06 червня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/953/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкової вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про скасування:
- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.10.2017р. №ф-0000761303 на 43683,66 грн. по єдиному внеску;
- рішення від 19.01.2018 р. №0000231303 про застосування штрафних санкцій в розмірі 7851,28 грн. по єдиному внеску;
- податкового повідомлення-рішення від 12.10.2017 р. №0004441303 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору в розмірі 2383,63 грн. (1906,90 грн. - основний платіж, 476,73 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
- податкового повідомлення-рішення від 12.10.2017 р. №0004401303 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності;
- податкового повідомлення-рішення від 12.10.2017 р. №0004411303 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п;
- податкового повідомлення-рішення від 12.10.2017 р. №0004421303 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2067,50 грн. (1654,00 грн. - основний платіж, 413,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
- податкового повідомлення-рішення від 12.10.2017 р. №0004431303 про застосування штрафу в розмірі 1316,66 грн. за затримку реєстрації податкових накладних;
- податкового повідомлення-рішення від 12.10.2017 р. №0004451303 про збільшення суми грошового зобов'язання по земельному податку в розмірі 6056,55 грн. (4845,24 грн. - основний платіж, 1211,31 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
- податкового повідомлення-рішення від 12.10.2017 р. №0004391303 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. по земельному податку;
- податкового повідомлення-рішення від 17.10.2017 р. №0004461303 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 32988,93 грн. (26391,14 грн. - основний платіж, 6597,79 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковими повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують його права, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків податкового органу.
Позивач вважає, що висновки ОСОБА_2 перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірними, а тому рішення підлягають скасуванню.
Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, згідно якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлене під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню (т.1, а.с.198-199).
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог, пославшись на законність оскаржуваних рішень.
Свідок у справі - бухгалтер позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що відповідачу було надано всі документи на підтвердження реальності господарських операцій та правильності нарахування податків, а тому висновки відповідача в акті перевірки не відповідають дійсності. Також, не погоджується з доводами відповідача про неповноту наданих документів під час перевірки, оскільки позивачем були надані усі документи, а відповідач частково вибрав, які вважав за необхідне на свій розсуд.
Сторони 30.05.2018 подали клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні (без їх участі (т.1, а.с. 197, т.2, а.с. 91).
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами докази та письмові пояснення, суд дійшов наступних висновків.
Так, посадовими особами Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що складено ОСОБА_2 від 22.09.2017 № 337/11-28-13-03/НОМЕР_1 (т.1. а.с. 24-27).
ОСОБА_2 висновків ОСОБА_2, перевіркою, встановлено порушення позивачем:
- пункту 177.2, пп. 177.4.1, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності у сумі 26391,14 грн. в т.ч. за 2014 рік - 4656,75 грн., за 2015 рік - 5742,30 грн., за 2016 рік -15992,09 грн.;
- підпункту 1.1 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1906,90 грн., в т.ч. за 2015 рік -на 574,26 грн., за 2016 рік-на 1332,67 грн.;
- ч.2 п.1ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного/внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми єдиного внеску з підприємницької діяльності на загальну суму - 43683,66 грн., в тому числі за 2014 рік - на 10772,62 грн., за 2015 рік - на 13283,84 грн., за 2016 рік -на 19627,20 грн.;
- п. 286.2. ст. 286 Податкового Кодексу України неподання податкової декларації з плати за землю за 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік;
- пп. 269.1.2, п. 269, пп. 271.1.1 п. 271.1 ст.271, п. 286.2. ст. 286 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ донараховано земельний податок в сумі 4845,24 грн., в тому числі за 2014 рік -863,22 грн., за 2015 рік - 1236,99 грн., за 2016 рік -2745,03 грн.;
- пп. „б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в частині подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку;
- п. 44.1., 44,3 ст. 44, п. 176.1 ст. 176, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, книга обліку доходів та витрат, на перевірку не надана;
- п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит на загальну суму 1654,00 грн., в т.ч. за вересень 2014 року на суму 282 грн., жовтень 2014 року на суму 856 грн., листопад 2014 року на суму 62 грн., грудень 2014 року на суму 357 грн., липень 2015 року на суму 97 грн.;
- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, несвоєчасна реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 6499,99 грн. (т.1, а.с. 25-26).
12.10.2017 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0004441303 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору в розмірі 2383,63 грн. (1906,90 грн. - основний платіж, 476,73 грн. - штрафні (фінансові) санкції); №0004401303 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності; №0004411303 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п; №0004421303 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2067,50 грн. (1654,00 грн. - основний платіж, 413,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції); №0004431303 про застосування штрафу в розмірі 1316,66 грн. за затримку реєстрації податкових накладних; №0004451303 про збільшення суми грошового зобов'язання по земельному податку в розмірі 6056,55 грн. (4845,24 грн. - основний платіж, 1211,31 грн. - штрафні (фінансові) санкції); №0004391303 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. по земельному податку; 17.10.2017 №0004461303 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 32988,93 грн. (26391,14 грн. - основний платіж, 6597,79 грн. - штрафні (фінансові) санкції), 19.01.2018 №0000231303 про застосування штрафних санкцій в розмірі 7851,28 грн. по єдиному внеску. Також, 12.10.2017 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від №ф-0000761303 на 43683,66 грн. по єдиному внеску.
Так, на думку відповідача позивачем в порушення пункту 177.2, пп. 177.4.1, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності у сумі 26391,14 грн. в т.ч. за 2014 рік - 4656,75 грн., за 2015 рік - 5742,30 грн., за 2016 рік -15992,09 грн.
ОСОБА_2 з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
ОСОБА_2 з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
ОСОБА_2 детального розрахунку податкових зобов'язань позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності у сумі 26391,14 грн., в т.ч. за 2014 рік - 4656,75 грн., за 2015 рік - 5742,30 грн., за 2016 рік - 15992,09 грн. (т.1., а.с. 201).
Такі висновки відповідач обґрунтовує тим, що позивач перевіряючим особам не надав документальні підтвердження використання дизельного пального у 2014 році, що на думку відповідача призвело до протиправного включення у витрати 47779,21 грн. за 2014 рік.
Позивачем до суду також не надано доказів використання дизельного пального у 2014 році. До суду надані лише копії фіскальних чеків на підтвердження лише частини дизельного пального у 2014 році (а.с. 58-60). Проте не можливо ідентифікувати ні конкретного покупця, ні загальної суми, оскільки деякі копії викладені нечітко, що унеможливлює їх дослідження.
З огляду на викладене, суд погоджується з висновками відповідача стосовно того, що позивач не надав документальні підтвердження використання дизельного пального у 2014 році, що призвело до протиправного включення у витрати 47779,21 грн. за 2014 рік.
Щодо наявної різниці у сумі 178691,54 грн. між загальною сумою кошті, що надійшла на розрахункові рахунки позивача за надані транспортні послуги у розмірі 3448487,51 грн. та задекларованою сумою в деклараціях про майновий стан і доходи у розмірі 3270155,94 грн. (68120,87 грн. за 2015 рік та 110570,67 грн. за 2016 рік.) то суд зазначає наступне.
В судовому засіданні свідок - бухгалтер позивача пояснив, що зазначена різниця між сумою за надані транспортні послуги у розмірі та задекларованою сумою вказаною в деклараціях про майновий стан і доходи це технічна помилка.
Зазначені доводи бухгалтера не підкріплено документально, зокрема не надано доказів виправлення зазначеної технічної помилки, яка була б відображена у відповідних документах, зокрема в деклараціях про майновий стан і доходи у розмірі.
З огляду на викладене, позивачу правомірно збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності у сумі 26391,14 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 6597,79 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 17.10.2017 р. №0004461303 скасуванню не підлягає.
Відповідно до розрахунку суми ПДВ, згідно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 12.10.2017, в системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту існує розбіжність на суму завищення податкового кредиту - 1654 грн. Так, згідно висновків відповідача податковий кредит не підтверджений податковими накладними за вересень 2014 року на суму 282 грн., жовтень 2014 року на суму 856 грн., листопад 2014 року на суму 62 грн., грудень 2014 року на суму 357 грн., липень 2015 на суму 97 грн. (т.1, а.с. 203).
Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У свою чергу, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.
У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.
ОСОБА_2 з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).
Зазначеному обов'язку платника податків кореспондує визначене п.85.4 ст. 85 Податкового кодексу України право посадових осіб податкового органу при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Пункт 44.4 ст. 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
На підтвердження господарських операцій позивача у вересні 2014 року на суму 282 грн., жовтні 2014 року на суму 856 грн., листопаді 2014 року на суму 62 грн., грудні 2014 року на суму 357 грн., липні 2015 на суму 97 грн. позивачем надано первинні документи (фіскальні чеки, товарні чеки, акти виконаних робіт, заявки на перевезення, податкові накладні по господарським операціям позивача з ТОВ «ГПЛ», ТОВ «Техноторг-Дон», ТОВ Сервісна Компанія «Формула» (т.1, а.с. 61-75, 80, 98-102, т.2. а.с. 72-81).
З огляду на викладене, позивачем правильно було обраховано ПДВ у розмірі 1654 грн., а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області від 12.10.2017 №0004421303 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо донарахування відповідачем військового збору в сумі 1906,90 грн., в тому числі за 2015 рік - на суму 574,26 грн., за 2016 рік - на суму 1332,67 грн., та штрафної санкції у розмірі 476,73 грн., то суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що у зв'язку із завищенням складу задекларованих витрат встановлено заниження суми чистого оподаткованого доходу, що спричинило заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності.
ОСОБА_2 зі підпункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до підпункту 16 1. 1.1 пункту 16 1 Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
ОСОБА_2 п. 162.1 ст. 162 цього Податкового кодексу України платниками податку є:
фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
податковий агент.
ОСОБА_2 з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
З огляду на викладене позивачу правомірно нараховано до сплати військового збору 1906,90 грн., а саме на суму донараховану за 2015 рік на суму 38281,98 грн. та за 2016 рік в сумі 88844,92 грн. (38281,98 грн. + 88844,92 грн. + 1,5 %), та нарахована штрафна санкція 476,73 грн. (1906,90 грн. х 25 %).
Щодо ненадання книги обліку та витрат на перевірку, у зв'язку з чим були застосовані штрафні санкції у розмірі 510 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 12.10.2017 р. №0004401303 , то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Отже, позивач був зобов'язаний вести книгу обліку доходів і витрат.
ОСОБА_2 пункту 121.1 статті 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Оскільки позивачем до суду не надано доказів ведення Книги обліку та витрат, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.10.2017 р. №0004431303 яким застосовано до позивача штраф в розмірі 1316,66 грн. за затримку реєстрації податкових в ЄРПН, то суд зазначає наступне.
ОСОБА_2 акту перевірки податкова накладна від 21.01.2016 № 4 зареєстрована 11.02.2016, податкова накладна від 27.02.2016 № 8 зареєстрована 14.03.2016, податкова накладна від 27.04.2016 № 15 зареєстрована 28.06.2016.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
ОСОБА_2 п. 120 1.1. ст. 120 1 порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів.
Позивач в судовому засіданні визнав, що ним було невчасно зареєстровано зазначені податкові накладні, проте суд лише частково визнає зазначену позицію позивача.
Так, податкова накладна від 21.01.2016 № 4 на суму 333,33 грн. зареєстрована 11.02.2016, а також податкова накладна від 27.02.2016 № 8 на суму 2833,33 зареєстрована 14.03.2016, тобто в строк, а тому штрафна санкція у розмірі 10 % від цієї суми нараховано протиправно, а саме 316,67 грн.
Податкова накладна від 27.04.2016 № 15 на суму 3333,33 грн. зареєстрована 28.06.2016, а тому зазначена податкова накладна зареєстрована з порушенням строків визначених ст. 201 Податкового кодексу України, таким чином відповідачем правомірно нарахована штрафна санкція у розмірі 1000 грн.
З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області від 12.10.2017 №0004431303, в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 316,67 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.10.2017 р. №0004391303 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. по земельному податку за неподання податкової декларації з плати за землю, а також несплати земельного податку (податкове повідомлення-рішення від 12.10.2017 р. №0004451303) , то суд зазначає наступне.
ОСОБА_2 акту перевірки відповідача, позивач в перевіряємому періоді є платником плати за землю. Податкові декларації з плати за землю за 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік не подані, чим порушено п. 286.2. ст. 286 Податкового Кодекс України.
ОСОБА_2 ч. 1 п. 120.1 ст. 121 Податкового кодексу України застосована штрафна санкція в розмірі 510 грн., в т.ч. за періоди:
2014 рік- 170 грн.
2015 рік- 170грн.
2016 рік-170 грн.
Також, відповідачем встановлено, що позивачем не сплачено суму податкового зобов'язання по земельному податку.
В судовому засіданні позивач зазначив, що він не є власником землі, а тому не повинен ні декларації подавати ні сплачувати відповідні податки, оскільки не є землекористувачем в розумінні Податкового кодексу України.
Відповідачем встановлено, що в перевіряємому періоді для здійснення господарської діяльності використовувався комплекс будівель, розташований за адресою: м. Олександрія, вул. Енергетиків 6, який належить йому на підставі договору дарування від 24.02.2009 року, та відповідно розташований на земельній ділянці. ОСОБА_2 облікових даних «ІС Податковий блок». ФОП ОСОБА_1 плату за землю, та орендну плату не здійснював.
ФОП ОСОБА_1 укладено з Олександрійським міським РЕМ ВАТ «Кіровоградобленерго», код ЄДРПОУ 23226362 Договір про постачання електричної енергії №1263 від 16.05.2007 року. ОСОБА_2 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток до договору №1263 від 16.05.2007 року) встановлена балансова належність електромереж та установок в схемі електропостачання виробничого майданчика за адресою: м.Олександрія, вул. Енергетиків 6.
ОСОБА_2 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні с платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Відповідно до вимог гін. 269.1.2. п. 269 розділу ХІІІ Податкового Кодексу України платниками податку є землекористувачі.
Витрати на використання електроенергії включалися позивачем до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2014-2016. Таким чином, будівлі, які знаходяться на земельній ділянці 715,46 кв. м. використовувались ним для здійснення підприємницької діяльності (т.1, а.с. 206-208).
З огляду на викладене, позивачем правомірно застосована штрафна санкція в розмірі 510 грн., в т.ч. за періоди: 2014 рік- 170 грн., за 2015 рік - 170грн., за 2016 рік - 170 грн., а також нарахована сума податкового зобов'язання по земельному податку у розмірі 4845,24 грн., в т.ч.: за 2014 рік - 863,22 грн., за 2015 рік - 1236,99 грн., за 2016 рік - 2745,03 грн., та сума штрафних санкцій у розмірі 1211,31 грн. (25% від суми основною платежу).
Стосовно нарахування єдиного внеску та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки), то суд зазначає наступне.
Ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в подальшому - Закон № 2464-VI) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
ОСОБА_2 з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасне повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п. 2 ч. 1. ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
ОСОБА_2 ч. 3 ст. 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону № 2464-VI (в редакції до 01.01.2016 року) єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пункта та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
ОСОБА_2 ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI у редакції, що діє з 01.01.2016 року єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
ОСОБА_2 п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Актом перевірки від 22.09.2017 № 337/11-28-13-03/НОМЕР_1 встановлено порушення позивачем ч.2 п.1ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного/внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми єдиного внеску з підприємницької діяльності на загальну суму - 43683,66 грн., в тому числі за 2014 рік - на 10772,62 грн., за 2015 рік - на 13283,84 грн., за 2016 рік - на 19627,20 грн.
Позивач не погодившись із зазначеними висновками відповідача звернувся зі скаргою до ДФС України, за наслідками розгляду скарги ДФС України винесено рішення яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.10.2017 № Ф-0000761303 залишено без змін, а рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування нарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.10.2017 № НОМЕР_3 ГУ ДФС у Кіровоградській області скасовано, яке вважається відкликаним з дня прийняття даного рішення (т.1, а.с. 31-32).
ОСОБА_2 рішення ДФС України про результати розгляду скарги ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено рішення від 19 січня 2018 року № НОМЕР_4 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску стосовно позивача у розмірі 7851,28 грн. у зв'язку з донарахуванням 43683,66 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Судом встановлено порушення ч.2 п.1ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного/внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми єдиного внеску з підприємницької діяльності на загальну суму - 43683,66 грн., в тому числі за 2014 рік - на 10772,62 грн., за 2015 рік - на 13283,84 грн., за 2016 рік - на 19627,20 грн., а тому відповідачем правомірно нараховано єдиний внесок із застосуванням штрафних санкцій та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.10.2017 №0004411303 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п, то суд зазначає наступне.
На думку відповідача позивачем допущено порушення пп. „б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.
Відповідно до абзацу а), б) пункту 176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається;
ОСОБА_2 з підпунктом 177.7 статті 177 ПК України, фізична особа-підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.
ОСОБА_2 висновку відповідача викладеного в п.2.2. акту перевірки від 22.09.2017 № 337/11-28-13-03/НОМЕР_1 перевірку встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб порушень не встановлено (т.2, а.с. 20-23).
Тобто, під час перевірки у податкового органу до позивача як податкового агента не виникало питань та до суду не надано документи на підтвердження подання позивачем податкової звітності з недостовірними відомостями про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 510 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями відповідач здійснив неправомірно, а відтак, в цій частині адміністративний позов належить задовольнити.
Враховуючи вищезазначене, податкове повідомлення-рішення від 12.10.2017 №0004411303 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. підлягає скасуванню.
Таким чином суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України оскаржувані податкові повідомлення-рішення, дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 12.10.2017 №0004421303 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2067,50 грн. (1654,00 грн. - основний платіж, 413,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), від 12.10.2017 №0004411303 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п є протиправними та підлягають скасуванню, а також податкове повідомлення-рішення від 12.10.2017 №0004431303, в частині застосування штрафу у сумі 316,67 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Інші ж оскаржувані рішення є обґрунтованими та прийнятими відповідно до податкового законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 139 КАС України стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 28,94 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 139, 246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Київська, 87, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28008, РНОКПП - НОМЕР_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501 про скасування податкової вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області від 12.10.2017 №0004421303, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму податку на додану вартість з основного зобов'язання у розмірі 1654 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 413,50 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області від 12.10.2017 №0004431303, в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 316,67 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області 12.10.2017 №0004411303, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області у розмірі 28,94 грн. (двадцять вісім грн. 94 коп.).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду ОСОБА_4