провадження № 56300514. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника по справі в проведенні виконавчих дій.
Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Необхідність заслухати свідка чи експерта в даній справі відсутня.
З огляду на наведене, суд вважає можливим розглянути справу в письмовому провадженні.
З'ясувавши доводи позивача, викладені в позовній заяві, встановивши обставини справи відповідно до наданих сторонами та дослідженими судом доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням такого.
Суд встановив, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 у справі №817/2221/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області про зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку пенсії №5/87 від 15.05.2017 починаючи з 01.01.2016 по 19.12.2016 - з врахуванням вимог частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ, а з 20.12.2016 - без обмеження граничного розміру пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести виплату різниці пенсії ОСОБА_1, що виникла з 01.01.2016.
Вирішено питання про розподіл судових витрат. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 у справі №817/2221/17 набрала законної сили 26.03.2018.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Рівненським окружним адміністративним судом 18.04.2018 видано виконавчий лист про примусове виконання рішення суду в справі №817/2221/17 (а.с.39).
Виконавчий лист у справі №817/2221/17 пред'явлений стягувачем до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області для його примусового виконання 02.05.2018 (а.с.38).
03.05.2018 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Рівненській області було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №817/2221/17, виданого 18.04.2018 Рівненським окружним адміністративним судом. У пункті 2 постанови зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Згідно з пунктом 3 постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 14892,00 грн. (а.с.7)
Постанова про відкриття виконавчого провадження була одержана боржником 08.05.2018, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі до постанови (а.с.6).
10.05.2018 позивач надіслав до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області заяву про закінчення виконавчого провадження, вказуючи, що боржником виконано в добровільному порядку рішення суду у справі №817/2221/17 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших категорій осіб" та 29.03.2018 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016. Також позивач вказав, що Головним управлінням доплату пенсії за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 в сумі 2198,88 грн. направлено на виплату до банку електронним файлом, що підтверджується інформацією щодо виплати пенсії за відомостями пенсійної справи. Також позивач повідомив орган виконавчої служби, що згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1703001770 за період з січня 2016 року по грудень 2017 року перераховано пенсію ОСОБА_1 на суму 22340,49 грн., яка буде виплачена в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103.
Позивач вказував, що оскільки головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення суду було фактично виконане в добровільному порядку в повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, то наявні підстави для закінчення виконавчого провадження без стягнення виконавчого збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.10-11).
В подальшому Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулось до адміністративного суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд виходить з такого.
Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частинами 1-3 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
З огляду на наведені норми матеріального закону суд вважає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. При цьому, ч.3 ст.27 Закону №1404-VIII передбачено обов'язок боржника сплатити виконавчий збір і при примусовому виконанні рішення немайнового характеру.
Позивач, вказуючи на неправомірність постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору, покликається на те, що судове рішення боржником виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку з цим суд зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання ним судового рішення. В той час, як закон зобов'язує державного виконавця зазначити про стягнення виконавчого збору безпосередньо в постанові про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, суд вважає, що встановлення державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження обставин щодо фактичного виконання рішення боржником до відкриття виконавчого провадження має бути враховане та оцінене державним виконавцем при прийнятті рішення за наслідками виконавчого провадження, зокрема, у постанові про закінчення виконавчого провадження. На стадії ж відкриття виконавчого провадження такі обставини об'єктивно не можуть бути враховані державним виконавцем, позаяк вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.
Згідно з частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд встановив, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по березень 2018 проведено 29.03.2018, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1703001770 за дорученням № Д 1703001770/3.
Зазначено про відкладення виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018. Водночас, доплату пенсії за період з січня 2018 року по березень 2018 року ОСОБА_1 нараховано для виплати згідно з додатковою відомістю (а.с.8, 9).
Суд відхиляє доводи позивача про виконання ним судового рішення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою врегульовано проведення перерахунку пенсій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Суд зазначає, що судове рішення у справі №817/2221/17 ухвалене ще до прийняття постанови Уряду, а відповідно до резолютивної частини такого судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області було зобов'язане здійснити як перерахунок, так і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016.
Таким чином, надані позивачем докази підтверджують часткове виконання ним судового рішення, а саме в частині здійснення перерахунку пенсії за період, зазначений судом. Разом з тим, рішення в частині проведення виплати пенсії у точній відповідності до резолютивної частини судового рішення боржником не виконане, що не заперечується позивачем.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Тобто підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження є саме факт виконання рішення суду у повному обсязі, а не вибіркових його частин на розсуд боржника.
З урахуванням наведеного, наданими позивачем доказами не підтверджується фактичне виконання судового рішення в точній відповідності до його резолютивної частини, а відтак покликання позивача на п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII не можуть бути визнані судом обгрунтованими.
Оцінюючи доводи позивача щодо відсутності підстав для стягнення з нього виконавчого збору за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів та у зв'язку з тим, що виконанням рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд зазначає наступне.
За змістом статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) дія даного Закону поширюється на випадки виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, за умови, якщо боржником є орган державної влади.
Виконавчий лист №817/2221/17 містить вимогу до боржника про зобов'язання вчинити певні дії (перерахувати та виплатити пенсію), а не стягнення коштів чи майна, що виключає можливість застосування норм Закону №4901-VI в процесі виконання судового рішення.
Тобто, виконавчий лист у даній справі виданий на виконання рішення зобов'язального характеру. Такий виконавчий лист передбачає одноразовий характер виконання перерахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не стягнення періодичних платежів.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що норми пунктів 1, 3 частини 5 статті 27 Закону "Про виконавче провадження" не поширюються на спірні правовідносини.
Аналогічних висновків щодо застосування статті 26, пунктів 1, 3 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII та Закону №4901-VI в процесі виконання судового рішення дійшов Верховний Суд у постановах від 07.03.2018 у справі №750/7624/17 (провадження №К/9901/620/17), від 23.05.2018 у справі №286/125/17 (провадження №К/9901/15854/18) та від 23.05.2018 у справі №286/419/17 (провадження №К/9901/20460/18).
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За результатами розгляду даної адміністративної справи суд дійшов висновку, що оскаржена постанова про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору прийнята державним виконавцем на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, встановлений чинним законодавством. Доводи позивача про протиправність постанови державного виконавця в оскарженій частині не відповідають обставинам справи та не дають суду підстав для її скасування, а тому позов задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (вул. Замкова, 29, м. Рівне, 33028) про визнання протиправною та скасування постанови в частині стягнення виконавчого збору, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07 червня 2018 року.
Суддя Дорошенко Н.О.